Казімеж Румша (; 20 серпня 1886, маєток Вілкукомп'є — 28 січня 1970, Лондон), також відомий як Казимир Юрійович Румша () — польський воєначальник, бригадний генерал.

Біографія Він народився в сім'ї Єжи Румші та Барбари, уродженої Якубовської. Закінчив середню школу в Паланзі (1906). Закінчив Російську офіцерську школу у Вільнюсі, а потім, у 1918 році, Академію Генерального штабу в Санкт-Петербурзі. З серпня 1914 року воював на передовій, де потрапив у німецький полон. Після втечі з полону повернувся на передову в серпні 1915 року. У грудні 1917 року його призначили командиром 3-го батальйону 3-го Польського стрілецького полку 1-ї Польської стрілецької дивізії 1-го Польського корпусу в Росії. З 24 липня 1918 року він обіймав посаду начальника штабу військ Уральського округу, а з 12 серпня — керівника мобілізаційного центру польських військ у Росії. З 21 січня 1919 року командував 5-ю Польською стрілецькою дивізією в Сибіру.

З 20 липня 1920 року служив у Польщі. Під час війни з більшовиками, з липня по грудень 1920 року, командував Сибірською бригадою. Відзначився 20 серпня 1920 року, коли на чолі своєї бригади перекрив шлях оточеним частинам 3-го Гайського корпусу, змусивши їх перетнути польсько-німецький кордон (Східна Пруссія).

У грудні 1920 року йому доручили виконання обов'язків командира Сибірської дивізії. Йому присвоїли звання полковника зі старшинством у піхотному офіцерському корпусі від 1 червня 1919 року. У жовтні 1922 року за власним проханням його переведено в запас та призначено до 72-го піхотного полку в Радомі. 18 жовтня 1924 року відкликано на дійсну службу, а 23 жовтня того ж року переведено до Корпусу охорони кордону на посаду командира 3-ї бригади охорони кордону у Вілейці. У той час він використовував звання полковника запасу, призваного на дійсну службу. У травні 1926 року його перевели з Корпусу охорони кордону та призначили командиром корпусного округу № III у Гродні. Посаду командира бригади обійняв полковник піхоти Ян Скоробогатий-Якубовський. 30 червня 1928 року його звільнили з дійсної військової служби.

У 1928 році його знову відправили на дострокову пенсію. Він належав до групи офіцерів, які не підтримували травневий переворот 1926 року.

Під час Другої світової війни він служив у Польських збройних силах. З лютого по липень 1941 року командував 8-ю кадровою стрілецькою бригадою. 7 серпня 1941 року його призначили заступником командира Ротсейського пункту збору офіцерів, який мав прізвисько «Зміїний острів». Він розпочав свої обов'язки 9 жовтня 1941 року, після повернення з відпустки. З 18 листопада 1941 року він обіймав посаду командира пункту збору офіцерів, а 12 грудня 1941 року його призначено командиром Ротсейського пункту збору офіцерів. Головнокомандувач, генерал броні Владислав Андерс, 1 січня 1964 року підвищив його до бригадного генерала зі старшинством у корпусі генералів.

Похований на цвинтарі Гайгейт.

Сім'я У 1919 році Казімеж Румша одружився з Галиною Ейсимонт (Ейссимондт). У пари народилася дочка Анна (1924).

Нагороди

Орден Святої Анни 4-го, 3-го і 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Святого Станіслава 3-го і 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Святого Георгія 4-го ступеня (Російська імперія) Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом (18 січня 1915) Virtuti Militari, срібний хрест (№ 91; 26 березня 1921) Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази (вперше в 1921). Орден Відродження Польщі, офіцерський хрест (2 травня 1923) Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Хрест Незалежності (7 липня 1931) Золота медаль Мілоша Обилича за хоробрість (Сербське королівство) Орден Почесного легіону, лицарський хрест (Франція) Воєнний хрест з двома пальмовими гілками (Франція) Пам'ятна медаль війни 1914-1918 (Франція) Медаль Перемоги Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)

Примітки

Література

Rocznik Oficerski 1924, Ministerstwo Spraw Wojskowych, Oddział V Sztabu Generalnego Wojska Polskiego, Warszawa 1924, s. 292, 409.

Посилання