Нова́ Зела́ндія (, ) — суверенна острівна держава у південно-західній частині Тихого океану. Розташована на двох великих островах: Північний () і Південний () та близько 600 прилеглих дрібніших островів. Столиця країни — місто Веллінгтон, найбільше місто — Окленд. Населення Нової Зеландії становить близько 5,395,410 осіб (станом на серпень 2024 року). Держава побудована на принципах конституційної монархії й парламентської демократії і належить до розвинених країн світу. На чолі держави стоїть король Нової Зеландії — Чарльз (Карл) III.
У IX—XIII століття острови було заселено вихідцями з Полінезії, європейські дослідники відкрили острови 1642 року. Активне освоєння земель Великою Британією почалося з 1762 року. Однією з основних особливостей Нової Зеландії є географічна ізольованість. Найближчими сусідами країни є — на захід Австралія, відокремлена Тасмановим морем (найкоротша відстань — близько 1700 км); на північ острівні території — Нової Каледонії (близько 1400 км), Тонга (близько 1800 км) та Фіджі (близько 1900 км).
Королівство Нової Зеландії містить у собі незалежні в державному управлінні, але вільно асоційовані з Новою Зеландією острівні держави Острови Кука, Ніуе, а також несамоврядну територію Токелау й антарктичну Територію Росса.
Нова Зеландія є членом Організації Об'єднаних Націй, Співдружності Націй, Тихоокеанського пакту безпеки, Організації економічного співробітництва та розвитку, Асоціації держав Південно-Східної Азії, Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Секретаріату Тихоокеанської спільноти та Форуму Тихоокеанських островів.
Етимологія
Назва, що дали країні маорі до появи тут перших європейців, не збереглася, але відомо, що острів Північний маорі іменували Те Іка-а-Ма́уї (), що можна перекласти як «риба, що належить Ма́уї». Мауї — напівбог в легендах маорі, що зловив у океані величезну рибу, яка перетворилася після цього на острів. Острів Південний мав дві поширені назви: Те Ва́і Пау́наму (маор. Te Wai Pounamu) та Те Ва́ка-а-Ма́уї (маор. Te Waka a Māui). Першу назву можна перекласти як «нефритова вода», а другу як «човен, що належить Мауї», вже згаданому вище напівбогу легенд маорі. До початку XX століття острів Північний часто називався місцевими жителями Аотеаро́а (), що може бути перекладено, як «країна довгої білої хмари» (ao = хмара, tea = білий, roa = довгий), і пізніше саме ця назва стала загальноприйнятою назвою в мові маорі для всієї країни.
Перший європейський мореплавець, який побував біля берегів цієї країни, голландець Абель Тасман, назвав її «Staten Landt». Саме ця назва була трансформованою голландськими картографами в латинське Nova Zeelandia на честь однієї з провінцій Нідерландів — Зеландія () і в голландську назву Nieuw Zeeland. Пізніше британський мореплавець Джеймс Кук вживав англійську версію цієї назви, New Zealand, у своїх записах, і саме вона стала офіційною назвою країни. Українська назва, Нова Зеландія, є точним перекладом історично сформованого імені.
Природа
Нова Зеландія — одна з найбільш унікальних і захопливих природних територій на планеті. Розташований в південній частині Тихого океану, цей архіпелаг, що складається з двох великих островів та численних дрібних островів, понад 80 млн років тому відірвався від суперконтиненту Гондвани та тривалий час розвивався в ізоляції. Саме географічна віддаленість і сприяла формуванню ряду унікальних ландшафтів, ендемічних видів рослин і тварин — таких, що не зустрічаються більше ніде на Землі.
Нова Зеландія розташована в південно-західній частині Тихого океану в полінезійському трикутнику в центральному районі півкулі води. Основну територію країни становлять два острови, що мають відповідні назви — острів Південний та острів Північний. Західне узбережжя островів омивається Тасмановим морем, інші береги країни — Тихим океаном. Острови Південний і Північний розділені протокою Кука. Крім двох основних островів, Новій Зеландії належить близько 700 островів значно меншої площі, більшість з яких безлюдні. Найбільшими з них є острів Стюарт, острови Антиподів, Оклендські острови, острови Баунті, острови Кемпбелл, архіпелаг Чатем та острів Кермадек. Загальна площа країни становить 268 680 км². Це робить її трохи меншою за своїми розмірами, ніж Італія чи Японія, але дещо більшою Великої Британії. Довжина берегової лінії Нової Зеландії становить 15 134 кілометри.
