Директи́ва про покра́щення умо́в пра́ці в робо́ті на платфо́рмі — нормативно-правовий акт Європейської Унії щодо регулювання роботи на платформі в законодавстві ЄУ.
Зміст У статті 1 викладено мету Директиви щодо покращення праці, забезпечення «правильного визначення статусу зайнятості [працівників платформ]» та сприяння справедливості, прозорості та підзвітності в алгоритмічному управлінні роботою на платформах, а також підтримку сталого зростання цифрових платформ праці. Відповідно до пункту (2) Директива застосовується до всіх, хто має трудовий договір або трудові відносини, а стаття 10 також застосовується до тих, хто їх не має, та (3) вона застосовується будь-де, де створена платформа.
Стаття 2 визначає (1) «цифрову платформу праці» як комерційну послугу, що надається дистанційно електронними засобами на запит одержувача, з важливим компонентом організації роботи, але не включає платформи спільного використання активів; (2) робота на платформі означає роботу, організовану за договором; (3) особа, яка виконує роботу на платформі, не залежить від договору; (4) працівник платформи – це особа, яка має трудовий договір або трудові відносини; (5) представники – це представники працівників; та (6) мікро- або малі чи середні підприємства відповідають Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС а саме: кількість працівників менше 250 осіб, оборот менше 50 мільйонів євро або баланс менше 43 мільйонів євро.
Стаття 3 вимагає від держав-членів мати процедури для правильного визначення статусу зайнятості особи на платформі, «керуючись, головним чином, фактами, що стосуються фактичного виконання роботи, враховуючи використання алгоритмів в організації роботи на платформі, незалежно від того, як ці відносини класифікуються в будь-якій договірній угоді, яка могла бути укладена між залученими сторонами».
Стаття 4 говорить, що статус зайнятості визначається законом та колективними договорами, а не контрактами:
Стаття 5 встановлює правову презумпцію, що договірні відносини між платформою, яка контролює виконання роботи, та особою, яка виконує роботу, є трудовими відносинами. Це дозволяє спростувати презумпцію, але на платформу покладається тягар доказування, і це не зупиняє дію правової презумпції, а також вона зобов'язана допомогти суду наданням відповідної інформації.
Розділ III Алгоритмічне управління
Стаття 6 вимагає (1) від платформ інформувати працівників про (а) автоматизовані системи моніторингу та (б) автоматизовані системи прийняття рішень, які суттєво впливають на умови праці. (2) Інформація має бути детально викладена (3) у документі (4), доступному для представників працівників та державних органів. Також (5) платформи не повинні обробляти дані, які не є абсолютно необхідними для виконання договору, такі як особисті, емоційні чи психологічні дані, дані про здоров'я, приватні розмови, зокрема з представниками працівників, або збирати дані, поки працівник платформи не працює.
Стаття 7 вимагає моніторингу автоматизованих систем людиною, зокрема впливу на здоров'я та безпеку.
Стаття 8 вимагає перевірки важливих рішень людиною, включаючи право на пояснення будь-якого рішення з автоматизованої системи та причини обмеження доступу до облікового запису. Існує право на перегляд рішень.
Стаття 9 вимагає інформування та консультацій відповідно до Директиви 2002 року про інформування та консультації працівників, а платформи з понад 500 працівниками повинні оплачувати послуги експерта для допомоги працівникам.
Стаття 10 вимагає, щоб статті 6, 7(1) та (3) і 8 також застосовувалися до осіб, які не є працівниками платформ.
Розділ IV Прозорість
Стаття 11 вимагає від платформ робити декларації про те, що вони є платформами, перед відповідними органами влади.
Стаття 12 вимагає, щоб платформи кожні 6 місяців інформували владу про кількість людей на платформах та умови праці, включаючи контракти.
Розділ V. Застосування
Стаття 13 вимагає, щоб кожен користувач платформи мав належне право на відшкодування та у разі порушення прав.
Стаття 14 вимагає процедур для підтримки людей, які виконують роботу на платформах, включаючи тих, хто має «законний інтерес у захисті прав осіб, які виконують роботу на платформах», таких як профспілки.
Стаття 15 вимагає, щоб держави-члени забезпечували можливість контактів та спілкування між людьми, які працюють на платформах, дотримуючись Загального регламенту про захист даних (ЄС) 2016/679, а платформа повинна утримуватися від доступу до цих контактів чи повідомлень або їх моніторингу.
Стаття 16 вимагає, щоб особи, які працюють на платформі, могли зробити так, щоб платформа оприлюднила докази, що знаходяться під їхнім контролем, якщо це необхідно за рішенням суду.
Статті 17–18 захищають людей від будь-якого несприятливого ставлення або звільнення за здійснення прав, передбачених Директивою, що вони можуть вимагати пояснення причин звільнення, а тягар доказування лежить на платформі.
Стаття 19 вимагає нагляду та покарання за порушення.
Статті 20–24 є заключними положеннями директиви, що встановлює мінімальні стандарти, що впроваджується та переглядається.
Див. також
Європейське трудове право
Примітки
Посилання
Пропозиція щодо Директиви про роботу на платформі від жовтня 2024 року 2024 2021/0414(COD) Початкова пропозиція щодо Директиви 2021/0414 (COD) про роботу на платформах Текст Директиви