Річ Посполита

Річ Посполи́та (, , , ) — в 1569—1795 роках монархічна конфедерація Польського Королівства і Литовського Князівства. Займала терени сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, південної Естонії та заходу Росії. Столиця розташовувалася у Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596).

Утворилася 1569 року внаслідок Люблінської унії, яка об'єднала Велике Князівство Литовське й Жемайтське та Королівство Руське та Королівство Польське. Очолював її виборний монарх, котрий мав складений титул короля польського і Великого Князя Литовського. У країні панувала шляхетська демократія, що забезпечувалася через вибори до представницьких та місцевих органів: сейму, сеймиків, судів тощо. Країна мала високий рівень децентралізації управління.

Одна з найбільших держав континенту в ранньому новому часі. В першій половині XVII століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 990 тисяч км²Augustyniak U. Historia Polski 1572—1795… — S. 36—37., на якій мешкало до 11 млн осіб різних національностей та конфесійAugustyniak U. Historia Polski 1572—1795… — S. 252—253.. Декларувала свободу віросповідання актом Варшавської конфедерації 1573 року. В елітарній культурі шанували латину і польську мову, домінувала ідеологія сарматизму. В управлінні, діловодстві й судочинстві офіційною мовою була та місцева мова, яку визначало місцеве законодавство (руська, польська, литвинська, жемайтська, пруська тощо). Республіка вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Швецією на півночі, Османською імперією та Кримським ханством на півдні.

Велике козацьке повстання, що вибухнуло 1648 року, та війни з козаками виснажили державу і стали початком занепаду. Згодом вторгнення московитів (з 1654) та наступ шведів (з 1655) призвели до втрати чверті територій. У XVIII ст., значною мірою через свавілля та анархічність магнатів та шляхти, стала об'єктом політики сусідніх держав й опинилася під сильним впливом молодої Російської імперії. Ослабленням держави скористалися її сусіди (Російська імперія, Пруссія та Австрія), які у 1772 узгоджено анексували третину земель. Держава критично потребувала політичних та військових реформ, тому була ухвалена Конституція 3 травня 1791 року і проголошена унітарна держава та конституційна монархія. У відповідь сусіди продовжили анексію територій у 1793 і 1795 роках, внаслідок чого всі терени Речі Посполитої були окуповані і вона припинила своє існування.

Назви Річ Посполита (, ; від ) — за даними «Енциклопедії історії України», усталена традиційна назваВінниченко О. О. Річ Посполита // Енциклопедія історії України… 2012, Т. 9, С. 225.. У польській мові слово в значенні Республіка вживається до всіх польських держав з республіканською формою правління, та деяких історичних республік, як то Венеційська республіка — , у всіх інших випадках вживають слово . В українській та білоруській мовах і, відповідно, в історіографіях цих країн нині назву Річ Посполита вживають виключно щодо Речі Посполитої (1569—1795).РІЧ ПОСПОЛИТА // Українська Радянська ЕнциклопедіяПольща й Україна // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1970. — Т. 6. — С. 2236—2258 Іноді назва Друга Річ Посполита вживається стосовно Польської Республіки (1918—1939), проте всі інші польські держави, що мають у своїй назві () в українській мові звичайно звуться Республіками. Королівство Польське і Велике князівство Литовське (, ) — офіційна назва державиPacta conventa zawierały różne warianty. Np. Michała Korybuta z 1669 (Volumina Legum t. 5 s. 13 punkt 61), «Rzeplitej oboyga narodow Polskiego y Litewskiego», Augusta II z 1697 (t.6 s. 11) «Rzeczypospolitey Korony Polskiej y W. X. Lit.», Stanisława Augusta z 1764 «Rzeczypospolitey oboyga narodow Polskiego y Litewskiego» (Articuli pactorum Conventorum). Przy ratyfikacji traktatu Grzymułtowskiego w 1710 nazwę państwa określono jako «cała Rzeplita obojga narodów Korony Polskiej i WXL» (VL, t. 6, s. 76). P. też Vetera monumenta Poloniae et Lithuaniae gentiumque (Starodawne pomniki Polski i Litwy obojga narodów).. Республіка Корони Польської і Великого князівства Литовського ( — від назви започаткованої Люблінською унією 1569 року: союзу Польщі і Литви. Польська Республіка (), або скорочено Польща (, ) — у латинських та іншомовних джерелах XVIII ст. Польсько-Литовська держава (), або Польща-Литва (, , ) — у ряді європейських мов. Республіка Обох Націй (, , ) — назва, утворена шляхом перекладу зі сучасних польської і литовської мов. Республіка Обох Народів — назва, яка походить від староукраїнського «Рѣчъ посполитая ѡбоига народовъ». Найясніша Річ Посполита (, )Ex quo serenissima respublica Poloniae in corpore ad exempluin omnium aliarnm potentiarum, lilulum regiuin Borussiae recognoscere decrevit (...)  — назва часів XVII століття.

