Горацій Волпол (), 4-й граф Орфордський більш відомий як Горас Волпол (; 24 вересня 1717— 2 березня 1797) — англійський письменник, історик мистецтва, літератор, колекціонер і політик-віг. Він був сином першого британського прем'єр-міністра Роберта Волпола, та вважається одним із популяризаторів неоготики, а також основоположником жанру готичного роману.
Життєпис
Ранні роки Горас Волпол народився 24 вересня 1717 року в Лондоні, у родині британського політика та аристократа і майбутнього першого британського прем'єр-міністра Роберта Волпола, графа Орфордського, та його дружини Кетрін Волпол (дошлюбне прізвище — Шортер). Незважаючи на те, що родина не була знатного роду, в її володінні був маєток. Мати Гораса походила з родини торговців і була онукою лорда-мера Лондона та дочкою купця, що займався балтийською торгівлею. Горас був наймолодшою та останньою дитиною в сім'ї Волполів. В нього було два старших брати — Роберт та Едвард, а також сестри Мері та Кетрін.
Через 120 років після народження Гораса, з'явились чутки, що насправді він не був сином Роберта Волпола. Джерелом цих чуток стали спогади англійської письменниці леді Луїзи Стюарт у 1830-х роках, які, очевидно, походять від її бабусі, і також письменниці, леді Мері Вортлі-Монтегю. Леді Луїза Стюарт у вступі до книги «Листи та праці леді Мері Вортлі-Монтегю» () написала, що відповідно до леді Мері та деяких інших джерел Горас Волпол був сином Карра, лорда Герві, а не Роберта Волпола, і, що Роберт Волпол знав про це. Зокрема, Леді Луїза Стюарт писала: «Одна разюча обставина була помітна неозброєним оком; жодна істота в людській формі не може бути схожа одна на одну менше, ніж ці двоє, які вважаються батьком і сином; і хоча їхня особиста несхожість викликала злобний шепіт, він підтверджувався помітним нехтуванням Горацієм.» Далі вона писала, що Роберт Волпол майже не звертав уваги на Гораса, допоки той не розпочав навчання в Ітонському коледжі.
Біографи Гораса Волпола скептично ставляться до таких чуток. Так, Льюїс зазначає, що, навіть якщо у Волполів і були сумніви щодо того, хто був батьком Гораса, вони були дуже великодушними. Він вказує на те, що Гораса назвали на честь молодшого брата Роберта Волпола, а хрещеною матір'ю Гораса була сестра Волпола-старшого леді Дороті Таунсенд. Льюїс також пише, що не має доказів того, що Горас знав про чутки щодо його походження. Ленґфорд вважає, що такі чутки пояснюються тим, що леді Луїза Стюарт недолюблювала Гораса.
Перші роки життя Горас проводив у сімейному будинку Волполів у Лондоні, а влітку разом із родиною виїжджав до сімейної вілли у Челсі. Вихованням Гораса займалась здебільшого його мати, яка сконцентрувала свою увагу на ньому, оскільки інші діти Волполів були значно дорослішими. Ранню освіту Горас отримував разом із своїми кузенами за допомогою тьютора, майбутнього англійського політика та моралістичного письменника Едварда Вестона.
Навчання в Ітонському коледжі
У квітні 1727 року Горас розпочав навчання в Ітонському коледжі, де раніше навчався його батько. У коледжі навколо Волпола сформувалось коло близьких друзів, так званий «четверний альянс», до якого входили Волпол, майбутній англійський поет Томас Ґрей, майбутній священнослужитель Томас Ештон, та Річард Вест. Члени «альянсу» називали себе секретними іменами: Селадон, Орозмадес, Фавоній, Альманзор. Відповідно до Льюїса, найулюбленішим членом четвірки був Річард Вест, який також вважався найперспективнішим поетом, Ґрей вважався найосвіченішим, Ештон — найбільш самолюбним, Волпол — найбільш непостійним. Четвірка читала класичну латинську літературу, французькі романи, а також англійських письменників від Едмунда Спенсера до Александера Поупа. Четвірка також захоплювалась сучасними англійськими авторами — Вільямом Конґрівом, Джоном Ванбру та Джозефом Еддісоном.
