Економічні реформи в Росії, що проводилися в 1990-х роках у Російській Федерації, включали лібералізацію цін, лібералізацію зовнішньої торгівлі та приватизацію колишніх союзних держпідприємств.

Передісторія та передумови реформ У 1960-х—1980-х роках СРСР нарощував обсяги видобутку та експорту нафти й газу. Експорт нафти та нафтопродуктів зріс із 75,7 млн тонн у 1965 році до 193,5 млн тонн у 1985 році; експорт у доларову зону становив 36,6 та 80,7 млн тонн, відповідно. За твердженням М. В. Славкіної, отримана в результаті експорту валютна виручка використовувалася переважно не для модернізації економіки (придбання високих технологій чи переоснащення обладнання), а для імпорту продовольства та товарів народного споживання. Як стверджує М. В. Славкіна, імпортні закупівлі зерна, м'яса, одягу та взуття забирали понад 50 % (в окремі роки до 90 %) валютної виручки (за твердженням С. Г. Кара-Мурзи, імпорт продовольства становив не більше 7 % сумарного імпорту). Частка імпортного обладнання в промисловості СРСР, за даними В.Шликова, у 1990 році становила 20 %.

Секретар ЦК КПРС В. А. Медведєв у 1994 році писав, що до 1989 року розвинулася «справжня економічна криза», що справила значний вплив на споживчий ринок зі збоєм поставок продовольства та ажіотажним попитом населення, зокрема на продукти першої необхідностіМедведєв В. А. В команді Горбачова. Погляд зсередини. М: Биліна. 1994. С. 87, 103..

Після серпневого путчу КПРС втратила владу, через кілька місяців СРСР припинив своє існування. У середині листопада 1991 року Єльцин очолив перший уряд реформ у Росії, після чого підписав пакет із десяти президентських указів та урядових розпоряджень, які намічали конкретні кроки у бік ринкової економіки. Наприкінці листопада 1991 року Росією було взято зобов'язання за боргами СРСР.

Низка вчених на початку дев'яностих попереджали про небезпеку настання в результаті проведення ринкових реформ «варварського капіталізму», щонайменше найближчими рокамиШаповалов В. Ф. — д. ф. н., МДУ ім. М. В. Ломоносова. Звідки прийде «дух капіталізму»? (про духовно-культурні передумови раціональних ринкових відносин)1994 рік. У 1990—1991 роках було створено кілька програм проведення економічних реформ в СРСР та Росії. Це програма «500днів» Г. О. Явлінського, «Програма стабілізації економіки та переходу до ринкових відносин у РРФСР», представлена Верховній Раді РРФСР І. С. Силаєвим, та підготовлена групою М. О. Чуканова програма «Гранично радикальна економічна реформа». Гаврило Попов в інтерв'ю 2010 року зазначав, що «після перемоги над путчем (ДКНС — Прим.), коли Єльцин прийняв гайдарівський варіант перетворень в економіці… В остаточному варіанті реформ були по максимуму враховані інтереси номенклатури. Та інтереси Заходу. Тому що без допомоги Заходу Єльцин і нова влада загалом утриматися б не змогли».

Як зазначав ідеолог ринкових реформ Єгор Гайдар, описуючи ситуацію середини 1980-х років: «Нам здавалося, що радянська економіка відносно самостійна і саме тому стійка. Насправді вона до середини 80-х років була сильно інтегрована у світову і вкрай від неї залежала. Причому в кооперації величезну роль відігравали експорт нафти та імпорт продовольства»

До 1990 року продовольча криза почала вступати в гостру фазу. Дедалі гостріше відчувався дефіцит товарів першої необхідності, виникали великі черги. Загострення ситуації знаходить своє відображення і в численних звітах у центральних органах управління. Так, наприклад, у березні 1991 року перший заступник міністра Мінхлібпродукту РРФСР А.Куделя надавав республіканському уряду звіт про важку ситуацію з поставками хліба і, що «в ситуації, що склалася» необхідно «терміново вирішити питання про джерела оплати передбаченого до закупівель імпортного зерна та постачання його до РРФСР у квітні-травні не менше 4 млн тонн щомісяця». Дедалі більше надходить і листів з місць з інформацією про напружену ситуацію із забезпеченням продовольством

У листопаді-грудні 1991 року на ім'я президента Б.Єльцина надійшло кілька телеграм з інформацією про важке становище з продовольством на місцях. Так, наприклад, про безпосередню небезпеку зриву постачання населення хлібом пишуть з Єкатеринбурга. У грудні 1991 року Держкомстат, наприклад, повідомляє про фактичний провал поставок овочів: «Лише п'ята частина передбачених держзамовленням обсягів картоплі поставлена до м.Санкт-Петербург, Республіки Карелія, Волгоградської області. Жодної тонни її не відвантажено до Красноярського краю. Зривають поставки картоплі до цих регіонів Новгородська, Псковська, Тульська, Тверська, Смоленська області, Татарська РСР. Дом.Москви відвантажено часнику 12 % від передбачених обсягів, цибулі — 31 %, до м.Санкт-Петербург буряків — 23 %, цибулі 2,4 %». Саме в таких складних умовах розпочалися ринкові економічні реформи. Водночас екс-голова Ради міністрів СРСР М. І. Рижков у 2010 році заявив, що дефіцит навмисно створювався деякими представниками влади (зокрема, за його словами, Єльцин ініціював одночасний ремонт 24 тютюнових фабрик, що спровокувало дефіцит тютюну)Микола Рижков: «Ініціативам Горбачова передувала величезна робота» // Незалежна газета, 20 квітня 2010. На думку академіка РАН В. М. Полтеровича, дефіцит товарів, що спостерігався наприкінці 1991 року, був «значною мірою породжений очікуванням майбутніх змін, зокрема, різкого підвищення цін у результаті лібералізації, про яку було фактично оголошено ще в жовтні 1991».

