Рабство в Швеції — система примусового підневільного становища, що існувала на території сучасної Швеції в різні історичні періоди.
Шведська работоргівля переважно мала місце на ранній історії Швеції, коли торгівля таллами (давньоскандинавська: þræll) була одним із стовпів скандинавської економіки з IX по XI століття, і закінчилася з широким прийняттям християнства у Швеції. Рабство було глибоко вкоріненою інституцією у вікінгському суспільстві, яке було ієрархічним, а найнижчий соціальний клас складався з траллів та рабів, які становили основне джерело важкої праці у скандинавському суспільстві. Рабство у Швеції було скасовано у 1335 році королем Магнусом Ерікссоном.
Під час набігів вікінги часто захоплювали та поневолювали військово слабші народи, з якими вони стикалися під час нападів або завоювань по всій Європі. Ця работоргівля тривала з VIII по XI століття. Менша торгівля африканськими рабами відбувалася протягом XVII та XVIII століть як частина атлантичної работоргівлі?Harrison, Dick (2007). Slaveri — en världshistoria om ofrihet: 1500—1800. Historiska media. (In Swedish). приблизно в той час, коли шведські заморські колонії були засновані в Північній Америці (Нова Швеція; 1638—1655) та в Африці (що тривало між 1650 і 1663 роками). Подібно до інших європейських держав, рабство було заборонено на батьківщині, але було легальним у колоніях. Отже, рабство залишалося легальним в єдиній шведській карибській колонії Сен-Бартелемі з 1784 до 1847 року.
Епоха вікінгів була періодом широкомасштабних потрясінь та руйнувань у всьому північному світі. Вікінги-загарбники шукали полонених, багатьох з яких захоплювали та тримали в таборах, де їх викуповували, експлуатували та поневолювали. Рабами із Західної Європи в епоху вікінгів були переважно франки, англосакси та кельти. Багато ірландських рабів використовувалися в експедиціях для колонізації Ісландії.See Iceland History Нормани також забрали балтійських, слов'янських рабів з Північно-Східної Європи, латинських рабів з Південної Європи та мавританських рабів з Аль-Андалусу та Північної Африки. Вікінги плавали «Шляхом рабів» через Егейське море та потрапляли до чорноморських портів, вперше заснованих архаїчними греками, перехрестя шляхів для торгівлі людьми.
Рабство було заборонено у 1335 році королем Швеції Магнусом IV для рабів, «народжених християнськими батьками». Вестерґетланд та Веренд, останні регіони, де воно залишалося законнимTräldom. Nordisk familjebok / Uggleupplagan. 30. Tromsdalstind — Urakami /159-160, 1920. (In Swedish). Однак це стосувалося лише кордонів Швеції, що відкрило шлях для пізнішої работоргівлі в колоніях. Подібно до інших європейських країн, рабство пізніше було відроджено на шведських територіях за межами європейської батьківщини.
У XVII століття, починаючи з 1650 року, шведські громадяни стали брати участь в атлантичній работоргівлі. Швеція створила торговельні станції вздовж узбережжя Західної Африки з базами на Шведському Золотому Березі, який сьогодні належить Гані. У 1663 році Шведський Золотий Берег перейшов під владу Данії і став частиною Данського Золотого Берега. За десять років своєї діяльності шведська африканська компанія перевезла близько 2 000 рабів. Однак через кілька років шведські підприємства в Західній Африці занепали, тоді як данські проіснували до 1850 року. Між 1784 і 1878 роками Швеція мала колонію в Карибському басейні. Шведська колонія Сен-Бартелемі функціонувала як безмитний порт і стала головним центром призначення для невільницьких кораблів. Рабів ввозили без сплати податків іноземними суднами, а шведська корона отримувала прибуток, стягуючи експортний податок під час вивезення рабів. Швеція також була основним постачальником заліза для ланцюгів, що використовувалися в работоргівлі.Integrations- och jämställdhetsdepartementet. Dir.2007:114, Kommittédirektiv: Tilläggsdirektiv till Delegationen för mänskliga rättigheter i Sverige (Ju 2006:02), s. 2. In Swedish. Рабство було законодавчо закріплено в Сен-Бартелемі згідно з «Указом про поліцію рабів та вільного кольорового населення»Ordinance concerning the Police of Slaves and free Coloured People (Swedish «Black Code»). Source: 'Comité de Liaison et d'Application des Sources Historiques', Saint-Barthélemy. від 30 липня 1787 року, оригіналLe «Code Noir» suédois de Saint-Barthélemy. Source: 'Comité de Liaison et d'Application des Sources Historiques', Saint-Barthélemy. французькою мовою від 30 червня 1787 року. Восени 1786 року на острові було засновано Шведську Вест-Індську компанію.
На початку ХІХ століття Швеція підписала договори з Великою БританієюTraité d'Alliance Entre Sa Majesté Le Roi de Suède et Sa Majesté Le Roi du Royaume Uni de la Grande Bretagne et de l'Irlande (1813). [Source: 'Mémoire St Barth', Saint-Barthélemy. URL : http://www.memoirestbarth.com/st-barts/traite-negriere/archives-legislation]. (in french)Traité, Pour la répression de la Traite des Noirs, entre Sa Majesté le Roi de Suède et de Norvège d'une part, et Sa Majesté le Roi du Royaume uni de la Grande Bretagne et de l'Irlande de l'autre (1824). [Source: 'Mémoire St Barth', Saint-Barthélemy. URL : http://www.memoirestbarth.com/st-barts/traite-negriere/archives-legislation]. (in french) та Францією про скасування работоргівлі.Traité pour la répression de la Traite des Noirs entre Sa Majesté le Roi de Suède et de Norvège et Sa Majesté le Roi des Français (1836). [Source: 'Mémoire St Barth', Saint-Barthélemy. URL : http://www.memoirestbarth.com/st-barts/traite-negriere/archives-legislation]. (in french) На основі рішення, прийнятого в 1846 році, 1847 року рабство було скасовано у всіх частинах Швеції, включаючи її колонію.Cobb, Thomas Read Rootes. An Inquiry Into the Law of Negro Slavery in the United States of America To which is Prefixed An Historical Sketch of Slavery, 1858. Page cxcii. Останніх законно володіних рабів у шведській колонії Сен-Бартелемі було куплено та звільнено шведською державою 9 жовтня 1847 року.L'abolition de l'esclavage à Saint-Barthélemy: jusqu'au 9 octobre 1847. Source: 'Comité de Liaison et d'Application des Sources Historiques', Saint-Barthélemy. (In French).