Серед інших учнів, з якими у Волпола встановились дружні стосунки, деякі з яких були досить тривалими, були: його кузени Френсіс Сеймур Конвей, майбутній маркіз Гертфордський та лорд-лейтенант Ірландії, та Генрі Сеймур Конвей, майбутній британський політик і фельдмаршал; Джордж Селвін, майбутній член Парламенту; Чарльз Літлтон, майбутній єпископ Карлайлський; Джордж Монтеґю, майбутній приватний секретар політика та майбутнього прем'єр-міністра Фредеріка Норта; Вільям Коул, майбутній священник.
Навчання в Королівському коледжі Кембриджа
У вересні 1734 року Волпол закінчив навчання в Ітонському коледжі і розпочав навчання в Королівському коледжі Кембриджа. Там він приєднався до своїх друзів з Ітонського коледжу — Томаса Ґрея та Томаса Ештона. У Кембриджі Волпол відвідував лекції з математики, цивільного права та анатомії. Йому тяжко давалась математика, однак в інших предметах він був більш успішним. Волпол також вивчав італійську мову.
У Кембриджі Волпол познайомився з Кон'єром Мідлтоном, письменником та церковним служителем, відомим своїми неортодоксальними творами. Мідлтон навчав Волпола тому, що молитва була оманою, а деякі частини Старого Завіту не мали жодного сенсу. На початку свого навчання в Кембриджі Волпол зазвичай ходив разом з Томасом Ештоном молитись разом із в'язнями. Однак, як пише Льюїс, Волпол перестав це робити під впливом Мідлтона. Біографи Волпола різняться у оцінці ступеню впливу Мідлтона на Волпола. Відповідно до Льюїса, вчення Мідлтона справило на Волпола незабутнє враження. Водночас Ленґфорд зазначає, що не має доказів того, що Волпол багато читав Мідлтона.
Із часом Волпол все рідше з'являвся у Кембриджі, і все більше часу проводив з матір'ю в Лондоні та у маєтку Волполів Гоутон-холл. У серпні 1737 року померла його мати і він тяжко переживав втрату. Томас Ґрей писав Волполу, непокоячись, що релігійні почуття не підтримують його друга в цей важкий час. «Заради Бога, як тільки меланхолійні роздуми послабшають, дай мені знати про твоє благополуччя; дозволь мені отримати задоволення від рядка або погляду на тебе, як тільки це буде доречним: повір, я не розслаблюсь ані на хвилину, доки не отримаю якусь інформацію про твій стан», — писав Ґрей Волполу. Після смерті Горасової матері, його батько одружився із своєю коханкою Марією Скерет, від якого в нього була дочка Марія.
У 1738 році Волпол остаточно покинув навчання у Кембриджі. Його батько придбав для нього три посади, які забезпечували його: служитель казначейства, контролер фінансових записів та секретар автентичних примірників.
Європейська подорож (1739—1741)
У 1738 році Волпол із Томасом Ґреєм вирушили у гран-тур — освітню подорож, яку здійснювала молодь з аристократичних родин. Вони провели два місяці у Парижі, звідки Волпол писав Річарду Весту, що вони багато часу проводять за картами та обідами. Він також зазначив, що вони тричі на тиждень відвідують оперу, від якої, очевидно, він не отримував задоволення, повідомляючи Весту, що слухати її для нього було гірше ніж тримати піст, і, що вона нагадує йому аґрусове тістечко. Французький театр йому подобався більше, і, на його думку, він перевершував англійський. Волпол також писав Весту про цікаві місця, які відвідував у Парижі: Вандомську площу; абатство Сен-Дені, яке йому сподобалось більше, ніж Вестмінстерське абатство; Сорбонну та Коледж чотирьох націй; Версальський палац, який його не вразив. Волпол так охарактеризував Весту французьке суспільство: для будь-якого джентльмена вважалось ганебним не бути в армії або на службі у короля, і не вважалось ганебним тримати публічні ігорні дома. На додаток Волпол зазначив, що в Парижі було багато англійців, серед яких був його кузен Френсіс Сеймур Конвей.
Після Парижу Ґрей та Волпол відвідали інші французькі міста — Реймс, Діжон та Ліон, а також побували у французьких Альпах. Вони також відвідали монастир Гранд Шартрез, який не вразив Волпола. Він писав Весту: «Будівля велика і проста, в ній немає нічого примітного, крім первісної простоти.»