Історія

1558–1583: Лівонська війна → Ям-Запольська угода (1582) 1569: Люблінська унія — утворення Республіки Обох Націй, федеративної виборчої монархії. 1572: смерть короля Сигізмунда ІІ Августа. 1573: Перші вибори короля (кандидати — французький принц Генріх ІІІ Валуа, московський цар Іван Грозний, московський царевич Федір, австрійський ерцгерцог Ернст Габсбург та шведський король Юхан ІІІ Ваза). 11 травня обрано Генріха Валуа, який підписав Генріхові артикули, Pacta conventa, postulata polonica, розширивши тим самим шляхетські привілеї та вольності (Золота вольність). 1573: Варшавська конфедерація, свобода сповідання. 1574: Генріх Валуа втік до Франції, де став королем після свого брата. Другі вибори короля (кандидати — германський імператор Максиміліан II, царевич Федір, австрійський посол Вільгельм Розембергський, феррарський герцог Альфонс ІІ д'Есте та семиградський князь Стефан Баторій). 15 грудня 1575 року обрано Стефана Баторія. 1588: 3-й Литовський статут 1596: Берестейська унія, перехід Київської митрополії Константинопольського патріархату під юрисдикцію Риму. 1609–1618: 2-а московська війна → Деулінське перемир'я (1618). 1632–1634: 3-а московська (смоленська) війна → Поляновський мир (1634). 1648–1657: Повстання Хмельницького. 1654–1667: 4-а московська війна → Андрусівське перемир'я (1667). 1658: Гадяцький договір з козаками, проєкт Речі Посполитої Трьох Народів (Польщі, Литви і Руси). 1768: — Варшавський договір між Російською імперією та Річчю Посполитою 1772: 1-й поділ Речі Посполитої. 1791: Конституція 3 травня. 1793: 2-й поділ Речі Посполитої. 1795: 3-й поділ Речі Посполитої.

Державний устрій

Державний устрій Речі Посполитої оформився при королі Генріхові Валуа (1573–1574), який займав польський престол перед тим як стати королем Франції. Таким чином оформився державний устрій — федерація двох незалежних держав з виборним (шляхтою на сеймі) королем і спільним парламентом.

