Чи́лі (; ), офіційна назва — Респу́бліка Чи́лі () — країна на заході Південної Америки. Займає довгу вузьку смугу суші між Андами на сході і Тихим океаном на заході. Площа 756 096 км², населення 17,5 млн (станом на 2017 рік). Столиця та найбільше місто — Сантьяго, офіційна мова — іспанська.
Межує на півночі з Перу, на заході та півдні омивається Тихим океаном, на сході за хребтами Анд межує з Болівією і Аргентиною. Через Магелланову протоку Чилі має вихід в Атлантичний океан. Країні належать декілька невеликих островів у Тихому океані: Пасхи, Сала-і-Гомес, Сан-Фелікс, Амбросіо, Дієго-Рамірес біля мису Горн, група островів Хуан-Фернандес. Також Чилі претендує на сектор в Антарктиці.
Етимологія Існують різні теорії щодо походження слова «Чилі». Іспанський літописець Дієго де Росалес вважає, що інки називали «Chili» долину річки Аконкагуа. На користь цієї теорії свідчить факт, що в долині річки Касма в Перу було місто і долина з назвою «Chili».
Згідно з іншими теоріями, Чилі отримала свою назву від індіанського слова, що означає «край землі»; або від слова «Chiri» мовою кечуа, що значить «холодний», або «tchili», що означає «сніг».
Основна інформація Столиця — Сантьяго де Чилі. Площа 756 950 км². Населення 16 634 603 млн ос. (2012). Офіційна мова — іспанська. Грошова одиниця — чилійський песо. Голова держави й уряду — Хосе Антоніо Каст (з 2026 року); Політична система — демократична конституційна республіка; Експорт: мідь (найбільший експортер у світі), залізо, молібден (другий світовий експортер), нітрати, пульпа і папір, сталеві вироби, рибні продукти, фрукти; Рельєф: уздовж східного кордону — гори Анди, на півночі рівнинна пустеля Атакама.
Природа
Територія Чилі витягнута вздовж узбережжя Тихого океану на 4300 км і зайнята переважно хребтами Анд (висотою до 6880 м), між якими лежить Поздовжня долина — головний економічний район країни. Територія належить до Тихоокеанського вогняного кола, через що тут багато вулканів, часті землетруси. Клімат — від тропічного пустельного на півночі (пустеля Атакама) до помірного на півдні.
Чилі розташована в трьох кліматичних поясах. Північна пустеля і холодний південь країни досі мало освоєні, зважаючи на суворі природні умови.
У середній частині країни зосереджено приблизно 75 % населення країни, тут найрозвиненіше господарство.
Наприкінці палеозою Південна Америка належала до континенту Гондвана.
Чилійський рельєф формує поздовжня депресія, оточена двома гірськими хребтами, які становлять близько 80 % території.
Вздовж Берегового хребта на узбережжі Тихого океану поширені прибережні рівнини, де збудовані прибережні міста і великі порти.
Норте Ґранде (Norte Grande) — це область між північною межею країни і паралеллю 26° пд. ш. Вона характеризується наявністю пустелі Атакама, найпосушливішої на планеті.
На південь розташована область Норте Чико, яка простягається до річки Аконкагуа. Лос Андес знижуються на південь і наближаються до узбережжя.
Центральний район — це найбільш населений регіон країни. Прибережні рівнини широкі і дають змогу споруджувати міста і порти вздовж Тихого океану.
Патагонія простягається на південь від 41° пд. ш. Під час останнього заледеніння, ця область була покрита льодовиком.
У результаті ерозії, спричиненої дією льодовиків, сформувалися фіорди.
Історія
Історія Чилі починається з часів заселення регіону близько 13 000 років тому. До вторгнення іспанців в північній частині Чилі жили індіанські народи кечуа і аймара, в центральній частині — мапуче, на півдні — алакалуфи, яґани та она. Наприкінці XIII — початку XIV століть північну частину Чилі (до річки Мауле) завоювали інки. На південь від річки Мауле племена мапуче не підкорялися інкам, влаштувавши їм запеклий опір.
У XVI столітті почалося завоювання й підкорення територій нинішнього Чилі іспанськими конкістадорами. Північні райони, населення яких звикло підкорятися інкам, іспанці підкорили легко. В цей час іспанці засновують поселення: Сантьяго, Вальпараїсо, Консепсьйон, Вальдивія, які одночасно служать і фортецями. У районах проживання мапуче просування іспанців на південь супроводжувалося бойовими діями.
