Но́вий Двур-Гда́нський (, ) — місто в північній Польщі, на річці Туга. Адміністративний центр Новодворського повіту Поморського воєводства.

В містечку зберігся оригінальний уклад вулиць та історичні будинки колишніх голландських поселенців-менонітів. Меноніти переселилися сюди з території Голландії і займалися осушенням дельти Вісли. Після пресу німецької влади, яка вимагала щоб вони служили у війську, частина менонітів на запрошення Катерини II переселилася на Запоріжжя.

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Пам'ятки та музеї

Неоготичний спаський костел 1851 р. Зерносховище над Тугою 1878 р. Будинок лютеранської парафії (вул. Б. Хороброго 6), біля якого стояв вже не існуючий лютеранський костел на фундаментах замку Лоітцув XVI ст. Характерні для регіону одноповерхові будинки (XIX ст.) розташовані фасадом до вулиці, наприклад, по вул. Сікорського. Комплекс колишнього бровару XIX ст. Водонапірна вежа 1909 р. — одна з перших в Європі залізобетонних конструкцій Розвідний міст 1936 р. сталево-бетонний. Жулявський будинок культури — збудована в 1935—1937 рр. частина культурно-розважального комплексу (Volksgemeinschaftshaus), який мав кіно-театральну залу, ресторан та бенкетний зал. В місті у споруді млечарні 1890 р. по вул. Коперніка, 17 діє музей Вісляних Жуляв (польська назва дельти Вісли) — частина Жулявського історичного парку. Його експозиція розповідає про менонітів, німецьких мешканців міста, а також польських переселенців. В експозиції представлені зокрема різьблені сані та скриня привезені на Жуляви польськими переселенцями з Волині.

Значення для українців в Польщі

Містечко пов'язане із історією становлення греко-католицької церкви та української громади на Помор'ї після злочинного виселення українців з Закерзоння в рамках Акції «Вісла» та діяльністю отця митрата Василя Гриника. В 1947 р. при лютеранському костелі в Новому Дворі (наразі не існуючому, збереглася лише плебаня по вул. Хороброго, 6) утворилася православна парафія. О. Зайонц (римсько-католицький декан в Новому Дворі) намагаючись відтягнути греко-католиків від православ'я, звернувся до отців василіан у Варшаві (їх осередок за комуністичної влади зберігся) з проханням визначення пастиря для греко-католиків в Новодворському повіті. Отець П. Пушкарський (тогочасний пріор) запропонував особу Василя Гриника. Виконуючи служби в латинському обряді, о. Василь з 1948 р. почав регулярно відправляти в Новому Дворі-Гданському для депортованих українців в неділю та більші свята по юліанському календарю (за дозволом пробоща з Нового Двору о. Зайонца) греко-католицькі служби. В перший раз богослужіння в східному обряді він відправив перед Великоднем 07.04.1948 р. «В свято Благовіщеня в парафіяльному костелі в Новому дворі Гданському (спаський костел по вул. Дримали — Michala Drzymaly, 3) відправив першу службу з церковним співом — згадував потім священик — на першій нашій службі людей не прийшло багато, бо не всі греко-католики були поінформовані про час та місце». На наступну службу — Великодню — 19 квітня 1948 р. кількість значно виросла і на наступні служби стало прибувати все більше людей і не тільки з Жуляв. У зв'язку з неприхильністю місцевої влади, о. Василь Гриник змушений був робити проповіді польською мовою. Навесні 1952 р. він повністю перейшов на працю в греко-католицькому обряді. Згодом він перейшов до Циганка (суч. Желіхово), де 14 березня 1952 р. відправив першу літургію св. Іоанна Златоуста в місцевому костелі св. Миколая.

9 вересня 1956 р. відбулася перша зустріч Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ) в Новому Дворі. В самому місті та околицях було багато депортованих українців. Найбільш репрезентаційним в 1950-60-ті рр. в тодішньому Гданському воєводстві був український хор з Нового Двору Гданського закладений з ініціативи Євгена Бурачука — селянина з Маженціно і Олени Мацягновської. 9 червня 1956 р. цей хор вперше виступив на дожинках в Новому Дворі. У 1958 р. в Новому Дворі виписували газету УСКТ «Наше Слово» 101 людина, в 1961 р. — 91Hałagida I. Spoleczna, kulturalna i oświatowa dzilalność Ukraińców w wojewódstwe Gdańskim po 1945 r. // i Nowej Ojczyzne mniejszosci narodowe w gdansku po II wojne swiatowej Pod red. I. Hałagidy. — Gdansk — 1997 -68-83..

Природа посеред міста

Неповторності місту надає рукав дельти Вісли Туга, яка блакитною смугою в'ється крізь міський простір. Тут вона має не забетоновані зелені береги. Збереженою є прибережно-водна та водна рослинність. На поверхні протоки масово розвиваються латаття біле та глечики жовті. На берегах Туги тримаються крижні.

Примітки