Суспільство — названа організована сукупність людей на певному етапі історичного розвитку, об'єднаних характерними для них відносинами.

Суспільство — самодостатня соціальна система, основою якої є взаємні стосунки людей, що складаються в процесі реалізації особистих потреб кожного. Взаємини людей у межах суспільства називають соціальними. Крім окремих людей членами суспільства є їхні об'єднання: спільноти, громади, товариства та співтовариства, асоціації, союзи тощо. Окремим видом суспільства є людство — спільнота всіх людей.

Крім спільного для всіх суспільства — людства, розрізняють окремі суспільства, здебільшого за територіальними або культурними ознаками. Кожне таке окреме суспільство має власні культурні та історичні надбання, суспільні норми та настанови. У кожному суспільстві є власні суб'єкти соціального спілкування — особа, сім'я, клас, група, нація, держава, президент та інші. Основними складниками, що визначають суспільство, є власність, праця та сім'я.

Дослідження суспільства — царина суспільних наук, особливо філософії, соціології та антропології, для яких судження суспільство — основоположна категорія.

Термін суспільство іноді заміняють запозиченим з латинської мови словом соціум. Відповідно, прикметник соціальний у багатьох контекстах синонімічний прикметнику суспільний.

Історія дослідження суспільства

Перші уявлення про суспільство, як систему співжиття людей формувались з найдавніших часів розвитку інтелектуальної культури людства. Великий внесок у визначення суспільства внесли стародавні мислителі, китайський філософ Конфуцій, античні мислителі Платон та Арістотель, їхні учні й послідовники. У теоретично-філософській уяві стародавніх мислителів суспільство у буквальному розумінні цього слова ототожнювалося з державою. Аристотель вбачав людину, як політичну, або державну істотуАрістотель. Політика. — К., 2000. — С. 15-34.. Закономірності розвитку суспільства і держави ототожнювалися.

На відміну від мислителів античності філософи середньовіччя запримітили різницю між соціумом і державою, але приховували це в релігійних містифікаціях. Нікколо Макіавеллі був одним з перших, хто визначив державу, як одну із складових соціуму, ширшого і фундаментальнішого утворенняНікколо Макіавеллі. Державотворець. Переклад з італійської: Валентина Балог. Київ: Арій, 2015. 223 стор. (Антологія мудрості) ISBN 978-966-498-396-6. Мислителі пізнього Середньовіччя в дослідженні суспільства продовжували приділяти велику увагу державі, її підрозділам і структурам. Перші уявлення про суспільство та його дослідження, як специфічного утворення і форми людського співжиття були несміливими і непослідовними. Про головний об'єкт — соціум як цілісну систему — соціальна філософія могла сказати надзвичайно мало. Багато авторів новітньої історії, навіть не спробували більш-менш серйозним чином прояснити собі природу елементарних явищ соціального, не кажучи вже про його внутрішню природу і сутність.

В епоху Просвітництва виникла теорія суспільного договору, за якою окремі люди, утворюючи суспільство, поступаються частиною своїх інтересів та суверенних природних прав для загального добраУсов Д. Генеза та сутність ідеї суспільної угоди: історико-філософський аналіз (2017). Її формуванню сприяв поступ у юриспруденції, яка сформулювала концепцію природного права. Освічений абсолютизм

