Бронетранспортер К-78 — радянський дослідний плаваючий гусеничний бронетранспортер. Розроблений у м. Москві в конструкторському бюро під керівництвом А. Ф. Кравцова. Серійно не вироблявся
Історія створення В період з 1949 по 1950 роки відповідно до технічного завдання в ОКБ ІК на базі дослідного легкого танка К-90 був розроблений легкий плаваючий бронетранспортер К-78. Під єдиним індексом було опрацьовано два варіанти машини з п'яти- та шестикотковою ходовою частиною. У 1950 році був створений перший дослідний зразок. У період з 19 травня по 23 червня 1950 року перший дослідний зразок К-78 пройшов заводські випробування. За результатами випробувань комісія дійшла висновку, що бронетранспортер загалом задовольняє заданим тактико-технічним характеристикам, проте має низку суттєвих недоліків. Наприклад, задимлення вантажного відділення та незручне розміщення десантників. Після усунення зауважень у 1952 році на державні випробування було представлено два нові виготовлені дослідні зразки К-78. Випробування були закінчені 24 жовтня, після чого постановою Ради міністрів СРСР усі роботи по К-78 були припинені.
Опис конструкції Базою використовувався радянський плаваючий танк К-90, у конструкції бронетранспортера також застосовувалися вузли артилерійського тягача М2 та автомобіля «Москвич» (для спрощення організації серійного виробництва підприємствами автомобільної промисловості). Основним призначенням машини було переправлення десанту та артилерії через водні перешкоди. Для руху по воді на бронетранспортері були встановлені спеціальні гребні гвинти
Броньовий корпус У К-78 використовувався корпус відкритого типу. Корпус був зварений з катаних броньових листів. Для забезпечення жорсткості в корпусі було використано два силові шпангоути. Корпус був розділений на п'ять відділень. У передній частині по правому борту знаходилося моторне відділення із силовою установкою. По лівому борту розташовувалося відділення керування, відокремлене від моторного теплоізоляційною перегородкою. У відділенні керування знаходилося робоче місце механіка-водія з органами керування машиною та контрольно-вимірювальними приладами. Позаду відділення керування знаходилося відділення командира з його робочим місцем. Робоче місце було обладнане органами керування лебідкою, радіостанцією та апаратом танкового переговорного пристрою. Над відділенням командира знаходився люк з оглядовим приладом ТПК-1. Зліва від люка командира знаходилося гніздо для кріплення кулемета СГ-43. За відділенням командира під вантажним відділенням знаходилося трансмісійне відділення. У кормі розташовувалося вантажне відділення. У вантажному відділенні могли розміщуватися 22 десантники. З боків було встановлено два кулеметні гнізда. Вантажне відділення оснащувалося спеціальними пристосуваннями для закріплення перевезених артилерійських систем, возимого ЗІП та коробок із кулеметними стрічками. Для висадки десанту в кормі був спеціальний відкидний борт. Також було передбачено спішування через відкритий верх. Сумарна маса вантажу, що перевозиться, не повинна була перевищувати 2500 кг. Важкі вантажі (наприклад, артилерійські гармати) завантажувалися за допомогою лебідки.
Озброєння Основним озброєння використовувався 7,62-мм кулемет Горюнова (СГ-43). Кулемет встановлювався на даху відділення керування на спеціальному кронштейні. Возимий боєкомплект становив 1000 патронів.
Двигун та трансмісія Силова установка являла собою двигун ЯАЗ-204Б. Додатково встановлювався повітряний фільтр «Мультициклон», вентилятор, лебідка та форсунковий обігрівач. Над моторним відділенням розташовувався люк із жалюзі, що забезпечував надходження повітря. У трансмісійному відділенні встановлювалася п'ятиступінчаста механічна коробка передач ЯАЗ-200, дві коробки реверсу гвинтів, акумулятори, бортові передачі, а також карданні вали. Охолодження головної передачі здійснювалося за допомогою вентилятора, встановленого на карданному валу, що з'єднує головну передачу та роздавальну коробку. Вентилятор по спеціальних повітроводах проганяв повітря від головної передачі до моторного відділення.
Ходова частина Ходова частина машини являла собою гусеничний рушій артилерійського тягача М2. На воді К-78 переміщався за допомогою двох гребних гвинтів, встановлених у кормових тунелях.
Примітки