«Колючий живопліт» () — повість 2023 року Урсули Вернон, написана під псевдонімом Т. Кінгфішер. Повість є переосмисленням історії про Сплячу красуню. Вона здобула премію «Г'юго» за найкращу повість 2024 року та премію «Локус» за найкращу повість 2024 року.

Сюжет Жабуня охороняє стіну з колючок, яка приховує сплячу принцесу у вежі. Вона сподівається, що люди зрештою забудуть про існування вежі та її мешканку.

Сотні років потому лицар підходить до схованої вежі. Жабуня намагається зав'язати ельфові вузлики в його волоссі, щоб налякати й відігнати його, але він прокидається і помічає її. Лицар каже, що його звуть Галім, і стверджує, що шукає загублену принцесу.

Жабуня розповідає свою історію Галіму. Вона народилася людською принцесою, але при народженні її підмінили на підмінка. Її виховували у світі фейрі жабоподібні істоти, яких називали зеленозубицями. Оскільки час у світі фейрі плине по-іншому, вона змогла повернутися до людського світу та стати хрещеною феєю на хрещенні підмінка, Фаєтт. Богиня-зайчик фейрі наказала Жабуні дати Фаєтт подарунок: «вона не завдасть шкоди тим, хто її оточує». Жабуня переплутала слова заклинання, зробивши його неефективним. У міру того, як Фаєтт росла, вона ставала дедалі жорстокішою та непередбачуванішою. Спочатку вона катувала тварин. Пізніше її няня впала зі сходів і померла; Фаєтт водила трупом по палацу, немов маріонеткою. Жабуня не могла змусити себе вбити Фаєтт, тому вирішила покласти її в зачарований сон. Вона виростила живопліт з колючок навколо фортеці для захисту від зовнішнього світу.

Галім і Жабуня заходять до вежі та випадково будять Фаєтт. Фаєтт намагається задушити Жабуню; Галім виштовхує її з вежі та вбиває. Богиня-зайчик повертається до Жабуні та розповідає, що початковий дар «не заподіяти шкоди» все одно вбив би Фаєтт, оскільки мертві не можуть нікому завдати шкоди. Богиня повертає Жабуню до світу фейрі, де вона возз'єднується зі своєю родиною Зеленозубиць. Вона повертається до світу смертних, щоб подорожувати з Галімом, але планує колись повернутися додому до світу фейрі.

Основні теми Ґері К. Вольф пише, що повість існує в «цьому лімінальному просторі… між казковими переказами та справжньою середньовічною історією». Перший розділ «служить чудовим натяком на самотність», коли Жабуня спостерігає за століттями, що минають навколо неї. Пізніше «посилання Галіма на Папу Римського, візантійсько-сельджуцькі війни та його власне мусульманське походження» міцніше розміщують історію в історичному контексті.

Добро і зло

У традиційній казці про Сплячу Красуню принцеса символізує добро, а фея — злоZipes, J. (2003). The Complete Fairy Tales of the Brothers Grimm All-New Third Edition. Random House Publishing Group. .. Однак не всі версії Сплячої Красуні мають злого персонажа. «Персефорест» — це епос 14 століття, що містить версію Сплячої Красуні. Ця версія розповідає історію принцеси Зеландіни, яку одна з трьох богинь (Феміда), запрошених на святкування її народження, прокляла на вічний сон. У творі Джамбаттісти Базіле 17 століття «Сонце, Місяць і Талія» батько принцеси Талії радиться з астрологами, які пророкують, що Талія буде в небезпеці, посилаючись на її сон, спричинений скалкою льону. Не було злих фей чи згадок про фей до версії Шарля Перро «Спляча Красуня в лісі» та казки братів Грімм «Маленька шипшинка». У діснеївському фільмі 1959 року «Спляча красуня» слово «зло» використовується для позначення Малефісенти, а її ім'я також означає «лиходійка».

Згідно з автором рецензії на книжку в блозі Plain-Spoken Pen (2023), у повісті «Колючий живопліт» теми зла та добра протилежні; принцеса Фаєтт представляє зло, а фейрі Жабуня — добро. Щобільше, в рецензії автор стверджує, що «Жабуня мала бути принцесою, але її викрали фейрі, а на її місці залишили підмінка. Її виховували зеленозубиці, навчаючи шляхів їхньої магії». З цього можна інтерпретувати, що ролі принцеси та феї в цій повісті зливаються, оскільки Жабуня — справжня принцеса, а потім перетворюється на фейрі, коли потрапляє у царство фейрі.

Дружба та сім'я Повість «Колючий живопліт», на відміну від інших казок про Сплячу Красуню, наголошує на темі дружби та сімейних зв'язків. Стосунки Жабуні із зеленозубицями схожі на стосунки матері та доньки, і вона ніжно піклувалася про них, і навпаки. «Оточена духами болота, що поїдали дітей, Жабуня відчувала сильну любов» (Кінгфішер, 2023). Однак Жабуня не змогла знайти такої ж любові від своїх справжніх батьків, Короля та Королеви. Крім того, у Жабуні були інші друзі з болота, Кельпі.

