О́льга Іва́нівна Бу́дникова (БудніковаМого життя мереживо прозоре: вірші та пісні / Ольга Буднікова; [ред. В. Прядко; упоряд., худож. ред. та передм. П. Гоця]. — Львів: [б. в.], 1996 (Друк. «ЛЗА»). — 62 с.: портр. — 500 прим.) (20 травня 1942, м. Коростень, УРСР, СРСР — 17 січня 2021, м. Дубляни, Україна) — поетеса, член НСПУ (2003).
Біографічні дані Народилася 20 травня 1942 року в м. Коростень.
У 1972 році закінчила Житомирське культурно-освітнє училище.
Унаслідок хвороби була прикута до ліжка..
З 2002 року — редактор-упорядник літературно-мистецького альманаху «Витоки» (м. Дубляни Львівська область).
Померла 17 січня 2021 року.
Творчість Писала українською і російською мовами. Авторка збірок поезій «Мого життя мереживо прозоре» (1996), «Квіти на камінні» (1998), «Лебединая песня» (2000), «Бігла мишка» (2002; усі — Львів).
Для творчості Ольги Будникової характерні глибокий ліризм та життєвий оптимізм. Художній манері поетеси притаманні афористичність вислову, пісенність ритмомелодики, пластичність образної структури.
«Зимонька — зима» (2009), «Вчителева скрипка» (2009). Збірка пісень «Пісне, любове моя» (2007). Збірка присвячена санаторію «Затока», де лікувалась 3 роки — «Острів надії та любові. Пам'ять серця» (2009). Автобіографія «Протистояння. У двобою з недолею» (2013; усі — Львів).
Примітки
Джерела та література
Перебийніс П. …А птах поезії летить // Порадниця. — 2003, 7 серпня.