Іспанці не знайшли в Чилі багатих покладів дорогоцінних металів, і колонізація набула сільськогосподарського характеру, з напливом в XVII—XVIII століттях переселенців з найбіднішої іспанської провінції Естремадури, а також басків. У центральній частині Чилі природні умови були схожі на середземноморські. Там стали культивуватися пшениця, ячмінь, коноплі, виноград. Також почалося розведення великої рогатої худоби та овець. З XVIII століття велике значення набув видобуток міді. Таким чином, у колоніальну епоху заклали основи сучасної економіки Чилі. У цей період відбувався процес метисації. До початку XIX століття метиси становили близько 80 % населення.
На початку XIX століття (1810—1823) під проводом Бернардо О'Гіґґінса та Мануеля Родрігеса чилійський народ завоював незалежність від колоніальної влади Іспанії.
Вдала війна Чилі і Аргентини проти Болівії і Перу в 1837 році перша та друга «тихоокеанські війни» дають Чилі панівне становище на західному узбережжі Південної Америки. В середині XIX століття ряд поселень в Чилі заснували переселенці з Німеччини.
Розвиток Чилі аж до Другої світової війни зумовлювалося спочатку видобутком селітри та міді, потім стали добувати вугілля та срібло. Видобуток корисних копалин призвів до значного економічного зростання Чилі.
Інтенсивну програму націоналізації і соціальних реформ, яку почав президент Сальвадор Альєнде в 1970 році, перервала хунта Піночета в 1973. У 1989 році Піночет погодився на проведення конституційних змін і становлення багатопартійної системи; Патрісіо Аілвін став главою держави й уряду в 1990 році.
У 2006—2010 та 2014—2018 рр. країну очолювала перша в історії жінка-президент — пані Мішель Бачелет.
Адміністративний поділ
Чилі поділяється на 15 регіонів, кожен з яких управляється спеціальним керівником, що призначається президентом. Кожен регіон поділяється на провінції, керівники яких також призначаються президентом. Кожна провінція ділиться на комуни — адміністративні одиниці третього рівня, що управляються спеціальними органами самоврядування — муніципалітетами, керівників якого вибирає місцеве населення на 4 роки.
Код Назва Іспанською СтолицяXVАрика і ПаринакотаRegión de Arica y ParinacotaАрикаIТарапакаRegión de TarapacáІкікеIIАнтофаґастаRegión de AntofagastaАнтофаґастаIIIАтакамаRegión de AtacamaКопіапоIVКокімбоRegión de CoquimboЛа-СеренаVВальпараїсоRegión de ValparaísoВальпараїсоRMСантьягоRegión Metropolitana de SantiagoСантьягоVIО'ХіґґінсRegión del Libertador General Bernardo O'HigginsРанкагуаVIIМаулеRegión del MauleТалькаXVIНьюблеRegión de ÑubleЧильянVIIIБіобіоRegión del BiobíoКонсепсьйонIXАраукані́яRegión de la AraucaníaТемукоXIVЛос-РіосRegión de Los RíosВальдивіяXЛос-ЛаґосRegión de Los LagosПуерто-МонттXIАйсе́нRegión Aisén del General Carlos Ibáñez del CampoКояїкеXIIМагальянесRegión de Magallanes y de la Antártica ChilenaПунта-Аренас
Економіка
Див. також Корисні копалини Чилі, Історія освоєння мінеральних ресурсів Чилі, Гірнича промисловість Чилі.
Головною галуззю промисловості країни є гірничодобувна (мідь та інші метали). Чилі — найбільший у світі експортер міді, яку видобуває і виплавляє національне підприємство CODELCO. Експлуатація інших ресурсів, як-от залізо, молібден, селітра, золото і срібло також має важливе значення. Крім того, Чилі має 21,9 % світових запасів літію, в країні зосереджено 37 % його світового виробництва. Лазурит, дорогоцінний камінь, що видобувається на півночі Чилі, був оголошений національним каменем в 1984 році.
Серед інших галузей промисловості — металургійна, деревообробна, харчова, текстильна. Сільське господарство, включаючи рибальство та лісове господарство, забезпечує 7 % ВНП (13 % зайнятих), розвинено тваринництво, вирощуються пшениця, виноград, боби, цукровий буряк, картопля, фрукти. Чилі — один з найбільших експортерів фруктів, а також риби й виробів з деревини. ВНП склав в 1994 р $ 97,7 млрд. (ВНП на душу населення — $ 7010), в 2008 р. ВНП досяг $ 169,6 млрд (на душу населення — $ 14,9 тис. За ПКС ). Чилі має один з найвищих доходів на душу населення в Латинській Америці (поряд з Уругваєм).
