П'єр Сеґерс (5 січня 1906, Париж — 4 листопада 1987, Кретей) — французький поет, есеїст, видавець і перекладач.
Біографія П'єр Сеґерс виріс у Карпантрі, де з дитинства товаришував з Андре де Рішо. Свою першу збірку віршів опублікував у 1938 році у Вільнев-ле-Авіньйоні. Як редактор журналів Poètes casqués (1939—1940) і Poésie 40 (41, 42, 43 …) він дав форум поетам воєнного періоду та подружився з Луї Арагоном, Ельзою Тріоле, Полем Елюаром, П'єром Еммануелем та багатьма молодими поетами. Брав участь в Опорі. З 1943 року він був важливим членом Національного комітету письменників (Comité national des écrivains) . З 1944 року публікував серію Poètes d'aujourd'hui (Поети сьогодення), яка почалася з Елюара і зросла до кількох сотень томів, перш ніж він відійшов від видавничих справ в 1969 році, щоб знову зайнятися творчістю.
У 1975 році він отримав ступінь доктора в університеті Париж-Нантер (дисертація: Діяльність і творчість поетів у сучасному суспільстві). У 1983 році на прохання мера Жака Ширака він заснував Maison de la Poésie (Будинок поезії) міста Парижа. З 1984 року і до самої смерті він видавав журнал Poésie 84 (85, 86 …).
Сеґерс був командором ордена Почесного легіону, командором Ордену мистецтв і літератури та почесним доктором Сент-Ендрюського університету. У Парижі в 20 окрузі його іменем названо мікрорайон, садовий сквер і кімнату в Будинку поезії. Його іменем названо вулиці в багатьох містах Франції.
Вибрані твори
(разом з Jacques Charpier) L'art poétique. Seghers, Paris 1956. Clavé. Poligrafa, Barcelona 1971. (разом з Pierre Cabanne) Clavé. Cercle d'art, Paris 1989. Dis-moi, ma vie. 1972. Suivi de Qui sommes-nous ? Éditions Bruno Doucey, Paris 2019. La Résistance et ses poètes. 1940—1945. 1974. 2 Bde. Seghers, Paris 2022. (передмова Pascal Ory) (перекл. і ред.) Saadi Le jardin des roses. Gulistan. Seghers, Paris 1977. Le Temps des merveilles. 1978. (вибрані вірші) (Übersetzer) Le Livre d'or du «Divan» de Hâfiz. La vie et l'œuvre du plus célèbre poète persan. Seghers, Paris 1978. Louis-Jou. Architecte du livre et des Baux. Seghers, Paris 1980. (Louis Jou, 1881—1968) Monsu Desiderio ou le théâtre de la fin du monde. Robert Laffont, Paris 1981. (Ред.) Le Livre d'or du haïkaï. R. Laffont, Paris 1984. Omar Khayyâm. Sa vie et ses quatrains. Seghers, Paris 1987, 1994. Derniers écrits. Fanlac, Périgueux 2002. (Післямова Colette Seghers) Comme une main qui se referme. Poèmes de la Résistance, 1939—1945. B. Doucey, Paris 2010.
Примітки
Література
Bruno Doucey: Pierre Seghers. Poésie, la vie entière. Résister, éditer, écrire. Éditions du Musée du Montparnasse, Paris 2011. Winfried Engler: Lexikon der französischen Literatur. Komet, Köln 1994, S. 888. Michel P. Schmitt: SEGHERS Pierre. In: Jean-Pierre de Beaumarchais, Daniel Couty und Alain Rey (Hrsg.): Dictionnaire des littératures de langue française. P–Z. Bordas, Paris 1984, S. 2159. Colette Seghers: Pierre Seghers. Un homme couvert de noms. Laffont, Paris 1981. Seghers, Paris 2006. Colette Seghers: Nous étions de passage. Souvenirs du siècle et de l'édition. Stock, Paris 1999. Pierre Seghers: Pierre Seghers. Seghers, Paris 1967.
Посилання