Чорна металургія Нової Зеландії — одна з галузей обробної промисловості Нової Зеландії. Виробництво сталі в країні становить близько 0,6 млн. т на рік. Найбільшим металургійним заводом країни і єдиним заводом повного виробничого циклу є Гленбруцький металургійний завод, що належить Ново-Зеландській металургійній компанії. Є також сталеплавильний завод у місті Окленді.

Історія Перші спроби європейських переселенців виплавити залізо з місцевого залізного піску, на який багате західне узбережжя Північного острову, не мали особливого успіху. У 1873 році Едвард Меткалф Сміт заснував новозеландську сталеливарну й чавуноплавильну компанію () і побудував доменну піч поблизу Нью-Плімута. Однак, вона не працювала і пізніше була розібрана та продана за кордон. Подальше розслідування показало, що звичайна доменна плавка не підходила для переплавки залізних пісків Таранакі. У 19 столітті у Новій Зеландії існували ливарні, які використовували для виробництва лиття імпортний чавун.

Великою спробою виробництва заліза в Новій Зеландії став металургійний завод Онехунга () заснований у 1883 році. На ньому в ролі залізорудної сировини використовували місцевий залізний пісок. На заводі працювала доменна піч. Завод працював — з перервами — до приблизно 1895 року.

Між 1869 і 1914 роками щонайменше чотири новозеландські компанії побудували доменні печі для переплавки залізних пісків, але всі зіткнулися з, здавалося б, непереборними труднощами. По-перше, дрібні піщинки забивали простір між грудками коксу і таким чином блокували потік гарячого повітря через піч. Спроби зробити з піску брикети у суміші з іншими матеріалами, такими як глина та вугілля, були безуспішними. Другою, більш складною проблемою був титан у залізних пісках. Коли їх подають у доменну піч, вуглець коксу поєднувався з титаном, утворюючи пастоподібну сполуку, що робила доменний шлак густим. Такий шлак швидко заблоковував отвори між грудками коксу в печі і таким чином не дозволяв стікати розплавленому металу та шлаку у горно, тобто низ, печі. Це порушувало роботу печі.

Ще одним значним, хоча зрештою невдалим, залізоробним заводом був залізоробний завод Онекака () на півночі Південного острова, який розпочав виробництво у 1923 році. Замість використання залізного піску завод почав використовувати місцеві поклади лімоніту. Він досяг успіху у виробництві чавуну і сталі однак, незважаючи на державні субсидії, бізнес був економічно невигідним. Крім того, розмір родовищ виявився переоціненим, і завод закрився через закінчення руди.

У 1900 і 1908 роках провадилися експерименти щодо переплавки залізних пісків у дуговій сталеплавільній печі. Експерименти дали позитивний результат, однак у промисловості цей спосіб не був застосований.

У 1965 році на західному березі Північного острова, за 40 км від Окленда, розпочалось будівництво Гленбруцього металургійного заводу, що став до ладу у 1968 році. На заводі було вдало застосовано спосіб безпосереднього одержання заліза з залізних пісків у обертових печах з використанням кам'яного вугілля у ролі відновника заліза.

Сировинна база

Запаси залізних руд незначні, підтверджені становлять 410 млн. т, загальні — 1060 млн. т. Вміст заліза в руді невисокий. Видобуток залізної руди провадиться на Південному острові (Онекака). Видобуток становить 2,6 млн. т на рік, з яких 0,8 млн. т експортується.

Західне узбережжя Північного острова багате на поклади залізного піску. Ці піски, що мають чорний колір, трапляються вздовж більшої частини західного узбережжя Північного острова. Залізний пісок є продуктом порід, утворених вулканічною активністю в районі Таранакі 2,5 мільйона років тому. В деяких місцях відкладення залізного піску утворили дюни висотою до 90 м. Ці піски простягаються на 480 кілометрів від гавані Кайпара до Вангануї.

Статистичні дані + Виробництво основних видів продукції чорної металургії в Новій Зеландії, млн. т. Minerals Yearbook: Area reports: international 1983. Volume 3. Washington, 1985. pp. 381—385. Вид продукції 1980 1990 1995 2000 2005 2010 2015 2020 2023 2024 Залізна руда, залізний пісок (титаномагнетит) 3,71 2,3 2,362 2,692 2,207 2,439 3,194 4 2,6 Чавун, залізо прямого відновлення 0,134 0,549 0,631 0,6 0,652 0,667 0,678 0,613 0,6 0,6 Сталь 0,230 0,719 0,842 0,765 0,889 0,853 0,793 0,586 0,6 0,6 Металопрокат Примітки. 1. н.д. — немає даних.

Характеристика галузі Найбільшим металургійним заводом Нової Зеландії є Гленбруцький металургійний завод Ново-Зеландської металургійної компанії, що розташований у регіоні Гленбрук на Північному острові. На заводі в ролі залізорудної сировини використовується залізний пісок, що видобувається біля селища Отауа і постачається на завод у вигляді пульпи 18-тикілометровим трубопроводом. З нього одержують залізо прямого відновлення. Процес одержання заліза провадиться у обертових печах з використанням вугілля. Одержане губчасте залізо переплавляється на сталь у кисневих конверторах. Є плани у 2026 році встановити на заводі ще й електродугові печі.

На металургійному заводі Отахуху, розташованому у місті Окленді, сталь виплавляють з металобрухту у електродугових печах. Основна продукція заводу — будівельна арматура періодичного профілю.

Металургійні підприємства + Підприємства чорної металургії Нової Зеландії. № п/п Завод і його розташування Власник Основне обладнання Продукція Проектна виробнича потужність, тис. т Рік заснування (початку роботи), примітки 1 Гленбруцький металургійний завод, Гленбрук, Північний острів Ново-Зеландська металургійна компанія () обертові печі (4), кисневі конвертори 650 (сталь) 1969 2 Завод Отахуху (), Окленд «Пасіфік-Стіл» () арматура, катанка 380 (сталь) Примітки.

Посилання