Австрія

А́встрія (), офіційно А́встрійська Респу́бліка (, ) — держава в Центральній Європі, що складається з дев'яти федеральних земель. Столицею, найбільшим містом і однією з федеральних земель є місто Відень. Країна має площу 83 879 км², населення — близько 9 млн осіб, а номінальний ВВП становить приблизно 477 мільярдів доларів США. Межує з Німеччиною та Чехією на півночі, Словаччиною та Угорщиною на сході, Словенією та Італією на півдні, а також Швейцарією та Ліхтенштейном на заході. Австрія — це переважно гірська країна, що не має виходу до моря, і лежить в межах Альп; лише 32 % її території лежить нижче 500 м над рівнем моря, а найвища точка сягає 3798 м. Більшість населення розмовляє баварським діалектом як рідною мовою і німецькою, яка має статус державної мови. Регіональні мови: словенська, градищансько-хорватська та угорська.

Австрія відігравала центральну роль в європейській історії з кінця XVIII до початку XX. Спочатку вона виникла як марка близько 976 року і перетворилася на герцогство, а пізніше ерцгерцогство. У XVI столітті Австрія почала відігравати роль серця Габсбурзької монархії і молодшої гілки династії Габсбургів — однієї з найвпливовіших королівських династій в історії. Як ерцгерцогство, Австрія була головним компонентом і адміністративним центром Священної Римської імперії. Після розпаду Священної Римської імперії Австрія заснувала у XIX столітті власну імперію, яка стала великою державою та провідною силою Німецького союзу. Після Австро-прусської війни та встановлення союзу з Угорщиною було створено Австро-Угорську імперію.

Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда в 1914 році імператор Франц Йосиф оголосив війну Сербії, яка переросла в Першу світову війну. Поразка імперії та наступний крах призвели до проголошення Німецько-Австрійської Республіки в 1918 році та Першої австрійської республіки в 1919-му. У міжвоєнний період антипарламентські настрої досягли кульмінації у формуванні австро-фашистської диктатури під проводом Енгельберта Дольфуса в 1934 році. За рік до початку Другої світової війни Австрія анексована нацистською Німеччиною. Після визволення в 1945 році та десятиліття окупації союзниками країна відновила свій суверенітет і оголосила про вічний нейтралітет у 1955 році.

Австрія є парламентською представницькою демократією з президентом на посаді глави держави та канцлером на посаді глави уряду. Основні міські райони Австрії включають Грац, Лінц, Зальцбург та Інсбрук. Австрія постійно посідає одну з найвищих сходинок серед країн світу за рівнем ВВП на душу населення. Країна досягла високого рівня життя, і у 2018 році посіла 20 місце у світі за своїм Індексом людського розвитку. Відень послідовно займає перше місце на міжнародному рівні за показниками якості життя.

З 1955 року країна є членом Організації Об'єднаних Націй, у 1995 році приєдналася до Європейського Союзу. В Австрії розміщено штаб-квартири ОБСЄ та ОПЕК. Країна є членом-засновником ОЕСР та Інтерполу. У 1995 році Австрія приєдналася до Шенгенської зони, а у 1999 році прийняла євро як грошову одиницю.

Етимологія Австрія () — «східна імперія». У IX столітті Австрія була крайньою східною територією в складі Франкської імперії, а також прикордонною зоною німецьких поселень зі слов'янськими землями. Карл I Великий назвав країну Ostmark («східна прикордонна територія»). У XI столітті вперше з'явився термін Ostarrichi.

В українській мові країна згадується як А́встрія, А́встрия, Цісарія, ЦісарщинаMikhail Levchenko. https://books.google.com/books?id=cjcsAAAAYAAJ&pg=PA188&lpg=PA188&dq=Ганьщина+Україна&source=bl&ots=Fmz7V9zWG7&sig=ACfU3U0JPps0c5y0Kl4TrdjmZP9ygr9GDQ&hl=en&sa=X&ved=2ahUKEwiY4-SL2rHqAhUCLKwKHbsvCGYQ6AEwEXoECAwQAQ#v=onepage&q=Ганьщина%20Україна&f=false Ганьщина Україна]. Opyt russko-ukrainskago slovari︠a︡. Tip. Gubernskago upravlenii︠a︡, 1874

Природа

Географічне положення Країна знаходиться у Центральній Європі. Межує з Чехією (спільний кордон — 362 км), Німеччиною (784 км), Угорщиною (366 км), Італією (430 км), Ліхтенштейном (35 км), Словаччиною (91 км), Словенією (330 км), Швейцарією (164 км).