Південний острів — найбільший острів Нової Зеландії та 12-й за величиною острів на планеті, його площа становить 151 215 км². На острові мешкає приблизно четверта частина населення країни. Уздовж острова з півночі на південь тягнеться хребет складчастих гір Південні Альпи, найвищою вершиною яких є гора Кука (, інша офіційна назва — Аоракі) висотою 3754 метри. Крім неї на Південному острові є ще 18 вершин заввишки понад 3000 м. Східна частина острова більш рівнинна і практично повністю вкрита сільськогосподарськими угіддями. Західне узбережжя острова заселене набагато менш щільно. Тут збереглися значні площі практично недоторканої природи з незайманим рослинним і тваринним світом. Західна частина відома також численними національними парками, фіордами та льодовиками, що спускаються зі схилів Південних Альп прямо в Тасманове море. Найбільше озеро острова — Те-Анау (друге за площею озеро Нової Зеландії).
Північний острів, площею 115 777 км², 14-й за величиною острів на планеті. Острів значно менш гористий, ніж Південний, і зручніший для створення населених пунктів і морських портів, саме тому на ньому мешкає більша частина населення і тут розташовано найбільші міста країни. Найвищою точкою Північного острова є активний вулкан Руапеху () висотою 2797 метрів. Північний острів відрізняється високою вулканічною активністю: з шести вулканічних зон країни п'ять розташовані там. У самому центрі Північного острова розташоване озеро Таупо, найбільше озеро у Новій Зеландії. З нього бере свій початок річка Ваїкато, довжина якої становить 425 кілометрів, що робить її найдовшою річкою у Новій Зеландії.
Часовий пояс
Нова Зеландія розташована в двох часових поясах. Острови Південний і Північний, а також дрібні прилеглі острови використовують стандартний новозеландський час (New Zealand Standard Time або NZST) і перебувають за 12 годин попереду всесвітнього координованого часу (UTC). Острови Чатем користуються стандартним часом Чатем (Chatham Standard Time або CHAST), на 12 годин 45 хвилин попереду всесвітнього координованого часу. У літній період годинники переводять на одну годину вперед і різниця з всесвітнім координованим часом тоді становить 13 годин для NZST і 13 годин 45 хвилин для CHAST.
Геологія
Острови, що утворюють Нову Зеландію, розташовуються в кайнозойській геосинклінальній області між двома літосферними плитами — тихоокеанською та австралійською. Впродовж тривалих історичних періодів місце розлому між двома плитами зазнавало складних геологічних процесів, постійно змінюючи структуру і форми земної кори. Саме тому, на відміну від більшості островів Тихого океану, острови Нової Зеландії утворені не тільки внаслідок вулканічної активності, але і в результаті скидів і складені з геологічних порід різного складу і різного віку.
Активна тектонічна діяльність в земній корі цього регіону продовжується і на сучасному геологічному етапі формування нашої планети. І результати її помітні навіть за історично короткий термін з початку освоєння островів європейцями. Наприклад, внаслідок руйнівного землетрусу 1855 року берегова смуга поблизу Веллінгтона піднялася більш ніж на півтора метра, а 1931 році, також внаслідок потужного землетрусу біля міста Нейпір на водну поверхню піднялося близько 9 км² суші.
Розташування Нової Зеландії історично пов'язано з активною вулканічною діяльністю на її території. Дослідники припускають її початок у період раннього міоцену, а період формування сучасних зон підвищеної вулканічної активності був завершений в період пізнього пліоцену. Найбільші вулканічні виверження, імовірно, мали місце в період пізнього пліоцену — раннього плейстоцену, коли приблизно 5 млн кубічних кілометрів породи могло вивергнутися на поверхню Землі.
