Таллінн

Та́ллінн ( від Taani-linna «Данське місто (замок»)) — столиця, найбільше місто та головний порт Естонії. Розташований на березі Фінської затоки, на півночі країни. Великий пасажирський і вантажний морський порт.

У місті розташовані всі її центральні державні установи (за винятком Верховного суду та Міністерства освіти) і зосереджена більшість вищих і середніх професійних навчальних закладів. В адміністративних межах міста розташовані 16 морських портів, а також найбільший аеропорт країни.

За даними Департаменту статистики Естонії, станом на 1 січня 2025 року чисельність населення Таллінна становила , або 33,32 % усього населення Естонії; питома вага осіб естонської національності — 52,59 %, росіян — 29,49 %. За даними Реєстру народонаселення, який веде Міністерство внутрішніх справ Естонії, станом на 1 листопада 2025 року в Таллінні проживали .

Назва Вважається, що назва міста походить від слів «taani linn», що означає данський замок/місто. Однак, можливо також походження від «tali linn» (зимовий замок).

Перша згадка про Таллінн, імовірно, датується 1154 р., коли арабський географ Мухаммад аль-Ідрісі описав у своїй праці місто під назвою Коливань (у написанні Quoluwany). Час проникнення цього топоніма в усну традицію, а також обставини заснування міста поки невідомі. У давньоруських письмових джерелах назва трапляється з 1223 року і виходить з ужитку тільки у XVIII столітті.

Відомий лінгвіст професор Костянтин Тищенко дійшов висновку, що подібні назви принесені місіонерами кельтської церкви, в пам'ять про святого Колумбана.

У «Хроніці Лівонії» Генріха Латвійського (1-ша половина XIII століття), написаної латиною, використовується скандинавська назва Лінданісе (, ).

Пізніше скандинави й німці називали місто Ре́валь (Reval).

Російська назва міста Ревель була запозичена з німецької мови і стала офіційною після приєднання завойованої в ході Північної війни Естонії до Російської імперії. 1719 року була утворена Ревельська губернія.

7 грудня 1988 року на сесії Верховної Ради Естонської РСР була прийнята поправка до російського тексту Конституції СРСР, відповідно до якої назва міста стала писатися з двома «н» («Таллинн»). Ця реформа пояснювалася прагненням привести російське написання у відповідність з естонським.

Історія

Від давніх часів до XVII століття Місто було засноване в землі Рявала в XI столітті; на пагорбі Тоомпеа були зведені перші оборонні споруди — дерев'яні укріплення.

Поселення, що існувало на місці нинішнього Таллінна, вперше згадується 1154 року, у праці арабського географа аль-Ідрісі як Quoluwany, який схарактеризував його як «маленьке місто, скоріше схоже на фортецю», відзначивши при цьому велику гавань. У руських літописах фортеця згадується як Коливань.

У 1219 році захоплений данцями. «Лівонська хроніка» Генріха Латвійського свідчить, що влітку того року велике військо під командуванням самого Вальдемара II (Waldemar II) висадилося на берег у землі Рявала і данці «влаштувалися в Лінданісі, який раніше був городищем ряваласців, і зруйнували старе городище, та стали інше, нове будувати».

Ставши данським, місто переживало постійні набіги естів і німецького Ордена мечоносців, який до того часу вже опанував території сучасної Латвії і південної Естонії.

1227 року Ревель захопили мечоносці. У 1238—1346 роках знову належав Данії. 1346 року Данія продала свою частину Естландії великому магістрові Тевтонського ордена, який незабаром передав її ландмейстеру Тевтонського ордена в Лівонії. 1347 року місту Ревель підтвердили його привілеї.

Початок XV — середина XVI сторіччя — золота доба стародавнього Ревеля: місто входило в Ганзейський союз і відігравало важливу роль у регіоні Балтійського моря. Економічне піднесення тих часів сприяло не тільки ґрунтовному укріпленню кордонів міста, але також створило всі передумови для активної творчості — створення архітектурних і художніх цінностей. Проте ослаблення Лівонського ордена і економічний занепад під час Лівонської війни привели до втрати містом колишнього значення.