Геологія

Геологічна будова Австрії надзвичайно складна й різноманітна, оскільки її територія лежить у межах Альпійського складчастого поясу, одного з наймолодших та найактивніших тектонічних регіонів Європи. Формування сучасної геологічної структури країни пов'язане з альпійським орогенезом, що тривав у мезозої та кайнозої внаслідок зближення й зіткнення Африканської та Євразійської літосферних плит.

Основу геологічної будови становлять Східні Альпи, які поділяються на кілька великих тектонічних зон. У центральній частині країни простягаються Центральні кристалічні Альпи, складені переважно метаморфічними та магматичними породами — гнейсами, сланцями, гранітами. Це найдавніші за віком геологічні утворення Австрії, що формувалися ще в палеозої.

Північніше розташовані Північні Вапнякові Альпи, складені товщами мезозойських осадових порід — вапняків, доломітів і мергелів. Саме тут широко розвинені карстові форми рельєфу: печери, понори, карстові плато. Південні райони країни займають Південні Вапнякові Альпи, які геологічно пов'язані з Альпами Італії та Словенії.

На сході Австрії Альпійська складчаста система поступово переходить у Середньодунайський осадовий басейн заповнений неогеновими відкладами. Тут залягають піски, глини та леси, що мають важливе значення для сільського господарства.

Рельєф

Рельєф Австрії чітко відображає її геологічну історію та належність до альпійського гірського поясу. Близько двох третин території країни займають гори, що робить Австрію однією з найбільш гірських держав Європи. Основу рельєфу формують Альпи, які простягаються із заходу на схід, створюючи складну систему хребтів, масивів і міжгірських долин.

Найвищі частини країни зосереджені в Центральних Альпах, де домінують потужні кристалічні масиви з гострими вершинами та значними абсолютними висотами. Саме тут розташована найвища точка держави — гора Ґросглокнер в масиві Високий Тауерн (3798 м). Для цього регіону характерні глибоко врізані трогові долини, карові цирки та сучасні льодовики, які є залишками потужного плейстоценового зледеніння.

На північ від Центральних Альп простягаються Північні Вапнякові Альпи, що відзначаються крутішими схилами, карстовими плато та численними печерами. Рельєф тут більш різкий, з вузькими ущелинами та стрімкими скелястими гребенями. Південні Вапнякові Альпи мають подібні риси, але їхні схили часто м'якші й краще освоєні людиною.

Північна частина країни представлена Передальпійським пагорбистим краєм, який поступово переходить у Середньодунайську низовину. Тут домінують хвилясті рівнини, широкі долини річок і терасовані алювіальні поверхні. Саме в цій місцевості зосереджені найбільші міста та основні сільськогосподарські угіддя.

Особливе місце в рельєфі займає східна частина Австрії з низинними ландшафтами навколо озера Нойзідлерзее, що є залишком давнього мілководного басейну. Загалом рельєф Австрії поєднує високогірні, середньогірні та рівнинні форми, створюючи надзвичайно різноманітну й контрастну фізико-географічну структуру.

Клімат

Клімат Австрії належить до помірного поясу, однак вирізняється значною різноманітністю, зумовленою складним рельєфом і значними перепадами висот. Гірські системи Альп відіграють роль кліматичного бар'єра, що впливає на розподіл температур, опадів і повітряних мас. На заході та півночі країни відчутний вплив атлантичних повітряних мас, які приносять відносно м'які зими та прохолодне, вологе літо. Східні регіони, навпаки, перебувають під більшим впливом континентального клімату, що проявляється спекотнішим літом і холоднішою зимою з меншою кількістю опадів.

