Тропічна савана Кімберлі (ідентифікатор WWF: AA0706) — австралазійський екорегіон тропічних та субтропічних луків, саван і чагарників, розташований на північному заході Австралії.
Географія Екорегіон тропічної савани Кімберлі розташований на північному заході Австралії. Він переважно охоплює регіон на півночі Західної Австралії, а також простягається на північний схід до північно-західних районів Північної Території. З півночі регіон омивається водами Тиморського моря. На північному сході він переходить у тропічну савану Арнемленду, на південному сході та півдні — у тропічну савану рівнин Вікторії, а на південному заході — у Велику Піщану пустелю.
На більшій частині регіону Кімберлі переважає нерівний, гористий рельєф з дуже стрімкими схилами. З геологічної точки зору тут переважають протерозойські пісковики та вапняки. Дуже давні гори регіону піддавалися сильній ерозії протягом мільйонів років, і їх висота не перевищує 1000 м над рівнем моря, а річки та струмки прорізали серед пісковикових блоків вражаючі ущелини. Серед головних річок екорегіону слід відзначити Фіцрой, , , , Орд, Вікторію, , та .
Узбережжя Північного Кімберлі стрімке з численними прибережними острівцями. Тут зустрічаються ділянки базальтів, а на та на півострові Бугенвіль ґрунти вкриті бокситовим дурікрустом. Південна частина екорегіону, відома як , яка включає та — прибережну смугу, що простягається на південний захід уздовж узбережжя до гирла річки , має більш пологий рельєф. Тут переважають червоні піщані відклади, прибережні дюни та лагуни.
Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з п'яти біорегіонів: , , , та регіону .
Клімат На більшій частині екорегіону домінує саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), а на півдні та південному заході, зокрема у Дампірленді, — напівпустельний клімат (BSh за класифікацією Кеппена). Температури високі протягом усього року. Максимальні середньомісячні температури коливаються від 25 °C до 35 °C. Розподіл опадів демонструє виражену сезонність: майже 90 % опадів випадає з жовтня по березень під час , коли до регіону приходять руйнівні тропічні циклони, а протягом решти року триває сухий сезон. Найбільша кількість опадів випадає у прибережних районах на півночі екорегіону, а на півдні та у глибині країни опадів випадає менше. Середньорічна кількість опадів на північному плато Мітчелл становить 1400 мм, а в районі міста Брум на південному заході — близько 600 мм.
Флора Рослинний покрив екорегіону переважно представлений саванами та відкритими рідколіссями, видовий склад та структура яких залежить від кількості опадів, ґрунтів та впливу пожеж. У деяких частинах регіону зустрічаються водно-болотні угіддя та мусонні й прибережні ліси. Близько 230 видів рослин є ендеміками екорегіону.
Рідколісся та савани Найпоширенішим типом рослинності в регіоні Кімберлі є савани та рідколісся. У районах, де переважають піщані та суглинисті ґрунти, поширені різні види кривавих евкаліптів (Corymbia spp.), у районах з піщаними ґрунтами зустрічаються ендемічні (Adansonia gregorii), а у районах, де ґрунти багатші, а опадів випадає більше, поширені (Eucalyptus tetrodonta) та (Eucalyptus miniata). Ці вічнозелені дерева утворюють відкритий лісовий намет на висоті 5-15 м над землею. В підліску переважають високі трави, зокрема різні види сорго (Sorghum spp.), (Heteropogon spp.), золотоборідника (Chrysopogon spp.), темеди (Themeda spp.), (Aristida spp.) та (Eriachne spp.). У деяких рідколіссях, поширених на півночі Кімберлі, пальмові зарості (Livistona eastonii) формують густий середній ярус.
У річкових долинах, де переважають дрібнозернисті глинисті та глинисто-суглинкові ґрунти, поширені відкриті рідколісся, основу яких складають різні види (Terminalia spp.) і баугіній (Bauhinia spp.). Також у цих долинах зустрічаються луки, на яких переважають різні види золотоборідників (Chrysopogon spp.), арістід (Aristida spp.) та (Dichanthium spp.) або (Xerochloa spp.) у більш вологих заплавах. Велику частину цих лісів та луків було перетворено на сільськогосподарські угіддя.