У XIX столітті зародилися соціологіяЛапан Т. Д. Історія соціології. Ч. І. Навчальний посібник. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 236 с. та антропологіяАнтропологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Юрій. — К.: Дакор, 2008. — 421 с.. Засновник соціології Оґюст Конт ставив перед собою мету зробити дослідження суспільства позитивною наукоюТаран Л.В. Конт Огюст// Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон-Кю / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Видавництво "Наукова думка", 2008. — С. 102-104.. Водночас на XIX століття припадає період творчості основоположників історичного матеріалізму Карла Маркса та Фрідріха ЕнгельсаСтаття «Marxism» - енциклопедія Britannica . Вони вказали на антагоністичний характер сучасного їм суспільства й запровадили ідею класової боротьби, що, на їхню думку, врешті-решт приведе до встановлення неантагоністичного комуністичного суспільстваК.Маркс. Лист до Йозефа Вайдемайєра, 5 березня 1852, в кн.: Karl Marx, Friedrich Engels, Werke, Berlin 1953ff., Bd 28, S. 503—509.Маркс К., Энгельс Ф. Манифест Коммунистической партии / Карл Моркс, Фридрих Энгельс пер. с нем. // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. — 2-е изд. — Т. 4 — Москва: Государственное издательство политической литературы, 1955. С. 419—459.. Марксизм став впливовою ідеологією, що значною мірою сформувала історію XX та XXI століть.

Пошук теоретичних моделей, які б адекватно відтворювали природу і сутність соціального, історію його розвитку і механізми функціонування, триває і досі. Є ряд наукових концепцій, які описують історичний розвиток суспільства. Однією з них (але не єдиною) є хвильова концепція Тофлера, за якою історичні суспільства поділяються на три хвилі: аграрну, індустріальну, постіндустріальнуAlvin Toffler The Third Wave (1980) Bantam Books, .

Футурологія намагається на основі аналізу суспільних явищ передбачити тенденції майбутнього розвитку суспільстваПолітичне прогнозування. Футурологія // Ярош Б.О., Ярош О.Б. Загальна теорія політики: Навчальний посібник. — Луцьк: РВВ "Вежа", 2005. — 240 с.. Серед прогнозів розвитку людського суспільства існує концепція майбутнього інформаційного суспільства, основою якого гіпотетично буде єдиний глобальний інформаційний простірК. Ю. Галушко. Інформаційне суспільство // .

Ознаки суспільства Соціологи неодноразово намагалися збагнути сутність поняття «суспільство», вияснити характерні риси, що відрізняють його від інших соціальних груп та спільнот: громади, колективу, роду, товариства, співтовариства тощо. Дві такі спроби наведено нижче:

за Едвардом Шилзом

Американський соціолог Едвард Шилз виділяє такі критерії спільноти, які необхідні для того, щоб вважати її суспільствомEdward Shils. Theories of Society: Foundations of Modern Sociological Theory, Two Volumes in One, with Jesse R. Pitts, Talcott Parsons (Editor), & Kaspar D. Naegele, New York: The Free Press (1961)Edward Shils. On the Constitution of Society (Chicago: University of Chicago Press, 1982): спільнота не входить в жодні об'єднання, які роблять її частиною більшої системи; шлюби укладаються між членами спільноти; спільнота має цілісну територію, яку вважає власною; поповнюється здебільшого за рахунок дітей тих людей, які вже є визнаними представниками спільноти; спільнота має спільну систему управління; спільнота має власну назву та власну історію; існування спільноти є довшим від середньої тривалості життя окремого індивіда; у спільноти існує специфічна культура — спільна система цінностей, що забезпечує згоду між її членами.

Найголовнішими для Шилза виступають три з перелічених ознак — спільна система управління, спільна територія і спільна культура.

за Маршем У 1967 році Р. Марш  намагався визначити умови, за яких соціальне об'єднання слід вважати суспільством: Постійна територія — наприклад, держава в своїх суверенних кордонах; Поповнення суспільства головним чином завдяки народженню дітей, хоча імміграція також відіграє деяку роль в цьому; Високорозвинена культура — моделі культури можуть бути досить різноманітними, щоб задовольнити всі потреби суспільного життя; Політична незалежність — суспільство не є підсистемою або частиною якоїсь іншої системи, тому колоніальні суспільства типу Бельгійського Конго до отримання незалежності, не можна було вважати такими.

Автор цієї класифікації визнавав неповноту та дискусійний характер своїх критеріївhttp://yourlib.net/content/view/4736/59/ Социология (А. И. Кравченко).