Висотна поясність є ключовою кліматичною особливістю Австрії. У низинних районах середня температура січня коливається від −1 до −3 °C, а липня — від +18 до +22 °C. У гірських районах із підняттям на кожні 100 м температура знижується приблизно на 0,6 °C. На висотах понад 3000 м панує суворий альпійський клімат із багаторічними снігами та льодовиками.

Опади розподіляються нерівномірно. Найбільша їх кількість припадає на західні та південні схили Альп, де річна сума може сягати 2500 мм. Східні низовини отримують у середньому 500—700 мм опадів на рік, що робить їх відносно посушливими. Важливою кліматичною особливістю є фенові вітри — теплі й сухі повітряні потоки, що спускаються з гір у долини. Вони можуть спричиняти різке підвищення температури, танення снігу та лавинну небезпеку.

Останніми десятиліттями клімат Австрії зазнає помітних змін: зростає середньорічна температура, скорочується площа льодовиків, частішають екстремальні погодні явища. Ці процеси мають значний вплив на гідрологію, екосистеми та традиційні види господарської діяльності.

Внутрішні води

Австрія не має виходу до моря, але її поверхня містить багату і розмаїту мережу річок, озер, боліт та водно-болотних угідь, що відіграють ключову роль у природних процесах, водному балансі та збереження біорізноманіття країни.

Головною водною артерією є річка Дунай, що перетинає північну частину Австрії із заходу на схід і слугує важливим природним, транспортним та екологічним коридором. Більшість інших водотоків — праві та ліві притоки Дунаю. Серед них: Інн — одна з найповноводніших приток, що тече вздовж австрійсько-німецького кордону понад 280 км; Зальцах — важлива притока Інну, відома своїми долинами та унікальними річковими ландшафтами; Драва, Траун, Енс.

Тільки територія федеральної землі Форарльберг належить до басейну річки Рейну, та невеличка частка на півночі Австрії — до басейну Ельби. Всі річки країни мають льодовикове живлення в горах, що створює сезонні коливання стоку: максимальні рівні води характерні навесні й улітку під час танення снігу, а мінімальні — взимку.

Австрія налічує близько 580 озер, більшість із яких має льодовикове походження та розташована в передальпійських і альпійських долинах. Величезними озерами є, наприклад, Нойзідлер на кордоні з Угорщиною — це одне з найбільших степових озер Центральної Європи, що має значну екологічну та рекреаційну цінність; Боденське, Вольфгангзее. Озера виконують важливі функції: накопичують і регулюють стік води; підтримують численні водно-болотні угіддя; створюють місця для гніздування водоплавних птахів; забезпечують середовища життя для риб і безхребетних.

Мережа водно-болотних угідь Австрії, частина з яких потрапила під міжнародні угоди, такі як Рамсарська конвенція, є важливою для збереження біорізноманіття. Болота, заплави та повені підтримують нормальний гідрологічний режим, сприяють очищенню води й накопиченню вуглецю, а також служать притулком для багатьох рідкісних видів тварин і рослин.

Ґрунти

Ґрунтовий покрив Австрії формується під впливом клімату, рельєфу, геологічної будови та рослинності, тому відзначається значною мозаїчністю. Чітко простежується висотна ґрунтова поясність, особливо в межах Альп. У гірських районах переважають бурі лісові ґрунти та гірсько-лісові ґрунти, сформовані під хвойними й мішаними лісами. Вони мають кислу реакцію, відносно невелику потужність гумусового горизонту та схильні до ерозії. Вище межі лісу поширені гірсько-лучні ґрунти, бідні на поживні речовини, але важливі для альпійських луків.

У передгір'ях і долинах річок розвинуті алювіальні ґрунти, що відзначаються високою родючістю й активно використовуються в сільському господарстві. Вони сформувалися на наносах великих річок, зокрема Дунаю та його приток. Східні низовинні райони характеризуються поширенням чорноземів і сірих лісових ґрунтів, сформованих на лесових відкладах. Саме тут зосереджені найпродуктивніші аграрні землі Австрії.

Загалом ґрунти країни є важливою складовою її природного потенціалу, але потребують раціонального використання та захисту від ерозії, ущільнення й деградації в умовах зростаючого антропогенного навантаження.

Рослинний світ

Флора