Піндан Особливим типом рослинних угруповань, поширеним на півострові Дампір та у деяких інших районах на південному заході екорегіону, зазвичай у місцевостях, де переважають червоні піщані ґрунти, є . Основу цих однорідних, невисоких рідколісь складають різні види плетених акацій, зокрема звичайні пінданові акації (Acacia tumida), вузьколисті пінданові акації (Acacia eriopoda), плоскоплоді плетені акації (Acacia platycarpa) та плетені акації Коула, які виростають до 3-8 м заввишки. Зрідка над лісовим наметом піндану підіймаються криваві евкаліпти (Corymbia spp.).
Мусонні дощові ліси На території екорегіону, зазвичай в межах 150 км від узбережжя, зустрічаються невеликі, ізольовані ділянки мусонних дощових лісів. Загалом існує приблизно 1500 цих ділянок загальною площею 700 га, причому середня площа більшості з них не перевищує 4 га, лише 3 % ділянок мають площу понад 20 га, а найбільша ділянка мусонного лісу має площу 200 га. Мусонні дощові ліси складаються з напівлистяних або листяних дерев, які втрачають листя до кінця сухого сезону. У цих лісах поширені здерев'янілі ліани, які підіймаються у крони дерев; їх настільки багато, що невисокі мусонні дощові ліси також відомі як мусонні ліанові хащі. В підліску поширені невисокі дерева, чагарники та ліани. На відміну від навколишніх саван та рідколісь, які пристосовані до частих пожеж, мусонні дощові ліси не переносять впливу вогню. Дерева та чагарники у них часто мають м'ясисті плоди, які поїдають та розносять птахи, кажани та ссавці. Зазвичай мусонні дощові ліси ростуть за смугою прибережних дюн, на схилах пагорбів та осипів, на краях боліт та річок, а також в ущелинах та ярах. Дощові ліси мають відмінну від сусідніх саван та рідколісь флору, яка включає багато стародавніх рослин гондванського походження, а також види, характерні для австралазійських та індомалайських тропіківKenneally, Kevin F. (2018). Kimberley Tropical Monsoon Rainforests of Western Australia: Perspectives on Biological Diversity. Journal of the Botanical Research Institute of Texas: 149 – 228. 2018..
У Північному Кімберлі мусонні дощові ліси поширені на схилах і осипах біля підніжжя уступів, а також на краях прісноводних та мангрових боліт. Найбільше вони поширені на базальтових схилах біля підніжжя латеритних плато, зокрема на плато Мітчелл та на півострові Бугенвіль. Вічнозелені, напіввічнозелені та листопадні дерева формують лісовий намет на висоті 15–20 м над землею, над яким підіймаються високі . Серед дерев, поширених у мусонних дощових лісах Північного Кімберлі, слід відзначити (Aglaia elaeagnoidea), (Albizia lebbeck), (Brachychiton diversifolius), (Brachychiton xanthophyllus), (Bombax ceiba), (Dysoxylum latifolium), (Ficus congesta), (Ficus geniculata var. insignis), (Ficus hispida var. hispida), червоний річковий фікус (Ficus racemosa var. racemosa), зелений фікус (Ficus virens var. virens), (Ganophyllum falcatum), (Garuga floribunda), (Grewia breviflora), (Litsea glutinosa), (Miliusa brahei), (Mimusops elengi), (Monoon australe), (Myristica insipida), (Sterculia quadrifida), (Terminalia ferdinandiana), (Terminalia microcarpa), (Terminalia petiolaris), (Wrightia pubescens) та (Ziziphus quadrilocularis), а серед невеликих дерев та кущів, поширених в підліску, — (Alectryon kimberleyanus), (Denhamia obscura), (Glycosmis macrophylla), (Glycosmis trifoliata), (Grewia multiflora), (Micromelum minutum), (Murraya paniculata), (Strychnos lucida) та (Trema tomentosum). На окраїнах дощових лісів зустрічаються (Acacia holosericea), боаби (Adansonia gregorii), (Gyrocarpus americanus) та (Antidesma ghaesembilla).
Мусонні ліанові ліси, поширені на півночі півострова Дампір, виростають до 12 м заввишки. У них переважають такі дерева, як черешкувата терміналія (Terminalia petiolaris), (Sersalisia sericea), зелений фікус (Ficus virens var. virens), кучеряволистий фікус (Ficus geniculata var. insignis) та (Syzygium eucalyptoides subsp. bleeseri), а також терміналія Фердинанда (Terminalia ferdinandiana) або слива какаду, яка частіше зустрічається на узліссях. Також у дощових лісах Дампірленду зустрічаються (Cupaniopsis anacardioides), (Diospyros maritima), (Diospyros rugosula), (Pittosporum moluccanum), (Malaisia scandens) та (Vitex glabrata).
