Пента́н — органічна сполука з формулою C5H12 — тобто алкан з п'ятьма атомами вуглецю. Термін може вказувати на будь-який з трьох структурних ізомерів (пентани), або їх суміш, але згідно номенклатури ІЮПАК, пентан позначає тільки n-пентан; інші два називаються ізопентан (метилбутан) і неопентан (диметилпропан). Циклопентан не є ізомером пентану, бо має лише 10 атомів водню.
Пікоскопічне зображення та анімація Пікоскопічне зображення молекули пентану та її анімація. Пікоскопічне зображення молекули н-пентану (роздільна здатність 10 пікометрів), отримане шляхом денситометрії електронної хмарки. На зображенні видно всі п'ять атомів вуглецю з відповідною просторовою геометрією. Атомів водню на пікоскопічному зображенні нема тому, що іонний зв'язок, це повна передача електрона від одного атома до іншого з утворенням іона. Іоном атома водню є протон. Тобто, іон водню повністю позбавлений електронної хмарки на що вказує список ступенів окислення хімічних елементів заснований на таблиці Грінвуда, що й передає пряме пікоскопічне зображення. В результаті у водню зникає електронна хмарка і залишається лише ядро атому. Пікоскопічне зображення пояснюється анімаційною моделлю пентану, праворуч, яка вірно передає форму електронной хмарки сігма-зв'язку між атомами вуглецю у вуглецевих нанотрубках, тощо.
Скелетна формула
Скелетна формула, або скорочена формула органічної сполуки — це тип молекулярної структурної формули, яка слугує скороченим зображенням зв’язку молекули та деяких деталей її молекулярної геометрії. Скелетна формула показує скелетну структуру або скелет молекули, яка складається з скелетних атомів, які утворюють молекулу. Як показує пікоскопія атомів та молекул, саме ця формула найбільш точно відображає органічні сполуки.
Історія відкриття Нормальний пентан (н-пентан) був відкритий у 1862 році Карлом Шорлеммером, який, аналізував продукти піролізу вугілля, що видобувалося у Вігані. Він розділив фракційною дистиляцією та дослідив низку рідких вуглеводнів, інертних до азотної та сульфатної кислот. Найлегший із них, який він назвав гідридом амілу, мав емпіричну формулу C5H12, густину 0,636 г/см³ при 17 °C і кипів між 39 та 40 °C. Наступного року він ідентифікував ту ж сполуку в пенсильванській нафті. 1872 року перейшли на сучасну номенклатуру, завдяки чому сполука отримала назву пентан.
Див також Пентани Примітки