Есто́нія (), офіційно Есто́нська Респу́бліка () — держава на східному узбережжі Балтійського моря у Північній Європі. Розділена Фінською затокою з Фінляндією на півночі, та Балтійським морем зі Швецією на заході, на півдні межує з Латвією (343 км) і Росією (383 км) на сході з Чудсько-Псковським озером на кордоні. Official website of the Republic of Estonia (in Estonian). Територія Естонії складається з материкової частини та 2222 островів у Балтійському моріMatthew Holehouse Estonia discovers it's actually larger after finding 800 new islands The Telegraph, 28 серпня 2015 загальною площею 44 227 км² і має вологий континентальний клімат. Офіційна мова — естонська, друга за використанням балтійсько-фінська мова.

Територія Естонії була населена, починаючи з 9 000 до н. е. Стародавні естонці були останніми європейськими язичниками, котрі прийняли християнство — після Лівонського хрестового походу в XIII сторіччі. Після століть послідовного правління германцями, данцями, шведами, поляками та росіянами, виразна естонська національна ідентичність почала формуватися в XIX — на початку XX століття. Результатом стало здобуття Естонією незалежності від агресивної Росії (на той час більшовицької) в 1920 році, після короткої війни за незалежність наприкінці Першої світової війни, спричиненої російсько-більшовицьким збройним вторгненням.

До початку Великої депресії Естонія була демократичною країною, однак унаслідок державного перевороту 1934 року потрапила під авторитарне правління. Цей період знаний як «Епоха мовчання».

Під час Другої світової війни (1939—1945) Естонію кілька разів захоплювали й окуповували Радянський Союз, Німеччина, і врешті-решт СРСР де-факто анексував її. Після фактичної втрати своєї незалежності державна спадкоємність Естонії зберігалася дипломатичними представниками та урядом у вигнанні. У 1987 розпочалася мирна Співоча революція проти радянської влади, кульмінацією якої стало фактичне відновлення Естонією незалежності 20 серпня 1991 року.

Суверенна держава Естонія — це демократична унітарна парламентська республіка, поділена на п'ятнадцять повітів. Її столиця та найбільше місто — Таллінн. Із чисельністю населення, що налічує 1,3 мільйона, це один з найменш чисельних членів Європейського Союзу, Єврозони, ОЕСР, Шенгенської зони, НАТО, а з 2020 року — Ради Безпеки ООН. Естонія має найвищий валовий внутрішній продукт на одну особу серед колишніх республік Радянського Союзу.

Естонія — розвинена країна з передовою економікою та високим рівнем доходу, темпи росту якої є одними із найвищих у ЄС. Країна посідає високе місце в індексах людського розвитку, економічних свобод, свобод, освіти та свободи преси. Громадяни Естонії мають універсальне медичне страхуванняComparing Performance of Universal Health Care Countries, 2016 Fraser Institute, безкоштовну освітуEstonia OECD 2016. та отримують найдовшу відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами серед країн ОЕСР.. Будучи одним із найрозвиненіших у світі цифрових суспільств, у 2005 році Естонія стала першою країною у світі, яка провела вибори через Інтернет, а у 2014 — першою країною, яка надає електронне резидентство.

Етимологія До XVIII—XIX століть естонці називали себе maarahvas, що буквально означає «народ землі», тобто «землероби»Ariste, Paul (1956). Maakeel ja eesti keel. Eesti NSV Teaduste Akadeemia Toimetised 5: 117-24; Beyer, Jürgen (2007). Ist maarahvas (‚Landvolk‘), die alte Selbstbezeichnung der Esten, eine Lehnübersetzung? Eine Studie zur Begriffsgeschichte des Ostseeraums. Zeitschrift für Ostmitteleuropa-Forschung 56: 566—593.. Термін eestlane прийшов із латини (Aesti). Так давньоримський історик Тацит назвав у своїй праці «Германія» народ, що населяє дальній берег Балтійського моря. Стародавні скандинавські саги містять згадку про землю під назвою Ейстланд (Eistland) — так Естонія й досі називається ісландською, що близько за звучанням до її варіантів німецькою, нідерландською, данською, шведською та норвезькою мовами — Естландія (Estland). Ранні джерела латинською мовою також містять версії назви території Естія та Гестія (Estia та Hestia).