Стосунки Галіма та Жабуні схожі на стосунки платонічних друзів. Їхнє спілкування ввічливе та шанобливе, і обидва розуміють думки чи погляди одне одного. Згідно з оглядом у Publishers Weekly, Галім не засуджує Жабуню після того, як вона розповідає йому свою історію, і допомагає їй перемогти Фаєтт. Ба більше, Галім не відчуває огиди до жаб'ячої форми Жабуні та дружить з нею. Цього аспекту немає в інших версіях «Сплячої красуні», як-от «Маленька шипшинка» або «Спляча красуня в лісі».

Краса У повісті Т. Кінгфішер наголошує на «красі» не за типовими стандартами краси. У повісті Жабуня описується як потворна, і її матері, зеленозубиці, також описуються як потворні. «Ні. У мене багато матерів. Якщо я потворна, то ми потворні разом. І це полегшувало справу, бо в глибині душі вона не могла повірити, що її матері були якимись іншими, а не красунями» (Кінгфішер, 2023). Краса не обмежується певним стандартом чи особистістю. Однак в оригінальній «Сплячій красуні» та її версіях принцесу інтерпретують як красиву, а не потворну. «Легенда про форт із дивовижно прекрасною принцесою, що спить усередині».

Інше тлумачення краси в повісті «Колючий живопліт» полягає в тому, що «краса» сприймається як внутрішня риса, а не як зовнішній вигляд. Згідно з рецензією в The Literary Escape (2023), «краса — це сума добрих рис феї, а не її зовнішність». Зовні, в романі, Фаєтт описується як красива, але внутрішньо вона зла. Тоді як Жабуня, хоча зовні не красива, все ж здатна втілювати красу завдяки своїй доброті та внутрішньо турботливій особистості. Тому, за словами іншого оглядача, «The Plain-Spoken Pen», «Колючий живопліт» — це повість, яка досліджує, серед іншого, "оманливу природу зовнішнього «я».

Прийняття та нагородження Журнал Publishers Weekly високо оцінив повість, написавши, що «фірмова дотепність і співчуття Кінгфішер перетворюють „Сплячу красуню“ на зворушливу медитацію про провину, горе та обов'язок, а також на диво милий роман між аутсайдерами». Фіона Дентон з журналу Grimdark Magazine поставила новелі п'ять зірок із п'яти, назвавши її «винятково написаним, невеликим твором ескапізму».

У статті для The New York Times авторка Амаль Ель-Мохтар зазначила, що повість має «особливо витончену гнучкість тону, який переходить від солодкого та сором'язливого до трагічного та жаского». В огляді для журналу «Paste» Лейсі Баугер Мілас написала, що повість відрізняється від сучасних казок, які часто сприймаються як «барвисті, романтичні історії про принцес у чарівних замках, лихих принців та перші поцілунки». Натомість повість звертається до історій братів Грімм, які є «гострими, темними речами, часто незручними, завжди складними». Мілас також написала, що «ніхто не робить більше з меншими ресурсами у світі фентезі, ніж Кінгфішер. Жодне слово не витрачено даремно — навіть пунктуація видається надзвичайно продуманою — а її витончені описи, сумний тон і ретельно опрацьований діалог виглядають навмисно розташованими для максимального емоційного та сюжетного ефекту».

Адріенн Мартіні з Locus написала, що твір «одночасно добрий і жорстокий, показуючи, наскільки вузькою є сила любові». Вона також похвалила коротку форму повісті, зазначивши, що вона «саме такої довжини, якою має бути — і нам пощастило, що стільки видавців готові дати цим довгим коротким творам шанс порадувати аудиторію». Також для Locus Ґері К. Вольф назвав повість «надзвичайно оригінальним» поглядом на казку про Сплячу Красуню, основаним на «центральному перевертанні сюжету». Він також написав, що «Колючий живопліт» «є майстерною демонстрацією того, що повісті вміють робити найкраще», а Жабуня «— один із наймиліших і найпам'ятніших персонажів, з якими я стикався цього року, і практично те саме можна сказати про її історію». Мартін Кагілл (Tor.com) схарактеризував книжку як «атмосферну та захопливу», відзначивши головну героїню Жабуню: «Про таку персонажку я із задоволенням читав би ще багато років». +Нагороди та почесні відзнаки Рік Нагорода Результат Посилання 2023 рік Премія «Неб'юла» за найкращу повість 2024 рік Британська премія фентезі за найкращу повість Премія «Г'юго» за найкращу повість Премія «Локус» за найкращу повість Всесвітня премія фентезі за найкращу повість

Переклад українською 2025 року у видавництві «Жорж» вийшов український переклад повісті. Перекладачка — Наталія Гоїн.

Примітки