Правителі

Правителі Речі Посполитої носили офіційний титул «король польський, великий князь литовський, великий князь руський, прусський, мазовецький, жемайтійський». Сигізмунд ІІ Август (1 квітня 1548 — 7 липня 1572) — із литовської династії Ягеллонів. Генріх І (24 січня 1574 — 18 червня 1574) — із французької династії Валуа. Син французького короля Генріха II Валуа та флорентійської сеньйори Катерини Медічі. Стефан Баторій (15 грудня 1575 — 12 грудня 1586) — із мадярського роду Баторіїв. Син трансільванського воєводи Іштвана Баторія та мадярської шляхтянки Катерини Телегді. Анна (15 грудня 1575 — 12 грудня 1586) — із литовської династії Ягеллонів. Донька Сигізмунда I Старого й міланської герцогині Бони Сфорци. Співправителька Стефана Баторія. Сигізмунд III (18 вересня 1587 — 19 квітня 1632) — зі шведської династії Ваза. Син шведського короля Юхана III і польської королівни Катерини Ягеллонки, сестри Анни. Також король Швеції (1592–1599) і титулярний король Швеції (1599–1632). Владислав IV (8 листопада 1632 — 20 травня 1648) — зі шведської династії Ваза. Син Сигізмунда ІІІ й австрійської ерцгерцогині Анни Габсбург. Титулярний цар Московії (1610–1634) і титулярний король Швеції (1632–1648). Ян ІІ Казимир (20 листопада 1648 — 16 вересня 1668) — зі шведської династії Ваза. Син Сигізмунда ІІІ й австрійської ерцгерцогині Констанції Габсбург. Титулярний король Швеції (1648–1660). Міхал І (19 червня 1669 — 10 листопада 1673) — із руського роду Вишневецьких. Син руського воєводи Яреми Вишневецького й польської шляхтянки Гризельди Замойської. Ян ІІІ (21 травня 1674 — 17 червня 1696) — із польського роду Собеських. Син руського воєводи Якова Собеського й руської шляхтянки Софії Данилович. Легенда оборони Відня від турків 1683 року. Август II (15 вересня 1697 — 24 вересня 1706, 8 серпня 1709 — 1 лютого 1733) — із німецької династії Веттінів. Син саксонського курфюрста Йоганна-Георга ІІІ і данської королівни Анни-Софії. Курфюрст Саксонії (1694–1733). 1706 року зрікся престолу на користь Станіслава І. Відновлений на престолі 1709 року. Станіслав І (4 жовтня 1705 — 8 серпня 1709, 12 вересня 1733 — 30 червня 1734) — із польського роду Лещинських. Син коронного підскарбія Рафала Лещинського й польської шляхтянки Анни Яблоновської. 1709 року зрікся престолу на користь Августа ІІ. Відновлений на престолі 1733 року. Останній герцог Лотарингії (1737–1766). Август III (30 червня 1734 — 5 жовтня 1763) — із німецької династії Веттінів. Син Августа ІІ й байройтської князівни Христіани-Ебергардіни. Станіслав ІІ (25 листопада 1764 — 7 січня 1795) — із польського роду Понятовських. Син краківського каштеляна Станіслава Понятовського й руської шляхтянки Констанції Чарторийської.

Парламентська влада

Найвищим законодавчим органом держави був з'їзд шляхти — сейм або сойм, що обирав короля. В період між сеймами король керував державою разом і за згодою з обраною сеймом Радою резидентів.

Під час ухвалення рішень сеймом існувало право «ліберум вето» — кожний з учасників сейму міг накласти вето на прийняття певного рішення вимовивши слова «Не позвалям» («Не дозволяю»). 3 другої половини XV ст. в Польщі усталилася двопалатна структура сейму, що складався з двох палат — сенаторів і послів; остання репрезентувала шляхту — виборців. На елекційних сеймах сенат засідав у великому королівському наметі, що звався шопою, а посли воєводств і земель — на майдані, оточеному ровом, так званому Колі. Присутня на елекції шляхта, участь якої у виборах не обмежувалася, збиралася в окремих наметах, поза Колом. Зокрема, від шляхти правобережних воєводств, враховуючи послів, присутніми на елекції 1632 р. було 186 осіб.

Суб'єкти держави Велике князівство Литовське зберігало певну автономію у складі Речі Посполитої (мало свої органи адміністративного управління, військо, фінанси, судочинство велося на засадах Литовських статутів).

Під час загострення боротьби магнатських угруповань за владу, феодали Речі Посполитої створювали конфедерації. Відкриті виступи конфедератів проти короля називалися рокошами.

Адміністративний поділ