У 1561—1710 роках Ревель у складі Швеції. У цей період місто переживало нове піднесення, розширилася діяльність талліннських ремісників, з'явилася перша мануфактура. Набув поширення рух Реформації. Зросла кількість навчальних закладів, 1631 р. заснована найдавніша постійно діюча школа Естонії (Гімназія Густава Адольфа), до кінця шведського періоду більшість городян були грамотними. З'явилися друкарні. 1637 року була видана перша книга естонською мовою.

XVII—ХІХ століття У 1710 році в ході Північної війни місто було завойоване Московським царством. Уся Естонія зазнала жорстоких втрат від воєнних дій, голоду і чуми, не став винятком і Ревель, у якому 11 серпня 1710 року почалася епідемія чуми. 18 серпня 1710 року до міста підступили російські війська під командуванням генерала Християна Баура і тримали місто в облозі до 30 вересня 1710 року, коли місто було здане. Під час облоги активних бойових дій не велося. До початку 1711 року в місті померли від чуми близько 15 тисяч людей. Після закінчення Північної війни Ревель став швидко облаштовуватися, попри те, що головним центром Російської імперії на Балтиці після Санкт-Петербурга стала Рига.

У 1783—1796 роках Ревель був центром Ревельського намісництва Російської імперії.

До кінця XIX століття тривав бурхливий розвиток ревельської промисловості, зросло значення порту.

XX—XXI століття У 1918 році в Ревелі була проголошена незалежність Естонії. Проте за умовами Берестейського мирного договору (стаття IV) між Німеччиною і більшовиками, що прийшли в 1917 році до влади в Росії, країна була окупована німцями.

У 1919 році Ревель уперше отримав сучасну естонську назву — Tallinn.

Під час Визвольної війни 1918—1920 років молода Естонська республіка взяла участь у Поході на Петроград білогвардійської Північно-західної армії — всього 20 тисяч багнетів і шабель: 17,5 тисяч росіян і 2,5 тисячі естонців. Після закулісних переговорів із більшовиками з жовтня 1919 р. (у розпал боїв за Петроград), поразки Північно-західної армії й інтернування її на території Естонії, 2 лютого 1920 року був підписаний Тартуський мирний договір між РРФСР і Естонією — Таллінн став столицею держави, визнаної у цей момент тільки ніким не визнаним урядом Радянської Росії.

З 1925 року офіційною назвою міста стала форма Tallinna. 1933 року повернули назву Tallinn.

У період незалежності Таллінн розвивався загалом досить успішно. Було засновано Талліннський педагогічний і Талліннській політехнічний інститути, Академію мистецтв. Великі підприємства епохи Російської імперії, що орієнтувалися переважно на російський ринок, в 1920-ті роки були або закриті, або перепрофільовані. На початку 1920-х років велике значення для міста мав транзит радянських вантажів, який у 1924 році досяг максимуму (346 тис. тонн). Але після придушення повстання естонських комуністів 1 грудня 1924 року обсяг транзитних перевезень вже наступного року скоротився в 2,6 рази, а до 1938 року до 1,6 тис. тонн. З середини 1930-х років після виходу з важкої економічної кризи (1929—1933) почався розвиток промисловості.

Унаслідок підписання секретного додаткового протоколу про розмежування сфер інтересів до Договору про ненапад між Німеччиною і СРСР від 23 серпня 1939 року Естонія була включена до сфери інтересів СРСР. У червні 1940 року Естонія була окупована Радянським Союзом і Таллінн став столицею Естонської Радянської Соціалістичної Республіки (ЕРСР).

У роки Другої світової війни місто було сильно зруйноване. Радянські війська окупували Таллінн 23 дні — з 5 по 28 серпня 1941 року, після чого змушені були його залишити. 9 та 10 березня 1944 року радянська авіація завдала бомбового удару по німецьких військах, розміщеним у місті.

Місто було знову окуповане радянськими військами 22 вересня 1944 року в ході Талліннської операції.

У рамках літніх Олімпійських ігор 1980 року в Таллінні була проведена олімпійська регата.

