Іва́н Семе́нович Бацій (16 квітня 1922, на хуторі Середньому — 22 жовтня 1992) — педагог, кандидат педагогічних наук (1972), учасник Другої світової війни.
Біографія Народився 16 квітня 1922 року на хуторі Середньому Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області.
З 1940 по 1941 рік працював учителем української мови та літератури в середній школі м. Барвенково Харківської області.
У вересні 1941 року після навчання в артилерійському училищі в Томську відправлений на фронт. Брав участь у звільненні країн Східної Європи від окупаційних військ. Демобілізований у грудні 1945 року.
Із січня по серпень 1946 року навчався у Слов'янському учительському інституті. З 1946 по 1949 рік працював учителем російської мови неповної середньої школи м. Барвенково. Водночас у 1947 році вступив на заочне відділення філологічного факультету Харківського державного університету, яке завершив із відзнакою в 1954 році.
З 1949 по 1950 рік був завучем школи робітничої молоді в м. Барвенково. З 1950 по 1978 рік викладав українську мову й літературу в середній школі м. Мерефа.
З 1968 по 1972 рік як викладав у Харківському університеті та педагогічному інституті курси української літератури та методики її викладання. У 1972 році захистив кандидатську дисертацію. У 1976 році йому присвоєно звання вчителя-методиста.
У 1978 році перейшов на постійну роботу до Харківського держуніверситету, де працював старшим викладачем (1978), згодом — доцентом (1979) кафедри методики викладання мови та літератури (у 1989 році кафедру об'єднали з кафедрою загального та прикладного мовознавства). У 1991 році вийшов на пенсію.
Помер 22 жовтня 1992 року.Бацій Іван Семенович // Біобібліографічний словник учених Харківського університету. Т. 3. Філологи. ХХ — початок ХХІ століття. Вип. 1. Філологічний факультет. Кафедра українознавства філософського факультету: Філологи. Історики (дод. до т. 2. Історики) / авт.-уклад. С. Б. Глибицька, О. С. Журавльова, С. Р. Марченко, Ю. Ю. Полякова; наук. ред. проф. Т. С. Матвєєва; ред. А. О. Давидова, О. С. Журавльова; бібліогр. ред. С. Б. Глибицька, Ю. Ю. Полякова. — Харків: ХНУ імені В. Н. Каразина, 2019. — 1280: іл.
Науково-освітня робота Читав курси: «Методика викладання української мови в середній школі», «Методика викладання української літератури в середній школі»; спецкурси: «Педагогічні основи управління навчально-виховним процесом в учбовому закладі», «Вивчення мови художніх творів у школі», «Вивчення життя, діяльності та творів В. І. Леніна в школі», керував педагогічною практикою в школах Харкова.
Був науковим кореспондентом НДІ педагогіки УРСР, членом секції методики викладання літератури Харківського обласного педагогічного товариства. Брав участь у методичній роботі Харківського інституту удосконалення кваліфікації вчителів, читав лекції для вчителів з української мови та літератури на міських та обласних курсах.
Нагороди
Орден «Червоної зірки»; Медаль «За відвагу»; Медаль «За бойові заслуги»; Медаль «За оборону Сталінграда»; Відмінник народної освіти УРСР (1966).
Примітки
Джерела
Бацій Іван Семенович // Біобібліографічний словник учених Харківського університету. Т. 3. Філологи. ХХ — початок ХХІ століття. Вип. 1. Філологічний факультет. Кафедра українознавства філософського факультету: Філологи. Історики (дод. до т. 2. Історики) / авт.-уклад. С. Б. Глибицька, О. С. Журавльова, С. Р. Марченко, Ю. Ю. Полякова; наук. ред. проф. Т. С. Матвєєва; ред. А. О. Давидова, О. С. Журавльова; бібліогр. ред. С. Б. Глибицька, Ю. Ю. Полякова. — Харків: ХНУ імені В. Н. Каразина, 2019. — 1280: іл.
Література
Наш «Семен»: [про Івана Семеновича Бація] // Слобід. край. — 2008. — 4 жовт. — С. 19 з фот. Іван Семенович Бацій — «краса і сила українського слова»: засновник плеяди вчителів української мови і літератури / С. Г. Байстрюченко, О. В. Безноско, I. А. Гусон // Активные процессы в различных типах дискурса : междунар. конф., 18—19 июня 2009 г., Москва / Моск. пед. гос. ун-т ; Рос. гос. гуманит. ун-т. — М., 2009. Пам'яті учителя: Наш «Семен»: [Іван Семенович Бацій (16.04.1922—22.10.1992)] // Некрополь Слобожанщини. — Х., 2012. — Вип. 1. — С. 153—158.