Леся Олександра Ґрейнджер () — канадська активістка громадянського суспільства, волонтерка, освітянка та дослідниця у сфері багатомовної та міжкультурної освіти. З 2022 року вона працює в канадській неприбутковій організації Mriya Aid, яку співзаснувала, а з 2023 року обіймає посаду CEO та голови ради директорів.
Протягом багатьох років вона була директоркою програми та директоркою Школи української мови імені Лесі Українки в Оттаві.
Біографія Леся Олександра Ґрейнджер народилася та проживає в Оттаві, провінція Онтаріо, Канада. Її родина походить з Львівської області, Україна, і була змушена іммігрувати до Канади під час Другої світової війни після радянської окупації України. Один із її дідусів походив із родини вчителів та активістів громадянського суспільства в Бродах і згодом став професором у львівському університеті. Її батько був викладачем і віцедеканом юридичного факультету Університету Оттави.
У 1994 році Леся Ґрейнджер здобула ступінь бакалавра образотворчих мистецтв та історії мистецтва з відзнакою Cum Laude в Університеті Оттави. У 1996 році вона завершила магістратуру з історії канадського мистецтва в Університеті Карлтона, захистивши дисертацію The Icon Painting Tradition Among Canadians of Ukrainian Descent. У 2020 році вона здобула магістерський ступінь з освіти в Університеті Оттави зі спеціалізацією «Суспільства, культури та мови» й опублікувала дисертацію Perspectives of Ontario School Board Administrators on Plurilingualism in Secondary Level International Languages Classrooms.
Кар'єра Ґрейнджер розпочала свою професійну діяльність як консультантка з маркетингу та історична дослідниця у Королівському канадському монетному дворі (1996—2002), де проводила історичні та ринкові дослідження для створення пам'ятних і колекційних монет.
Як художниця, вона брала участь у групових і сольних виставках в Оттаві та Торонто. У 1996—1997 роках була членкинею колективу Enriched Bread Artists і входила до ради директорів. Її публічне мистецтво у вигляді сталевих велостійок встановлено в трьох локаціях центру Оттави.
З 2008 по 2013 рік вона очолювала Школу української мови імені Лесі Українки, поєднуючи це з роботою в системі безперервної освіти CECCE.
У 2014—2021 роках Ґрейнджер була менеджеркою програми міжнародних та корінних мов у CECCE. З 2021 року працює як незалежна дослідниця та консультантка з освіти другої мови.
Публікації Granger, L. (1996). "Notes on the Ukrainian Icon Tradition in Canada". In Klymasz, R. B. (ed.). Icon in Canada: Recent Findings from the Canadian Museum of Civilization. University of Ottawa Press. pp. 72–79. doi:10.2307/j.ctv16s45.10. Granger, L. A. (2018). "Encouraging the Use and Activation of Heritage Languages in the Broader Educational System". In Trifonas, P.; Aravossitas, T. (eds.). Handbook of Research and Practice in Heritage Language Education. Springer International Handbooks of Education. Cham: Springer. doi:10.1007/978-3-319-44694-3_16.
Волонтерська та адвокаційна діяльність З моменту незалежності України в 1991 році Леся Ґрейнджер є волонтеркою-менторкою українських стажерів у програмі Canada-Ukraine Parliamentary Program (CUPP). Вона виступала на конференції CUPP Model Ukraine у Триніті-коледжі Університету Торонто у 2016 році, де презентувала доповідь про офіційну двомовність у Канаді та розвиток мовної політики в Україні.
До повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році вона брала участь у громадських та благодійних ініціативах, спрямованих на підтримку української освіти, культури та іммігрантів з України.
У 2022 році вона співзаснувала Mriya Aid — волонтерську неприбуткову організацію, яка об'єднує канадських і міжнародних активістів для допомоги Україні під час війни. Організація забезпечує українських саперів, військових і рятувальників обладнанням, транспортом, засобами індивідуального захисту, а також проводить тренінги з гуманітарного розмінування за міжнародними стандартами.
З 2023 року Ґрейнджер очолює Mriya Aid як CEO та голова ради директорів, координуючи партнерські програми, донорські відносини та освітні ініціативи.
У 2022—2025 роках організація Mriya Aid доставила 30 вантажів гуманітарної допомоги, зокрема 12 морських контейнерів із медичним обладнанням, засобами для розмінування та іншими критичними ресурсами.
Особисте життя Одружена з судовим адвокатом Любомиром Хабурським, разом виховують трьох дітей.
Примітки