Після Ліону Волпол та Ґрей планували провести зиму на півдні Франції, але батько Волпола заохотив їх поїхати до Італії. Відповідно, побувши у Женеві, яку Волпол описав Весту як «пом'ятий шматок бруду», вони здійснили досить неприємну подорож через Альпи, які, як він писав Весту, він сподівався, що більше ніколи не побачить, та зупинились в Турині. Турин сподобався Волполу: на його думку, місто було компактним, чистим, новим і дуже впорядкованим. Після Турину Ґрей та Волпол зупинились у Флоренції, звідки останній писав Весту, що через постійні подорожі, він знаходить все менше і менше речей, які б його вражали. Зокрема, Волпол писав Весту, що відвідав галерею Уффіці з такими ж невиразними емоціями, з якими б він увійшов до лондонського Собору Святого Павла. Про колекцію статуй у галереї, він писав, що вона являє собою зібрання добрих людей, до яких йому байдуже.
У Флоренції Волпол познайомився і потоваришував із представником Великої Британії при тосканському дворі Горасом Маном, а також вів насичене світське життя. У листах Річарду Весту він писав, що відвідував маскаради, опери та бали, де багато танцював. Генрі Сеймуру Конвею він писав, що Флоренція була найприємнішим з усіх місць, які він бачив після Лондону. Волпол також відвідав Сієну, про яку він писав, що вона була старою, затишною та з невеликою кількістю мешканців. Однак, Сієнський собор не вразив Волпола. На його думку, хоча собор і був побудований із цінних матеріалів, оздоблення та стиль були гіршими, ніж у багатьох інших соборів, які він бачив.
З лютого до липня 1740 року Волпол та Ґрей жили у Римі, про який він так писав Річарду Весту: «Я дуже радий, що бачу Рим, поки він ще існує: я сумніваюсь, чи вартий він буде відвідування через багато років. Серед невігластва та бідності нинішніх римлян усе занедбане та занепадає; вілли зовсім у непридатному стані, а палаци настільки погано доглянуті, що половина картин зіпсована сирістю.»
Волпол та Ґрей перебували у Римі саме тоді, коли відбувався конклав, тобто вибори Папи Римського. Вони детально доповідали про конклав у листах. У березні 1740 року Ґрей писав своїй матері, що конклав триває в очікуванні декількох французьких та німецьких кардиналів, але, що в деяких кардиналів вже погіршувалось самопочуття від сидіння під замком. Він писав, що кардинал Оттобоні помер від апоплексичного удару та, що ходять чутки, що декілька інших кардиналів були на межі смерті. У квітні 1740 року Ґрей писав своїй матері, що був свідком прибуття на конклав кардинала д'Оверня. Волпол писав Генрі Сеймуру Конвею, що особисто йому подобався кардинал Алессандро Альбані, а Роберту Весту доповідав, що кардинал Зінцендорф голосував за кардинала Коша, про що оголосив публічно, а кардинал Петра дорікнув йому за це. У липні 1740 року Волпол писав Весту, що конклав був близький до розпаду на дві фракції: кардинал Альдрованді мав тридцять три голоси на протягом трьох днів, але не зміг роздобути необхідні додаткові два голоси. У листі своєму шкільному приятелю Томасу Ештону Ґрей та Волпол писали про конфлікти всередині конклаву: кардинала Корсіні допитували про мільйони крон, які зникли з Апостольскої палати, але той відмовлявся звітувати будь-кому окрім Папи Римського; кардинал Чібо робить вигляд, що в Генуї є банкір, який підтвердить, що саме Чібо отримав від Корсіні зниклі мільйони. На їхню думку, гарні шанси стати Папою Римським були у кардинала Готті. Зрештою, Волпол та Ґрей покинули Рим, не дочекавшись вибору конклаву. У серпні 1740 року Ґрей писав матері з Флоренції, що обрали Папу Римського, і, що він так жалкує, що не побачить його коронацію. Він так писав про новообраного Папу Бенедикта XIV: «в нього гарна вдача, коли йдеться про щедрість, привітність та інші чесноти; кажуть, що йому не бракує ані знань, ані здібностей. Найгірша його сторона полягає в тому, що він має племінника або двох; крім певної молодої фаворитки на ім'я Мелара, яка, як кажуть, деякий час самовільно розпоряджалась його гаманцем і сім'єю.»