Canis lupus youngi — викопний підвид сірого вовка, який колись був поширений на південному сході Айдахо, південному заході Вайомінгу, північному сході Невади, у штаті Юта, західному та центральному Колорадо, північному заході Аризони (але на північ від Великого каньйону) та північному заході Нью-Мексико. Це був світлозабарвлений вовк середнього розміру, дуже схожий на великого рівнинного вовка (C. l. nubilus), але трохи більший, із більшою кількістю темно-бурих волосків на спині. Цей підвид вимер приблизно до 1935 року. На початок XXI сторіччя вовки підвиду C. l. occidentalis знову відновили свої популяції в Айдахо та Вайомінгу.

Таксономія Вовк отримав свою назву на честь , який разом із Едвардом Альфонсо Голдманом описав цей підвид в 1937 році. Цей вовк визнаний підвидом C. lupus згідно із таксономічним довідником «Mammal Species of the World» (2005).

Походження Сірі вовки (C. lupus) мігрували з Євразії до Північної Америки приблизно 70 000–23 000 років тому, де дали початок щонайменше двом морфологічно та генетично відмінним групам.

Одна з них представлена вимерлим берингійським вовком, а інша — сучасними популяціями. Один із дослідників висунув припущення, що C. l. youngi належить до клади, предки якої відтіснили ареал мексиканського вовка далі на південь.

Дослідження 2005 року, у якому порівнювали послідовності мітохондріальної ДНК сучасних вовків із зразками 34 особин, що датуються 1856–1915 роками, показало, що історичні популяції мали удвічі більшу генетичну різноманітність, ніж сучасні. Це свідчить, що вовки, винищені на заході США, мали понад удвічі вищу різноманітність мтДНК порівняно із сучасними популяціями. Деякі гаплотипи, властиві мексиканському вовку, великому рівнинному вовку та вимерлому C. l. youngi, утворюють унікальну «південну кладу». Усі північноамериканські вовки генетично групуються разом із євразійськими, за винятком цієї південної клади, яка є унікальною для Північної Америки. Широкий ареал поширення південної клади свідчить про значний генетичний обмін між підвидами, навіть через їхні умовні межі.

Предок У 2021 році аналіз мітохондріальної ДНК північноамериканських вовкоподібних показав, що вимерлий берингійський вовк пізнього плейстоцену був предком південної клади, до якої належать мексиканський вовк і великий рівнинний вовк. Мексиканський вовк є найдавнішим (базальним) представником серед сучасних сірих вовків Північної Америки.

Примітки