Еволюція суспільства Суспільство — динамічна система, воно неперервно змінюється. Впродовж історії людства суспільство розвивалося завдяки ускладненню суспільних зв'язків та соціальної структури, поділу праці, стратифікації.

Існують прообрази суспільства у тварин — стадо та зграя. Чим складнішою стає ментальна організація кожної людини у суспільстві, тим складнішим стає суспільство. Велику роль у цьому процесі відіграє держава через створення правових механізмів, організації систем навчання та виховання. Проте виникнення суспільства передувало виникненню національних держав, суспільство існувало й у часи, коли не було державних кордонів, і племена вільно кочували з місця на місце.

Через значні зміни стосунків між людьми у суспільстві, культури і чисельності і складу населення суспільство у межах однієї територіальної громади змінюється також. Наприклад, українське суспільство XIX століття значно відрізняється від українського суспільства радянської епохи, яке в свою чергу відрізняється від українського суспільства часів незалежності.

Стадії розвитку людського суспільства Західна соціологія зазвичай виділяє доіндустріальну, індустріальну та постіндустріальну історичні стадії людського суспільства, класифікуючи їх за основним способом виробництва. Доіндустріальне суспільство зазвичай аграрне, в ньому переважає сільське господарство. Соціолог Герхард Ленскі виділяв й інші типи суспільства, наприклад, риболовне, пастуше тощо. До винайдення людством рільництва і тваринництва, тобто до неолітичної революції, основними способами добування їжі в людей були мисливство й збирання. Мисливці-збирачі теж мали своє суспільство із своєю культурою.

В індустріальному суспільстві, що склалося після промислової революції, основним типом діяльності людей стало промислове виробництво. Відповідно, змінилася частка робітників у загальному складі населення, зросла роль капіталу.

Думку про те, що на зміну індустріальному суспільству прийшло постіндустріальне, висловив американський соціолог Деніел Белл. У постіндустріальному суспільстві основним видом виробництва стає виробництво послуг, зростає роль знань та освіти, а в складі трудового населення починають домінувати фахівці. Аналогічні процеси описував Елвін Тоффлер у своїй книзі «Третя хвиля».

Структура та стратифікація

Тільки найпростіші суспільства не мають розвиненої соціальної структури. Але навіть у них є вікові групи, що мають свої ролі в рудиментарному поділі праці, а також сім'ї, роди, родини, племена тощо. У межах вікових груп усі індивідуальні члени простого суспільства мають однакові права й однаковий соціальний статус. Із розвитком суспільства виникає нерівність і розвивається стратифікація. Суспільство набуває складної структури.

Соціологи різних шкіл кладуть в основу класифікації суспільних стратифікацій різні критерії. У марксизмі, наприклад, таким критерієм є виробничі відносини і, відповідно, суспільно-економічні формації. Суспільства розбиваються на безкласові (неантагоністичні) і класові (антагоністичні). До безкласових суспільств належать первісне суспільство та майбутнє гіпотетичне комуністичне суспільство. Класові суспільства змінюють одне одного зі зміною ладу — рабовласницьке, феодальне, капіталістичне (буржуазне), соціалістичне. У рабовласницькому суспільстві основні соціальні класи — рабовласники й раби, у феодальному — феодали (поміщики) і селянство, у капіталістичному — капіталісти й робітники, у соціалістичному — робітники й селянство. (Суперечність між містом і селом, робітниками й селянством, проголошується рушійною силою соціалістичного суспільства, але водночас зазначається, що ця суперечність неантагоністична.)

Західні соціологи, наприклад Макс Вебер та П'єр Бурдьє теж використовують поняття соціального класу, хоча вкладають у нього дещо інше значення, ніж марксизм. Стратифікація суспільства за Вебером використовує три фактори: клас, статус і влада. Бурдьє, виділяючи класи, враховував не тільки відношення до власності на засоби виробництва, але й такі фактори як габітус (поведінкова матриця) та усвідомленість себе як класуБатурчик М. В. Габитус Энциклопедические статьи, связанные с творчеством Пьера Бурдьё.