Мазепи́нка — головний убір українських військовиків, що належали до Українських січових стрільців та Української галицької армії, пізніше Карпатської Січі та УПА, з 2015 року — елемент уніформи Збройних сил України.
Характерною ознакою є клиноподібний розріз спереду. Така особливість з'явилась на теренах Речі Посполитої в епоху Сарматизму, і як і інші елементи одягу, імовірно була запозичена у східних народів. Зокрема його можна зустріти на традиційних середньоазійських ковпаках та відомій гравюрі (1576). В середині XVII ст. була зафіксована на відомій карті Боплана, та була притаманна козацько-шляхетським головним уборам другої половини XVII століття.
Історія В середині XIX ст. однією із форм польських маніфестаційних акцій було вбирання національного історичного одягу, зокрема шапок-«конфедераток» («рогатівок»). Через історичну спільність річпосполитської одежі, а також політичних поглядів останні також були популярні і серед руського населення. Так, зокрема вихованці греко-католицької семінарії у Львові використовували конфедератки, проте з синьою смугою напротивагу червоній польській. Але внаслідок польсько-українського антагонізму вже досить скоро він став стійко асоціюватись з польським національним рухом. В некролозі колишнього студента семінарії і відомого моквофільського діяча о. Івана Наумовича згадується пов'язаний з цим момент:
Дана ситуація призвела галицьких русинів до пошуку альтернативи. Сучасник Остап Терлецький згадував:
Козацький костюм — так як його уявляли собі народовці, вбирався насамперед для маркування альтернативної до польської — руської ідентичності, а також для підкреслення історичного зв'язку Галичини із Наддніпрянщиною. Нагодою для демонстрації національного вбрання ставали так звані «руські бали», що від 1862 р. проводилися у Львові та головних містах Галичини. Майже одночасне «костюмне козакофільство» у той же час проявилося і в підросійській Україні. Проте вже в 1860-х років козакофільство помітно втратило популярність серед народовців у зв'язку із поширенням критичних позитивістських підходів, народницьких засад, концепцій «органічної праці». Нова хвиля популярності козакофільства піднялася вже на зламі ХІХ — ХХ століть, у зв'язку із зародженням українського січового руху. На той час козацьке минуле стало вже масово сприйматися як національна традиція українців Галичини. Газета «Діло» за 24 березня 1892 року так про це повідомляла:
1916 року Левко Лепкий розробив новий головний убір для УСС, базуючись на козацьких традиціях, який був затверджений Одностроєвою комісією Легіону українських січових стрільців (отаман Василь Дідушок, сотник Дмитро Вітовський та інші) 1916 року. Спереду на головному уборі січових стрільців була кокарда, на якій зображені два леви на скелі й напис «УСС. 1914».
В документі Української галицької армії за 30 квітня 1919 року «мазепинка» описується, як , в основі околиша якої спереду клиноподібний розріз.
Український політичний діяч Михайло Горинь, відбуваючи в 1971 році в Мордовській АРСР термін за участь у дисидентському русі, перешив табірну шапку в мазепинку. Вона була розпорота під час обшуку і в такому вигляді зберігалася в родині.
Сучасність
У першій половині 1990-х років схожі на мазепинку головні убори випробовувалися в українській армії, але так і не були прийняті.
Після початку російсько-української війни в Україні почалося відродження національного військового однострою, зокрема — мазепинки. Групою волонтерів було створено новий комплект військової форми. До нього увійшла і сучасна мазепинка.
20 квітня 2015 року Міністерство оборони України прийняло мазепинку як польовий кашкет Збройних сил України.
Див. також Магерка
Примітки
Література Крип'якевич І., Гнятевич Б. Історія Українського Війська. Частина 1. — Видання Івана Тиктора, Львів, 1936. — 128 с.
Джерела і посилання Мазепинка // Галерея українських мундирів. Галерея одностроїв. Осип Думин. Історія Лєґіону Українських січових стрільців 1914—1918 Українське військо ТСН розшукала кравчиню, яка вдягає у камуфляж перших осіб держави і рядових бійців на фронті