Анато́лій Дми́трович Сидо́ренко (03.07.1973 — 11.03.2022) — старшина 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року.
Життєпис Народився в Житомирі 03.07.1973 року в багатодітній сімʼї Сидоренко Софії і Дмитра. Був третьою дитиною з пʼяти. Закінчив 10 школу. Після 8-ми класів поступив і закінчив Житомирський технічний коледж за спеціальністю - Деревообробні технології . У 2003 році Одружився з Сидоренко Іриною. Мав трьох дітей: Сидоренко Роберт 2003 р.н., Сидоренко Сабіна 2007 р.н., Сидоренко Даниїл 2008 р.н.
Ще в 2014 році хотів приєднатися до ЗСУ, але третя дитина народилася з хворобою нирок, мали операції, реабілітації і лікування, через що залишився з сімʼєю в цей скрутний час.
Але в 2022 році пішов добровольцем до лав ЗСУ, зокрема 95 ОДШБр. Діти просили залишитись, але він сказав їм: «Якщо не піду я, то хто буде вас захищати», «Йду я, щоб ви жили»
Командир відділення в підрозділі 95 ОДШБр.
Загинув 11 березня 2022 року.
Анатолія поховали 18 березня на Польському кладовищі в Житомирі. А прощання з його бойовими побратимами Аркадієм Бойком і добровольцем Володимиром Білоцьким, які також загинули в боях з російськими окупантами, відбувся 20 березня 2022 року в Житомирі.
Нагороди Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
Посилання