Після проголошення незалежності у 1918 році країна отримала назву «Естонія» (Esthonia), під цією назвою вона вступила у 1921 році до Ліги Націй. Після приєднання до СРСР у 1940 році країну було перейменовано на Естонську Радянську Соціалістичну Республіку, а після розпаду СРСР у 1991 році, вона стала називатися Естонською Республікою ().

Природа

Естонія розташована між 57,3° і 59,5°. північної широти та між 21,5° і 28,1° східної довготи, на східному узбережжі Балтійського моря, на рівній північно-західній частині східної Європейської платформи. Середня висота над рівнем моря становить лише 50 м. Найвище місце — Суур-Мунамягі на південному-сході країни (318 м).

Естонія розташована на північно-західній околиці Східноєвропейської рівнини біля берегів Балтійського моря, між Фінською і Ризькою затоками. Близько 9 % території — острови, з них о-ви Сааремаа, Хіюмаа та інші утворюють Західно-Естонський (Моонзундський) архіпелаг.

Ліси вкривають 47 % площі та відіграють ключову роль в економіці цієї бідної на ресурси країни.

Геологія

Естонія — порівняно невелика, але надзвичайно цікава з геологічної точки зору країна Північної Європи. Її територія розташована на північно-західній частині Східноєвропейської платформи, що є величезною тектонічною структурою, сформованою впродовж мільярдів років. На відміну від країн з високими горами чи вулканічною активністю, Естонія представляє собою складну мозаїку осадових порід і давнього кристалічного фундаменту — утворень, які розповідають про тисячі мільйонів років історії Землі.

У геологічному розрізі Естонії найглибше залягає кристалічний фундамент, сформований у докембрійському періоді (понад 1,8–2,0 млрд років тому). Він складається з твердих метаморфічних та магматичних порід — гнейсів, кварцитів, кристалічних сланців, гранітів, які є характерними для древніх частин земної кори, подібних до Балтійського щита. Ці породи не виходять на поверхню в межах Естонії, але їх існування в основі країни створює фундамент для всіх молодших осадових відкладів. В північних районах країни фундамент лежить відносно неглибоко (близько 100–150 м), тоді як на півдні він заглиблюється до кількох сотень метрів або більше.

Над кристалічним фундаментом розташований товстий шар осадових порід палеозойського віку. Найважливішими серед них є відклади кембрію, ордовику, силуру та девону — віком від приблизно 540 до 360 млн років. Ці породи формувалися на дні неглибокого теп­лого моря, яке колись покривало територію сучасної Естонії. Основними осадовими породами є кембрійські піски, алевроліти та глини (найнижчі відклади осадового чохла, що утворилися внаслідок діяльності річок і морських течій у ранньому палеозої), ордовицькі вапняки та доломіти (переважаючі у північній частині країни породи, багаті на морські викопні рештки), силурійські мергелі і карбонатні породи (продовжують історію морського осадонакопичення), девонські піщаники та інші породи (свідчать про зміну умов від морських до прибережних і континентальних середовищ). Ці осадові шари також є носіями важливих геологічних даних про життя давніх морів: вони містять викопні рештки трилобітів, брахіопод, молюсків та інших організмів, що дозволяє вченим реконструювати давнє середовище.

