«Чорна вдова» або «мальвінка» — жінка-шахрайка, що укладає фіктивний шлюб з російським військовослужбовцем який підписав контракт про участь у російсько-українській війні, з метою отримання грошової компенсації за його загибель у «м'ясному штурмі». Жертвами «чорних вдів» стають громадяни з неблагополучних сімей, судимі, особи з психічними розладами чи легкою формою розумової відсталості. Бажаною обставиною є відсутність спадкоємців першої черги.

Механізм шахрайства Згідно однієї зі схем вигаданих злочинцями в Ханти-Мансійському автономному окрузі, до злочинної групи був залучений співробітник поліції, що використовував службові бази даних для пошуку інформації про одиноких, раніше засуджених чоловіках із залежностями. Саме ця категорія стала мішенню для шахраїв. Далі «чорна вдова», начебто випадково знайомилась зі своїми жертвами. Після знайомства вона умовляла чоловіків укласти фіктивний шлюб, а згодом підписати контракт з Міністерством оборони РФ. Коли фіктивній «дружині» надходило сповіщення про смерть чоловіка і відповідні виплати, отримані кошти розподілялись між усіма членами злочинного угруповання. Після цього злочинці шукали нових жертв і схема повторювалася.

Також засобом пошуку є соціальні мережі, зокрема ВКонтакте, де існує кілька десятків жіночих груп, які шукають знайомств з військовослужбовцями що воюють в Україні. Групи мають назву «Знакомство з военными» («Знайомство з військовими»), «Любовь в погонах» ("Кохання в погонах "). Учасниці груп не приховують що хочуть "вийти заміж перед фронтом ".

Встановлені законом випадки Мешканець селища Красная Гора Боярської області 40-річний Сергій Хандожко, що страждав від залежності (перебував на обліку в психіатра і нарколога) та мав легку форму розумової відсталості, а також судимості за розповсюдження наркотиків і завдання тілесних ушкоджень кочергою уклав шлюб з 37-річною Оленою Соколовою (по першому чоловіку Лавриненко) з сусіднього присілка Палузька Рудня, працівницею Красногорського районного військкомату і практично наступного дня підписав контракт про відправлення в зону бойових дій, де загинув. Сама Соколова після відправки чоловіка на фронт жила з іншим співмешканцем. Як свідчить, брат загиблого Олександр Хандожко також учасник війни, той не хотів їхати доки брат не повернеться, але вона його відправила туди, споївши алкоголем. Після його загибелі Соколова отримала 200 тисяч доларів.

В липні 2025 року суд встановив що шлюб був фіктивним і подружжя навіть не жило разом. Суд виніс Соколовій адміністративне покарання у вигляді штрафу в 37 доларів.

Мешканка села Камінь-Риболов Ханкайського району Приморського краю приватний підприємець Дарія Поліщук, дружина прапорщика військової частини 16871 (60-та окрема мотострілецька бригада), розташованої в селах Камінь-Риболов та Монастирище налагодила схему з укладання фіктивних шлюбів між жінками-військовослужбовцями частини та чоловіками з неблагополучних сімей та з судимостями.

До даної схеми потрапили мешканці селища Ярославський Хорольського району Сергій Іванюк та села Дворянка Ханкайського району Василь Виприцьких. Раніше судимий за наркотики та погрози вбивством і завдання тілесних ушкоджень Сергій Іванюк, був одружений 13 січня 2025 року на співробітниці 125 — їх фінансово-економічної служби Міноборони Росії в Уссурійську Наталії Сударєвой. Сударєва переконала Іванюка що таким чином вона збереже гроші, в її дочка отримає можливість вступити до університету. Далі Іванюк підписав контракт і був направлений до артилерії, однак Поліщук, використовуючи зв'язки намагався відправити його до штурмової роти. Після арешту Поліщука, Іванюк заблокував доступ до свого рахунку для Наталії Сударєвої.

Випускник інтернату міста Находка Василь Виприцьких влітку 2024 року був переконаний Дарією Поліщук укласти фіктивний шлюб з мешканкою селища Сибірцеве 38-річною Ксенією Скрябіною, сержантом частини де служив Поліщук і оператором моделювання оперативного відділу штабу. Виприцьких умовили укласти шлюб за умови що Скрябіна буде допомагати матеріально матері Василя Олені Виприцьких, що страждає на важку форму алкоголізму і була позбавлена батьківських прав, відтак не маючи права на житлову площу сина. Матір та сина Виприцьких Поліщуки відвезли у Камінь-Риболов, кілька днів він прожив у них вдома. В серпні 2024 року Василь підписав контракт і одночасно уклав шлюб, що дозволено законом у випадку від'їзду. 10 вересня 2024 року він виїхав до зони бойових дій. На момент порушення кримінальної справи в березні 2025 року Василь Виприцьких був живий, але згодом його статус став невідомим.

У травні 2025 року в Ханти-Мансійську порушили кримінальну справу проти трьох чоловіків та однієї жінки. За версією слідства, через одного з членів угруповання що працював у поліції шахраї шукали інформацію про одиноких чоловік що опинилися в складній фінансовій ситуації. Учасниця групи знайомила їх з підставними дружинами, в згодом — переконувала підписати контракт, оформивши довіреність на отримання коштів на дружину. За час бойових дій підозрювані одружили чотирьох військовослужбовців, які згодом загинули. Видання Neft повідомляло, що жертвами шахраїв стали мешканці Нижньовартовська 1981, 1970 і 1976 років народження. Проте не виключено що число постраждалих є більшим.

За версією слідства, за кілька років своєї шахрайської діяльності злочинці заволоділи не менше 15 мільйонів рублів, отримуючи приблизно 3,5 мільйонів за кожного загиблого.

У квітні 2024 року в Примор'ї було заарештовано подружжя, яке переконало 46-річного різнороба, що жив на їхній дачній ділянці одружитись на 63-річній знайомій та підписати контракт про відправлення в зону бойових дій. Згодом чоловік загинув, вони відкрили рахунок в банку на ім'я його удови на виплату коштів. Таким чином, злочинне угруповання отримало 8 мільйонів рублів.

В серпні 2025 року російський «воєнкор» Роман Альохін повідомив, що у військовому шпиталі в Бурятії медсестра п'ять разів виходила заміж за важкопоранених учасників війни, аби згодом отримати виплати.

Боротьба держави проти «чорних вдів» У Державній Думі РФ було запропоновано розробити законопроєкт проти «чорних вдів». За словами депутата Андрія Колесника, «чорні вдови» користуються тим, що військовослужбовці перед від'їздом на фронт «перебувають не в зовсім здоровому стані».

Проте в ефективності законопроєкту про відповідальність для «чорних вдів» не вірять навіть російській владі. На думку депутата Держдуми Ніни Останньої, з фіктивними шлюбами можна боротись лише суспільним осудом, а законом не можна врегулювати питання відсутності моралі.

При цьому вже наявний прецедент коли у Хакасії мати програла суд, намагаючись відсудити виплати в невістки. Суд прийняв рішення що хоча й шлюб був укладений невдовзі перед відправленням на фронт, коли чоловік перебував у виправній колонії, проте жінка носила передачі й спілкувалась з майбутнім з задовго до підписання документів.

Примітки