Наголос у праслов’янській мові — це особлива ознака слова, що визначає, на який склад падає акцент при вимові. У праслов’янській мові наголос мав музичний характер: він міг бути висхідним (акутовим) або спадним (циркумфлексовим). Наголос впливав на звучання слів і розвиток фонетичних змін у мові.

Значення наголосу Частина звукових змін, які відбулися в праслов’янській мові, пов’язана з наголосом, який мав особливості. На відміну від наголосу сучасної української мови, праслов’янський був не силовим, а інтонаційним, тобто наголошений склад відрізнявся від ненаголошеного не силою видиху, а рухом тону.

Музичний характер наголосу У праслов’янській мові наголос мав музичний характер. На довгих голосних, дифтонгах і дифтонгічних сполученнях розрізнялися два типи інтонації:

1. Акутова (висхідна) – наголошений голосний вимовляли з підвищенням тону, який знижувався в кінці складу. Використовувалася середньо у словах на складі, голосний якого походив з індоєвропейського довгого голосного, дифтонга з довгим голосним або довгого складотворчого сонорного.

2. Циркумфлексова (нисхідна) – наголошений голосний вимовляли з пониженням тону, який підвищувався в кінці складу. Використовувалася середньо у словах на складі, голосний якого походив з індоєвропейського короткого голосного, дифтонга з коротким голосним або короткого складотворчого сонорного.

У «новій акцентології» виділяють три основні акцентні парадигми праслов’янської мови — парадигми a, b, c. Вони відображають різні історичні типи місця наголосу у відмінюваних словах і є основою для пояснення наголосових відповідностей у слов’янських мовах.Дыбо В. А., Славянская акцентология: Опыт реконструкции системы акцентных парадигм в праславянском.

Подальша еволюція наголосу в слов’янських мовах пояснюється дією низки акцентологічних законів (зокрема законів Дыбо, Івшича—Станга), які спричинили переміщення наголосу, зміну інтонаційних типів і поступове зникнення тональної природи наголосу у східнослов’янських мовах.Оглядові праці з балто-слов’янської акцентології та історичні синтези (Stang, Kortlandt; див. бібліографію).

Вплив на фонетику та словотворення Значний наголос впливав на звучання слів і на розвиток фонетичних змін у мові. Виникнення закону відкритого складу та складового сингармонізму сприяло зміні меж складів, монофтонгізації дифтонгів, утворенню носових голосних та складотворних сонантів. Асиміляція приголосних перед j і процеси палаталізації задньоязикових приголосних також були пов’язані з наголосом.

Втрата інтонаційного наголосу в сучасних слов’янських мовах Пізніше більшість слов’янських мов утратили інтонаційний наголос, замінивши його силовим. Лише сербська, хорватська та словенська мови зберегли наголос із різними інтонаціями.

Дослідники праслов’янської акцентної системи У науковій традиції сформувалося кілька підходів до вивчення праслов’янського наголосу. Відомі представники московської, санкт-петербурзької та української акцентологічних шкіл.

Московська акцентологічна школа В. А. Дыбо — дослідник праслов’янської акцентної реконструкції. Монографія "Славянская акцентология: Опыт реконструкции системы акцентных парадигм в праславянском" пояснює модель трьох акцентних парадигм (a, b, c), яка стала однією з основ «нової акцентології».Дыбо В. А., Славянская акцентология. (онлайн-копія: inslav.ru)

Санкт-петербурзька (російська) акцентологічна школа В. В. Колесов — дослідник, має праці з історичної акцентології, зокрема монографічні узагальнення з наголосу в давньоруській та російській мовах, засновник санкт-петербурзького підходу до проблеми наголосу.Матеріали й огляди, в яких аналізуються напрацювання Колесова (напр., випуски журналів із рецензіями та цитуваннями його монографій).

Українські дослідження В. Г. Скляренко — вчений, який поєднує елементи «класичної» та «нової» акцентології; у його дослідженнях реконструюється пізньопраслов’янська акцентна система з урахуванням фонетико-морфологічних процесів.Скляренко В. Г., Історія українського наголосу. Іменник (монографія, Наук. думка).

Див. також Акцентологія Праслав'янська мова Балто-слов'янські мови Історична фонологія

Бібліографія (вибіркова, 2000–2025) Dybo V. A., Slavyanskaya akcentologiya: Opyt rekonstrukcii sistemy akcentnyh paradigm v praslavanskom, Moscow (онлайн-копія).https://inslav.ru/images/stories/people/dybo/Dybo1981_Slavanskaja%20akcentologija.%20Opyt%20rekonstrukcii%20sistemy%20akcentnyx%20paradigm%20v%20praslavanskom.pdf Sklyarenko V. H., Історія українського наголосу. Іменник, Київ: Наукова думка, 2006 (монографія).https://inmo.org.ua/assets/files/lib/Skl'arenko.%20Istoriya%20ukr.%20naholosu.%20Imennyk%20(2008).pdf Kortlandt, Frederik, Selected papers on Baltic and Slavic accentology; також статті з серії «Stressing the past: Papers on Baltic and Slavic accentology» (2009).https://www.kortlandt.nl/publications/Ac4d.pdf IWoBA / Balto-Slavic Accentology proceedings (збірник матеріалів міжнародних конференцій; напр., IWoBA 2016).https://inslav.ru/images/stories/pdf/2016_IWoBA.pdf Pronk, Tijmen, "Proto-Indo-European long vowels and Balto-Slavic accentuation" (огляд, доступний онлайн).https://www.researchgate.net/publication/289926875_Proto-Indo-European_long_vowels_and_Balto-Slavic_accentuation Примітки