У 1988 році в Таллінні виник перший в СРСР антикомуністичний суспільно-політичний рух — Народний фронт. У червні-вересні 1988 року в Таллінні пройшли масові співочі заходи, що увійшли в історію як «Співоча революція».

З 1991 року, після розпаду СРСР Таллінн стає столицею незалежної естонської держави.

У 1997 році історичну частину Таллінна — Старе місто — внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Географія

Таллінн знаходиться в Східній Європі, на південному березі Фінської затоки, за 80 кілометрів від Гельсінкі. Географічно і культурно Таллінн є частиною Північної Естонії. Найбільше озеро Таллінна — Юлемісте (площа 9,6 км²). Це головне джерело питної води міста. Озеро Харку — друге за величиною (площа — 1,6 км²). На відміну від багатьох великих міст, єдина значна річка в Таллінні — Піріта — розташована далеко від центру міста (зараз — міський район Піріта). Басейн річки знаходиться під охороною через його мальовничість.

По території міста проходить вапняковий уступ (Балтійсько-Ладозький). Він чітко простежується у Тоомпеа і в Ласнамяє.

Найвища точка Таллінна (64 метра над рівнем моря) знаходиться на південному заході міста в районі Нимме.

Довжина берегової лінії — 46 кілометрів. У межах міста вона утворює три великі півострови: Коплі, Пальяссааре і Какумяе, чотири затоки: Талліннська, Пальяссааре, Копліська і Какумяе.

Частини міста

Кесклінн (центр міста) Крістійне Ласнамяє Мустамяє Нимме (район) Піріта (район) Пиг'я-Таллінн Гааберсті

Клімат Клімат морський, з частими відлигами взимку. Середня температура лютого −5,8 °C, липня +16,4 °C. Переважають західні і південно-західні вітри. Опадів випадає до 600 мм на рік.

Транспорт

За організацію громадського транспорту в Талліні відповідає Департамент транспорту (Tallinna Transpordiamet). У місті діють системи міських автобусів і трамваїв (5 маршрутів), що з'єднують усі частини міста і прилеглі околиці.

Таллінська тролейбусна система припинила свою роботу 1 листопада 2024 року.

Таллінський аеропорт імені Леннарта Мері розташований приблизно в 4 кілометрах від центру міста.

Електропоїзди йдуть від Балтійського вокзалу, що знаходиться в районі Пиг'я-Таллінн, до кінцевих пунктів: Pääsküla, Keila, Paldiski, Kloogaranna, Turba; Aegviidu.

Населення Станом на 1 січня 2012 року в місті мешкають 416 144 осіб, з яких близько 22 відсотків не є громадянами Естонії. Місто є одним із перших у Євросоюзі за кількістю негромадян.

Серед мов, окрім найвживанішої естонської, у місті є розповсюдженими англійська, фінська та російська.

+Кількість населення Рік 1372 1772 1816 1834 1851 1881 1897 1925 1959 1989 1996 2000 2006 2007 2011 2012 Населення

Національний склад

Нації1820История Таллина. С начала 60-х гг. XIX столетия до 1970 г. Сост. [и авт. предисл.] Р. Пуллат. Пер. с эст. — Таллин: Ээсти раамат, 1972, с. 41.187118811897191319171918История Таллина. С начала 60-х гг. XIX столетия до 1970 г. Сост. [и авт. предисл.] Р. Пуллат. Пер. с эст. — Таллин: Ээсти раамат, 1972, с. 174.19221934кількість%кількість%кількість%кількість%кількість%кількість%кількість%кількість%кількість%Всього12 90210029 16210045 88010058 810100116 132100156 350100105 789100122 419100137 792100естонці448634,815 09751,826 32457,440 40668,783 13371,690 00057,786 03581,3102 56883,8117 91885,6росіяни230417,9330011,3511111,1600810,213 27511,440 00025,651884,975136,278885,7німці554042,910 02034,412 73727,810 29717,512 42410,713 0008,376917,369045,665754,8інші5724,47452,517083,720993,676006,513 3508,468756,354344,454113,9