Прибережні мусонні ліанові хащі простягаються уздовж узбережжя від півострова Дампір аж до міста Брум, у райони, де середньорічна кількість опадів становить менше 600 мм. Тут вони зазвичай зустрічаються невеликими смугами вздовж підвітряного боку дюн та підтримуються неглибоким водоносним горизонтом. Характерними деревами, що зустрічаються в мусонних лісах на крайньому південному заході екорегіону, є ендемічні (Corymbia paractia), а також (Celtis philippensis), (Croton habrophyllus), широколисті балларти (Exocarpos latifolius), (Melaleuca dealbata), черешкуваті терміналії (Terminalia petiolaris) та мамадженові дерева (Mimusops elengi). Серед ліан, поширених у цих лісах, слід відзначити (Capparis lasiantha), (Gymnanthera oblonga), (Parsonsia kimberleyensis), (Passiflora foetida), (Tinospora smilacina) та (Secamone elliptica). У внутрішніх районах континенту ліанові хащі часто переходять у пінданові рідколісся.
Прибережні ліси Прибережні ліси, поширені уздовж річок та струмків Кімберлі, є ще одним типом рослинності, що зустрічається в екорегіоні. Їхній видовий склад залежить від режиму затоплення та ґрунтів. Зазвичай у прибережних лісах зустрічається багато дерев та чагарників, характерних для мусонних лісів. Дерева в лісах часто мають м'ясисті плоди, які є важливим джерелом їжі для багатьох диких тварин, а самі ліси забезпечують для них середовище проживання та притулок. Серед дерев, поширених у прибережних лісах екорегіону, слід відзначити червоний річковий евкаліпт (Eucalyptus camaldulensis), (Terminalia platyphylla), (Nauclea orientalis) та плакучу мелалеуку (Melaleuca leucadendra), а також різні види фікусів (Ficus spp.), (Alphitonia spp.), (Calophyllum spp.), (Canarium spp.), (Cryptocarya spp.), мускатників (Myristica spp.) та (Syzygium spp.). В підліску поширені (Pandanus aquaticus), (Pandanus spiralis), різні види (Antidesma spp.) та різноманітні сукуленти. Ліани у прибережних лісах не такі поширені, як у мусонних лісах, але у деяких районах поширена немісцева смердюча пасифлора (Passiflora foetida).
Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити прудкого валлабі (Notamacropus agilis), звичайного валлару (Osphranter robustus), антилопового кенгуру (Osphranter antilopinus), коротковухого скельного валлабі (Petrogale brachyotis), північного кігтехвостого валлабі (Onychogalea unguifera), набарлека (Petrogale concinna), північного квола (Dasyurus hallucatus), (Trichosurus arnhemensis), лисячого кузу (Trichosurus vulpecula), (Petropseudes dahli), (Petaurus breviceps), північного бурого бандикута (Isoodon macrourus), блідого пацюка (Rattus tunneyi), звичайного скельного щура (Zyzomys argurus), галькову мишу Джонсона (Pseudomys johnsoni), чорного крилана (Pteropus alecto) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus), а також собаку дінго (Canis lupus dingo). На південному заході екорегіону, у Дампірленді, зустрічаються кролячі бандикути або білбі (Macrotis lagotis). В районах , ущелини та знаходяться великі печерні системи, які є прихистком для великих колоній рукокрилих, зокрема північних печерних кажанів (Vespadelus caurinus).
Золотисті бандикути (Isoodon auratus) та золотоспинні деревні щури (Mesembriomys macrurus) колись були широко поширені в екорегіоні, однак наразі вони зустрічаються лише у Північному Кімберлі, а (Bettongia lesueur) повністю вимерли в регіоні. Ендеміками екорегіону є кімберлійські сумчасті миші (Pseudantechinus ningbing), (Wyulda squamicaudata), карликові скельні валлабі або монджони (Petrogale burbidgei), кімберлійські скельні щури (Zyzomys woodwardi) та жовтогубі печерні кажани (Vespadelus douglasorum).