Екс-міністр фінансів Росії О. Л. Кудрін у своїй статті («Питання економіки», 2007) весь пострадянський період вказує як період реформ, «відправною точкою яких можна вважати лібералізацію цін на початку 1992р.»

Хронологія

28 жовтня 1991 — на Vз'їзді народних депутатів РРФСР Єльцин оголошує про перехід до ринку з січня 1992 року. 6 листопада 1991 — Єльцин формує новий уряд, який має втілити в життя прийдешні реформи. На чолі уряду Єльцин стає сам, а першим заступником призначає маловідомого вченого-економіста, переконаного ринковика Є. Т. Гайдара. Новим головою Держкоммайна Росії став ленінградський економіст Анатолій Чубайс. 19 грудня 1991 — постанова Уряду РРФСР № 55 «Прозаходи щодо лібералізації цін». 1 січня 1992 — лібералізація цін, гіперінфляція, початок ваучерної приватизації. 29 січня 1992 — Указ про свободу торгівлі. 11 червня 1992 — постановою Верховної Ради Російської Федерації № 2980-I затверджено «Державну програму приватизації державних і муніципальних підприємств у Російській Федерації на 1992р.». липень-вересень 1993 — падіння темпів інфляції, скасування рубля СРСР (грошова реформа). листопад-грудень 1995 — приватизація найбільших державних підприємств шляхом заставних аукціонів. 1 січня 1998 — 1000-кратна деномінація рубля. з 17 серпня 1998 — економічна криза, дефолт за внутрішніми зобов'язаннями (ДКО, ОФЗ), чотириразовий обвал курсу рубля.

Лібералізація

Лібералізація цін

На початку 1992 року в країні почала проводитися радикальна економічна реформа, зокрема, 2 січня 1992 року набув чинності Указ Президента РРФСР «Прозаходи щодо лібералізації цін». Вже в перші місяці року ринок став наповнюватися споживчими товарамиГерасимов Г. І. «Історія сучасної Росії: пошук та здобуття свободи (1985—2008)», с. 89-91, але монетарна політика емісії грошей (зокрема й у колишніх союзних республіках).

У середньому по Росії за 1992 рік роздрібні ціни збільшилися у 26,1 раза, а грошові доходи населення — лише в 11,4 раза.

На думку академіка РАН М. П. Шмельова, Єгор Гайдар фактично пограбував країну тим, що не ввів інфляційний коефіцієнт на вклади в ощадних касахКраїна до Горбачова несправедлива // Незалежна газета, 20 квітня 2010.. За словами Шмельова, була можливість через акціонування підприємств розпродати основні фонди самим підприємствам і працівникам, це дозволило б наповнити підприємства обладнанням: «Не відбирати, а потім ділити між шахраями, а дати людям через акціонування набагато більше».

Економіка, що вийшла з-під контролю уряду, страждала від фінансових спекуляцій, падіння курсу рубля щодо твердої валюти. Криза неплатежів та заміна грошових розрахунків бартером погіршували загальний стан господарства країни. Результати реформ стали очевидними до середини 1990-х років. З одного боку, в Росії почала формуватися багатоукладна ринкова економіка, покращилися політичні та економічні зв'язки з країнами Заходу, у законодавстві вперше була відображена політика захисту прав і свобод людини (яка насправді фактично була відсутня). Але в 1991—1996 роках ВВП та промислове виробництво впали більш ніж на 20 %, рівень життя більшості населення різко знизився, інвестиції за 1991—1998 роки впали на 70 %Д. С. Львов, Ю. В. Овсієнко «Про основні напрямки соціально-економічних перетворень» // Економічна наука сучасної Росії. 1999. № 3. С. 99-114..

Руйнування радянського державного апарату регулювання цін та лібералізація цін призвели до величезних диспаритетів у цінах та фінансовому становищі підприємств і галузей. В умовах практично повної монополізації виробництва лібералізація цін фактично призвела до зміни органів, які їх встановлюють: замість державного комітету цим стали займатися самі монопольні структури, наслідком чого стало різке підвищення цін та одночасне зниження обсягів виробництваБ. І. Смагін Економічний аналіз та статистичне моделювання аграрного виробництва: монографія // Мічурінськ: Вид-во Мічурін. держ. аграр. ун-ту, 2007. Таким чином проявився типово монопольний ефект. В результаті державна система ціноутворення була фактично замінена не ринковою, а монопольною, властивістю якої є підвищений рівень рентабельності при низькому обсязі випуску продукції, що, своєю чергою, призводить до прискорення інфляції та до скорочення виробництва.

Лібералізація цін призвела до галопуючої інфляції, зростання неплатежів, знецінення заробітної плати, знецінення доходів та заощаджень населення, зростання безробіття, а також до значного посилення проблеми нерегулярності виплати заробітків«Соціальний захист населення. Російсько-канадський проєкт». Глава «Соціальні проблеми перехідного періоду» // Під ред. Н. М. Римашевської. — М.: РІЦ ІСЕПН, 2002.

Внаслідок лібералізації цін до середини 1992 року російські підприємства залишилися практично без обігових коштівД. Б. Кувалін «Економічна політика та поведінка підприємств: механізми взаємного впливу» Глава «Способи адаптації російських підприємств до трансформаційної економічної кризи» // М.: МАКС Пресс, 2009«Економічні суб'єкти пострадянської Росії (інституційний аналіз)» Глава «Звідки пішов російський бізнес, або як виникла „економіка фізичних осіб“» // Під ред. Р. М. Нурєєва. — Москва: Московський громадський науковий фонд, 2001, серія «Наукові доповіді».