Вели́кдень, Воскресі́ння Христо́ве (, , ), Па́сха, також Па́ска (, , песах — проходження повз) — найдавніше християнське свято, головне свято богослужебного року, встановлене на честь Воскресіння Ісуса Христа.
У Католицькій, Східній православній, орієнтальних православних та протестантських церквах усього християнського світу Великдень має найвищий статус торжества.
Дата свята не є сталою (перехідне свято). Великдень в Україні — найбільше свято православних церков, інших церков Східного християнства, кожного конкретного року обчислюється (відомо як computus), за новоюліанським, юліанським або григоріанським календарем (в розрахунках є місячно-сонячний календар).
Старозавітна Пасха — Песах святкують на честь виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі — перехід від рабства до свободи. Воскресіння Христове — це перехід від смерті до життя, звільнення людини від тягаря гріхів, це вихід, перехід людини з рабства гріха і зла до свободи, любові, добраВеликоднє послання Urbi et Orbi Папи Франциска , «CREDO».
Походження назви Калька , буквально «великий день». Це слова з Євангелія від Івана:
Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них, назва «Великдень» («Великий День») з'явилася наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що у той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, аби був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа — дні поменшали. Тепер лише царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…».
У західнослов'янських мовах назва свята перекладається як «Велика ніч»: чеською Velikonoce, а польською Wielkanoc. У болгарській (південно-слов'янській мові) назва подібна до української — Великден, а споріднені болгарам македонці називають це свято Велигден. Однак протиріччя у цьому немає, оскільки це давнє свято (у тому числі і його атрибутику, зокрема й крашанки) нерідко пов'язують із ще дохристиянськими традиціями відзнача́ти знакові астрономічні події, зокрема й весняне рівнодення, коли перший великий день (триваліший від ночі) міряється своєю тривалістю з останньою великою (більшою за день) ніччю.
Англомовна назва «Істер» (Easter) утворена від імені сакської богині місяця і родючості Еостре.
Походження свята
За синоптичними Євангеліями, розп'яття Ісуса Христа відбулося 15 нісана. Євангеліст Іван проте уточнює, що Ісус помер 14 нісана — в час, коли жертвували ягнят у Храмі на свято Песах. Отож для перших християн страсті Христові, Його смерть стали сподіванням на звільнення. Сам Христос стає Агнцем Божим: «..Пасха наша, Христос, принесений у жертву» . Опис воскресіння Христового поданий у всіх Євангеліях і веде свій початок з єрусалимської громади. Звідти походить і перший вигук, яким розпочинають пасхальні літургії в усьому світі: «Христос справді воскрес … (і з'явився Симонові).» . За євангелістами, Воскресіння Христа є винятково дією Бога, під час якої не була присутня жодна людина. Лише наслідки цієї дії були представлені спочатку близькому оточенню Христа — жінкам з Його батьківщини, які бачили Його смерть і поховання та невдовзі виявили, що гріб, куди Його поклали, став пустим. Тут ангел сповістив їм про воскресіння Ісуса та послав їх до апостола Петра й інших учнів. За євангеліями від Матвія та Марка, ангел посилає учнів у Галілею для зустрічі з воскреслим Ісусом. Євангелісти Іван і Лука описують зустрічі з Ісусом у Єрусалимі та його околицях.
Історичні відомості й згадки
На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Ісуса почали ще наприкінці першого тисячоліття із запровадженням християнства. Це свято збіглося у часі з язичницьким святом початку весни (рівнодення). Обидва свята стосувалися відродження життя і надій. З роками чужорідне свято стало частиною місцевої культури, замінивши місцеві звичаї та адаптувавши місцеві обряди й атрибутику.
Ісус Христос, за біблійним сюжетом, воскрес рано-вранці, і Воскресіння супроводжувалося великим землетрусом: янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, однак побачили там відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з'явився янгол і сповістив про Воскресіння Господнє.
У «Британській енциклопедії» повідомляється: «Ані в Новому Завіті, ані в писаннях апостольських отців не існує вказівки відзначати свято Великодня. У перших християн не існувало поняття про святість особливих періодів»The Encyclopædia Britannica. — 1910. — Vol. VIII. — P. 828..
У «Католицькій енциклопедії» сказано: «Великдень увібрав до себе багато язичницьких звичаїв на честь повернення весни. Яйце є символом відродження життя ранньою весною… Кролик — це язичницький символ, і він завжди був символом родючості»The Catholic Encyclopedia. — 1913. — Vol. V. — P. 227..
«Великдень, як і Різдво… мають у своїй основі сонячний (солярний) характер, тобто пов'язані із дохристиянською вірою в народження нового Сонця як божества, що є запорукою життя на землі. (…) Отже, Великдень, у своїй першооснові — це святкування приходу весни, свято воскресіння землі та природи в цілому до нового життя. (…) Великодні свята українців славні й своїми обрядами, що, без сумніву, є дохристиянськими»Крищук М. Читанка з народознавства. — Тернопіль, 1993. — С. 79—82.. У святкуванні Великодня вбачають язичницьке коріння, яке сягає ще часів до зародження християнства. Зокрема в Україні в давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями були тісно пов'язані поминальні обряди навесні.
Існує думка, що євангельська подія, яка стала приводом святкування Пасхи та пасхальних обрядів, запозичена у язичницьких культах і в оновленому вигляді пов'язана з особою Ісуса Христа. Християнські богослови не визнають спорідненості Ісуса Христа з язичницькими воскреслими богами і вважають істинними тільки євангельські твори. Прихильники язичницького походження свята вбачають сутність язичницьких обрядів крізь християнське оформлення свята.