Загальна протяжність залізниць — 7766 км, автошляхів — 79 025 км, внутрішніх водних шляхів — 725 км. Найважливіші порти країни: Ікіке, Вальпараїсо.
Головні торгові партнери: Китай, США, Японія, Бразилія. Грошова одиниця — чилійський песо (1 чилійський песо (Ch $) дорівнює 100 сентаво).
Експорт 66,46 млрд дол. (В 2008) — мідь, фрукти, риба, папір, хімічна продукція, вино. Основні покупці (2008 рік): Китай — 14,2 %, США — 11,3 %, Японія — 10,4 %, Бразилія — 5,9 %, Південна Корея — 5,7 %, Нідерланди — 5,2 %.
Імпорт 57,61 млрд дол. (В 2008) — нафта та нафтопродукти, хімікати, електроніка, промислова продукція, автомобілі, газ. Основні постачальники (в 2008): США — 19,1 %, Китай — 11,9 %, Бразилія — 9,3 %, Аргентина — 8,8 %, Південна Корея — 5,6 %, Японія — 4,6 %.
Переваги: найбільший у світі виробник міді. Експорт фруктів. Економічне зростання, викликане великими іноземними інвестиціями. Найвищий рівень кредитної довіри через стабільність чилійського песо і фінансових ринків, державний борг становив усього 5,2 % річного ВВП (в 2008 р.; у 2004 р. — 12,8 %) — 121 місце у світі. Розвинені виноробство та рибопереробка.
Слабкі сторони: Велика залежність від зовнішніх поставок нафти (90 % всієї споживаної нафти). Залежність від американських торгових партнерів. Відносно слабка валюта (обмінний курс 509 песо за $ 1 у 2008 р., але 609 у 2004 році). Інфляція 8,7 % — оцінка 2008 року (4,4 % у 2007 році).
Туризм
Туризм став одним з основних економічних ресурсів Чилі, починаючи з середини 1990-х років. Під захистом держави знаходиться близько 14,5 млн га земель у вигляді національних парків, заповідників та пам'яток природи, що становить 20 % площі Чилі.chile Parques de Chile // Corporación Nacional Forestal Основна частка туристів в 2011 році (59,3 %) прибувала з прикордонних країн, 17,3 % — з інших країн Південної Америки, 11,9 % — з Європи, 8 % — з Північної Америки. У 2012 році в країну відвідало 3,5 млн туристів, а зростання становило майже 13 %.El turismo en Chile crece un 13 % en el último año. 14.06.2013 // El Economista America
Найбільше туристів привертають увагу: Столиця Сантьяго, яка знаходиться в кліматі середземноморського типу місто оточене горами й гірськолижними курортами (Вальє-Невадо, Портильйо, комплекс Фареллонес — Ель-Колорадо — Ла-Парва). Найпосушливіша пустеля світу Атакама, знаходиться на півночі країни. Особливе місце займає Місячна долина, розташована в Національному заповіднику Лос-Фламенкос. Туристичними центрами півночі Чилі є міста Арика, Ікіке, Калама, Сан-Педро-де-Атакама і Антофагаста. Патагонія, пересічена фіордами і каналами, знаходиться на півдні країни. Клімат — від вологого помірно-холодного до полярного. Туристичними воротами в регіон є старовинний Пуерто-Монт, околиці якого вкриті льодовиковими озерами й покриті незайманими листяними та хвойними лісами. Острови. В Чилі — сотні островів. Відомий на весь світ острів Пасхи, місце стародавніх кам'яних статуй — моаї. Інші острова — Моча, архіпелаг Хуан-Фернандес, з яких найпопулярніший — Острів Робінзона Крузо. Острови Чилійського архіпелагу і Церкви острова Чилое занесені в список культурної спадщини ЮНЕСКО.
Населення Чилі
За прогнозами Національного інституту статистики (INE), населення Чилі складає 18 006 407 осіб, з яких 8 911 940 чоловіки і 9 094 467 жінки. За даними перепису 2002 року цей показник склав 15 116 435 осіб, з яких 7 447 695 були чоловіки і жінки 7 668 740.
Зростання населення останнім часом зменшилося. Хоча населення Чилі протягом двадцятого століття досягло п'ятикратного зростання з 2 695 625 жителів в 1895 році, до 5 023 539 в 1940 році і 13 348 401 в 1992 році, міжпереписний темп зростання в період з 1992 по 2002 рік був 1,24 % в рік, в той час як між 2002—2012 він був 0,99 %.