Період міграції: напівлегенда
Рання історія Швеції погано задокументована, а джерела піддаються ретельному аналізу, тим більше, що достовірність ісландських саг викликає сумніви, оскільки шведські монархи, згадані в іноземних джерелах, не співпадають з монархами, згаданими в ісландських сагах. У Напівлегендарний період у сагах згадується повстання рабів, що відбулося у Швеції. Його достовірність невідома.
За ісландськими сагами, повстання рабів, очолюване рабом Тунне, призвело до повалення шведського конунга Онгентеова, який був змушений тікати до данів (германського племені). Шведський конунг Онгентеов, якого іноді ототожнюють з Анган-Тисом у «Беовульфі», ймовірно, є ще одним варіантом імені Тіс Еттунгр. Тунне описували як раба, відповідального за охорону королівської скарбниці та зброї. Тунне, ймовірно, називали Еофор, оскільки обидва імені означають кабан, а слово «кеннінґ» часто використовувалося в давньоскандинавській та давньоанглійській мовах. Тунне могло походити з Північних земель, оскільки ім'я Тунне зустрічається лише на рунічних каменях у Шведських Північних землях.Populär Archeology 2021 Як згадував римський історик Тацит, шведську зброю справді охороняв раб. За сагою, Тунне проголосив себе королем Світьода. Раби, забравши зброю з зброярні конунга, змусили родину конунга та знать дістати мечі та шоломи своїх предків з могил у Гамла-Уппсалі. Щоб перемогти шведську армію у восьми битвах Тунне використав зброю з королівської збройні. Перемоги повстанців Тунне призвели до таких численних втрат для шведського короля, що він був змушений пообіцяти данському королю данину, щоб забезпечити його подальшу підтримку.
У курганах 500 р. н. е. відсутня зброя, що після археологічного дослідження підтвердило версію про те, що під час повстання зброю було вилучено з могильного кургану. За допомогою данських вояків повстання рабів було врешті-решт придушене. Однак Тунне вбив конунга Онгентеова ще до завершення повстання. В ісландських сагах, однак, Онгентеов був убитий кабаном. У «Беовульфі» його вбив воїн Еофор (який може бути ідентичним Тунну). Еофор убив Онгентеова своїм мечем, який пробив шолом конунга наскрізь. Еофор приніс шолом Онгентоу гетам, де отримав захист і нагороду за вбивство їхнього короля-суперника. Як нагороду Еофор отримав у дружини доньку короля готів Гігелака. Скоріш за все, саме Еофор вбив Онгентеова, проте немає впевненості, що Еофор і Тунне — це одна й та сама особа.Trälarnas liv och Tunnes träluppror 2020 https://historia.nu/historia-nu/tralarnas-liv-och-tunnes-traluppror/
Шведське рабство та работоргівля в Середньовіччі
Завдання рабів у Швеції полягало в тому, щоб допомагати чоловікам і жінкам працювати в сільському господарстві, причому жінки додатково виконували функції наложниць або домашньої прислуги. Раби могли мати певну соціальну мобільність у норвезькому суспільстві, як, наприклад, Олав Тиггвасон, який пройшов шлях від полоненого естонського раба до короля Норвегії.
Передісторія Рабство було поширеним явищем в епоху вікінгів, і однією з головних причин експансії вікінгів був пошук рабів в інших країнах. Протягом VIII—X століть рабів зі Східної Європи та Балтійського моря продавали до елітних домогосподарств Візантії та ісламського світу через річкові системи Дніпра та Волги, імперію Каролінгів та Венецію. Арабські купці з Каспійського моря та візантійські купці з Чорного моря закуповували свої товари на торгових ринках Русі, де зустрічалися з різними торговцями та воїнами, та обмінювали свої товари на рабів, захоплених в Європі.
Вікінги скористалися попитом на рабів на південних невільничих ринках православної Візантійської імперії та ісламського Близькосхідного халіфату, які прагнули рабів іншої релігії, ніж їхня власна. У Середньовіччі работоргівля організовувалася за релігійними принципами. І християни, і мусульмани забороняли поневолення людей своєї віри, але обидва схвалювали поневолення людей іншої віри.Slavery in the Black Sea Region, C.900–1900: Forms of Unfreedom at the Intersection Between Christianity and Islam. (2021). Nederländerna: Brill. 5 Обидва дозволяли поневолення людей, яких вони вважали єретиками, що дозволяло католикам поневолювати православних, а мусульманам-сунітам — мусульман-шиїтів.Korpela, J. (2018). Slaves from the North: Finns and Karelians in the East European Slave Trade, 900—1600. Nederländerna: Brill. 242 Однак і християни, і мусульмани схвалювали поневолення язичників, які стали пріоритетною метою работоргівлі в Середньовіччі, а язичницькі військовополонені продавалися ворогами-язичниками для работоргівлі.
Работоргівля вікінгів