На сучасному етапі зоною підвищеної тектонічної активності і сполученою з цим високим числом землетрусів є західне узбережжя Південного острова і північно-східне узбережжя Північного острова. Щорічна кількість землетрусів у країні становить до 15 000, більшість з них невеликі і лише близько 250 щороку можуть належати до помітних або сильних. У сучасній історії найсильніший землетрус зафіксовано 1855 року поблизу Веллінгтона, силою близько 8,2 бала; найбільш руйнівним став землетрус 1931 року в районі Нейпіра, що забрав 256 людських життів.
Вулканічна активність у сучасній Новій Зеландії, як і раніше висока, і на території країни активні 6 вулканічних зон, п'ять з яких розташовані на Північному острові. У районі озера Таупо імовірно 186 року до н. е. відбулося найбільше в історії людства вулканічне виверження. Наслідки виверження записано в історичних хроніках таких віддалених місць, як Китай і Греція. На місці виверження тепер розташоване найбільше в тихоокеанському регіоні прісноводне озеро, своєю площею порівнянне з територією Сінгапура.
Рельєф
Нова Зеландія вирізняється надзвичайно різноманітним і динамічним рельєфом, що сформувався внаслідок активних тектонічних процесів. Країна розташована на межі Тихоокеанської та Австралійської літосферних плит, тому для неї характерні горотворення, вулканізм і часті землетруси. Саме ця геологічна активність зумовила поєднання високих гір, вулканічних плато, рівнин і глибоко розчленованих узбереж.
Нова Зеландія складається з двох великих островів — Північного і Південного, рельєф яких суттєво відрізняється. Південний острів має переважно гірський характер. Його головною орографічною структурою є Південні Альпи — потужна гірська система, що простягається з північного сходу на південний захід уздовж західного узбережжя. Саме тут розташована найвища точка країни — гора Кука (Аоракі), висотою 3724 м. Гори мають молодий альпійський характер, відзначаються крутими схилами, вузькими гребенями та значною сейсмічною активністю.
Рельєф Нової Зеландії являє собою переважно височини та гори. Більше ніж 75 % території країни лежить на висоті понад 200 м над рівнем моря. Більшість гір Північного острова не перевищують висоту 1800 м, 19 піків Південного острова вищі 3000 м. Прибережні зони Північного острова представлені просторими долинами. На західному узбережжі Південного острова розташовані фіорди.
У Південних Альпах широко розвинуті сучасні льодовики, які є рідкісним явищем для порівняно низьких широт. Льодовики Франца-Йозефа, Фокса і Тасмана відіграли важливу роль у формуванні глибоких долин, карів і фіордів. На південному заході острова льодовикова ерозія створила унікальний фіордний рельєф, представлений Національним парком Фіордленд з глибокими вузькими затоками та стрімкими скелястими схилами. Східні схили Південних Альп поступово переходять у рівнинні та хвилясті території Кентерберійської рівнини — одного з найважливіших сільськогосподарських районів країни.
Північний острів характеризується значно більшим різноманіттям форм рельєфу вулканічного походження. Центральну його частину займає Вулканічне плато, де зосереджені як активні, так і згаслі вулкани. Найвідоміші з них — Руапеху, Тонгаріро та Нгаурухое. Вулканічна діяльність зумовила формування лавових плато, кратерів, кальдер і термальних районів з гейзерами, гарячими джерелами та грязьовими вулканами. Особливе місце посідає озеро Таупо — найбільше озеро Нової Зеландії, яке заповнює гігантську вулканічну кальдеру.
Окрім вулканічних районів, на Північному острові поширені пагорбисті та низькогірні місцевості, розчленовані річковими долинами. Узбережні низовини, особливо на півночі та сході острова, мають сприятливі умови для землеробства і густого заселення. Берегова лінія Нової Зеландії надзвичайно складна: тут чергуються піщані пляжі, круті обриви, затоки, півострови та лагуни, що відображає як тектонічні рухи, так і вплив морської ерозії.
Клімат