Сьогодні свято Великодня в Україні символізує також загальне відродження та оновлення світу. Збереглося багато звичаїв та обрядів, які здійснюють і досі, проте вони не мають прямого зв'язку з християнством.
Пасха Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята Песах, яке святкували юдеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня в юдеїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим (Ягня Боже), Агнцем Пасхальним (Ягня Пасхи), Пасхою.
В інших європейських мовах назва цього свята також походить від давньоєврейського «песах»: грецькою Πάσχα (пасха), латиною — Pascha, голландською pasen, есперанто pasko, ісландською páskar, іспанською pascua, італійською pasqua, нижньонімецькою Paschen, російською пасха, французькою pâques, шведською påskdagen фінською pääsiäinen.
Дата святкування
+ Дати святкування Великодня у 2000—2050Пасхальний календар на 2001-2050 рр. Рік григоріанський кал. юліанський кал. 2000 23 квітня 30 квітня 2001 15 квітня 2002 31 березня 5 травня 2003 20 квітня 27 квітня 2004 11 квітня 2005 27 березня 1 травня 2006 16 квітня 23 квітня 2007 8 квітня 2008 23 березня 27 квітня 2009 12 квітня 19 квітня 2010 4 квітня 2011 24 квітня 2012 8 квітня 15 квітня 2013 31 березня 5 травня 2014 20 квітня 2015 5 квітня 12 квітня 2016 27 березня 1 травня 2017 16 квітня 2018 1 квітня 8 квітня 2019 21 квітня 28 квітня 2020 12 квітня 19 квітня 2021 4 квітня 2 травня 2022 17 квітня 24 квітня 2023 9 квітня 16 квітня 2024 31 березня 5 травня 2025 20 квітня 2026 5 квітня 12 квітня 2027 28 березня 2 травня 2028 16 квітня 2029 1 квітня 8 квітня 2030 21 квітня 28 квітня 2031 13 квітня 2032 28 березня 2 травня 2033 17 квітня 24 квітня 2034 9 квітня 2035 25 березня 29 квітня 2036 13 квітня 20 квітня 2037 5 квітня 2038 25 квітня 2039 10 квітня 17 квітня 2040 1 квітня 6 травня 2041 21 квітня 2042 6 квітня 13 квітня 2043 29 березня 3 травня 2044 17 квітня 24 квітня 2045 9 квітня 2046 25 березня 29 квітня 2047 14 квітня 21 квітня 2048 5 квітня 2049 18 квітня 25 квітня 2050 10 квітня 17 квітня
Дата Великодня визначається шляхом розрахунку, відомого як computus. Великдень святкується в першу неділю після повного місяця, що настає не раніше дня умовного весняного рівнодення 21 березня. Західні християни й деякі східні християни, а саме Ассирійська церква Сходу, Вірменська апостольська церква, Індійська православна церква, більшість східних католицьких церков та Фінляндська православна церква, використовують григоріанську Пасхалію. Східні християни, які відзначають перехідні свята за юліанським календарем, мають за юліанським календарем, що є 3 квітня за григоріанським календарем у XX і ХХІ століттях. У ХХІІ столітті юліанське відповідатиме григоріанському 4 квітня через додавання одного дня похибки кожні 129 років в юліанському календарі.
За часів Папи Сікста I у II столітті деякі християни святкували Великдень на неділю місячного місяця нісан. Щоб визначити, який місяць за місячним календарем мав бути визначений як нісан, християни покладалися на єврейську громаду. Наприкінці III століття деякі християни почали висловлювати невдоволення через святкування за юдейським календарем. Вони стверджували, що євреї визначали неправильний місячний місяць як місяць нісан, вибираючи місяць, 14-й день якого припадав перед весняним рівноденням, що порушувало християнську біблійну історію.
Християни почали вважати, що слід відмовитись від єврейських обчислень і натомість створити власні, щоб визначити, який місяць слід назвати нісаном, встановлюючи Великдень у рамках цього незалежно обчисленого християнського нісана, який завжди розміщуватиме Великдень після весняного рівнодення. Вони виправдовували цей розрив із традицією, стверджуючи, що насправді сучасний єврейський календар порушив традицію, ігноруючи рівнодення, і що в минулі часи 14 нісана ніколи не передувало весняному рівноденню. Інші вважали, що звичайна практика покладатися на єврейський календар має продовжуватися, навіть якщо юдейські обчислення були помилковими з християнської точки зору.
Суперечка між тими, хто виступав за власні обчислення, і тими, хто виступав за продовження покладення на єврейський календар, була офіційно вирішена Першим Нікейський собором, який схвалив власні обчислення, які деякий час використовувалися в Римі та Александрії. Великдень мав бути неділею за місячним календарем, обраного згідно з християнськими критеріями — по суті, християнським нісаном, — а не місяцем нісаном, як це визначено за єврейським календарем. Тих, хто виступав за продовження використання єврейського календаря (названих пізнішими істориками «протопасхітами»), спонукали прийняти позицію більшості. Існування проповідей, канонів і трактатів, написаних проти протопасхітської практики наприкінці IV століття, свідчить про те, що не всі вони зробили це відразу.
Ці два правила — незалежність від єврейського календаря та єдина дата у всіх християн — були єдиними правилами для Великодня, чітко встановленими Собором. Жодних подробиць для розрахунку не вказано; вони були розроблені на практиці, процес, який тривав століття і породжував численні суперечки, деякі з яких залишаються невирішеними.