У геологічній історії Естонії важливу роль відіграли льодовикові періоди, що повторювалися багато разів протягом останніх 2,6 млн років. Під час зледенінь великі масиви льоду просувалися з півночі, формуючи поверхню сучасної країни. Залишені ними відклади — морена, осади льодовикового потоку, озерні та водно­льодовикові відклади — створили характерний хвилястий рельєф з численними озерами, болотами, котловинами та пагорбами. Ці четвертинні відклади відіграють ключову роль у сучасній екології та господарській діяльності, оскільки визначають характер ґрунтів, підземні води та потенційні родовища корисних копалин.

Рельєф

Естонія розташована на північному сході Європи, у межах Балтійського щита та Східноєвропейської рівнини, є класичним прикладом льодовиково-моренного рельєфу Північної Європи. Але за зовнішньою простотою «плоского» рельєфу приховується складна геологічна історія та різноманіття форм земної поверхні. Абсолютні висоти в Естонії невеликі. Середня висота території становить близько 50 м над рівнем моря, а найвища точка країни — гора Суур-Мунамягі у Хааньяській височині — досягає лише 318 м. Проте саме мозаїка низовин, височин, плато та прибережних форм створює характерний образ естонського ландшафту.

Рельєф рівнинний та горбистий. Домінують льодовикові і водно-льодовикові форми рельєфу — хвилясті моренні і водно-льодовикові рівнини, моренні горби, ками, ози, друмліни. Вздовж північного узбережжя Естонії простягається Північно-Естонський глінт (західна частина Балтійсько-Ладозького уступу). На виходах карбонатних порід силуру і ордовика розвинений карст. Відомі метеоритні кратери — Каалі, Ілуметса, Тсиирікмяе і Кярдласька астроблеми.

Основну роль у формуванні рельєфу відіграли плейстоценові льодовики. Під час останнього зледеніння (12 тис років тому) територія сучасної Естонії була повністю вкрита льодовим щитом, який рухався з північного заходу на південний схід. Танення льодовика залишило після себе потужні моренні відклади, озові гряди, ками та зандрові рівнини. Саме тому значна частина поверхні має хвилястий або горбистий характер.

Хоча Естонія не має високих гір, тут є кілька впізнаваних височинних районів із горбистим рельєфом. Хааньяська височина — найвища частина країни, де знаходиться гора Суур-Мунамягі (318 м над рівнем моря), яка є найвищою точкою не лише Естонії, а й усіх Балтійських країн. Горбистий та хвилястий ландшафт на півдні та південно-сході країни формують Отепяська і Сакаласька височини. Центральна частина відома як Вооремаа — унікальний район із вирівняними льодовиковими ґребенями — друмлінами, що схожі на витягнуті пагорби довжиною до кількох кілометрів і висотою до 70 м. Ці форми рельєфу — результат акумулятивних процесів льодовикового відкладення, коли лід «навалював» матеріал на своїх краях, утворюючи підвищення та пагорби.

Північна та західна частини Естонії представлені низовинами і слабохвилястими чи плоскі плато, що поступово спускаються до Балтійського моря. Вони обмежені уступами та плоскими схилами, які іноді перетинають неглибокі долини річок. Особливої уваги заслуговує Північноестонське вапнякове плато, яке різко обривається до Фінської затоки уступом — Балтійським глінтом. Це один із найвиразніших геоморфологічних елементів країни: круті вапнякові схили, водоспади й скельні виходи формують унікальний ландшафт.

Клімат

Клімат Естонії формується під впливом як морських, так і континентальних чинників. За кліматичною класифікацією її територія належить до помірного кліматичного поясу з виразними рисами морського клімату на заході та більш континентального — на сході. Це зумовлює відносно м'які зими, помірно тепле літо та значну мінливість погоди протягом року. Головну роль у формуванні клімату Естонії відіграє Балтійське море. Воно пом'якшує температурні контрасти, особливо в прибережних районах і на островах Сааремаа та Хійумаа. Узимку море уповільнює охолодження повітря, а влітку стримує надмірне прогрівання. Додатковий вплив має Північноатлантична течія (продовження Гольфстриму), яка приносить теплі й вологі повітряні маси з Атлантики.