Бори́с Іва́нович Руди́й (20 червня 1948, с. Кривовілька, Хмельницька область — 6 червня 2017, Тернопіль) — український скульптор. Член Національної спілки художників України (1989), мистецького гурту «Хоругва». Лауреат Тернопільської обласної премії імені Михайла Бойчука (1990).
Життєпис Борис Рудий народився 20 червня 1948 року в селі Кривовільці (нині Теофіпольська громада, Хмельницький район, Хмельницька область, Україна).
1981 року закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва. Від 1972 року жив і працював у Тернополі.
Помер 6 червня 2017 року в Тернополі. Залишилася дружина Ірина.
Доробок Творив у галузях станкової, монументальної і декоративної скульптури. У роботах він використовував метал, камінь, шамот та дерево. З того ж року представляв свої твори в Івано-Франківську, Дніпропетровську, Києві, Тернополі та Чернівцях.
У липні 2018 року посмертна виставка скульптора відбулася в Галереї Тернопільської обласної організації Національної спілки художників України. У жовтні того ж року митця посмертно вшанували персональною виставкою «Це моя дорога» в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові.
Серед важливих робіт: «Флейтист» (1985), «Архітектор» (1986), «Двоє» (1988), «Звільнення» (1992), «Без нас» (1993), «Перехрестя» (1995), «Карпати» (2005); меморіальний комплекс «Молотківська трагедія» у с. Молотків Кременецького району (1985, співавтор); пам'ятники братам Михайлові і Тимофію Бойчукам у с. Романівка Тернопільського району (1992, бронза), Данилові Галицькому в Тернополі (2002, карбована мідь, архітектор Олександр Міщук); хрест скорботи на горі Лисоня (Тернопільський район), кам'яний хрест біля Кафедрального собору в Тернополі, композиція з каменя «Межа» (1989); автор іконостасів та розписів понад 20 храмів.
Окремі роботи зберігаються у фондах українських музеїв.
Примітки
Джерела
Борис Рудий [Текст]: [каталог] / Б. Рудий. — [Б. м. : б. в.], 201[?]. — 77 с. : фот. — [Світлій пам'яті скульптора Б. Рудого лауреата премії ім. М. Бойчука].
Герета І. Сила і ніжність // Свобода. — 1998. — 20 черв. — С. 3. — (Ювілеї). Герета І. І сила, і ніжність // Наукові записки / Тернопільський обласний краєзнавчий музей. — Т., 2003. — Вип. 3. — С. 148—154. — (Мистецтво). Герета І. Сила і ніжність // Тернопілля'98—99 : реґіон. річник. — Т., 2002. — С. 544—547. — (Під мистецькі знамена). Данилюк Х. Самотній чоловік з клеймом «оригінала» // Західна Україна. — 1994. — 29 трав. — 4 черв. Дуда І. Борис Рудий // Тернопіль. — 1994. — № 2/3 : Художники Тернопільщини. — С. 79. Дуда І. Чотири кроки до вічності // Артес. — 2016. — 12 лип. Мороко-Довгалюк Х. Реальність загадкового // Вільне життя. — 1998. — 7 лип. — С. 4. — (Нотатки з виставки скульптур Бориса Рудого). День за днем — у скарбницю духовності // Літературний Тернопіль. — 2017. — № 4. — С. 151—163. — (Тернопілля у дзеркалі часу: події, факти, імена). Попович Ж. Захід Рудого сонця // Номер один. — 2017. — 14 черв. — С. 15. </div>
Посилання , Фотографії Старого Львова, 23 жовтня 2018 р.