Заріфа Гафарі (; 1994, Кабул, Афганістан) — афганська політична діячка, правозахисниця. Мер Майданшахра, столиці провінції Вардак. Одна з небагатьох афганських жінок, яка очолила місто, і наймолодший мер в історії країни. Знана завдяки зусиллям з захисту прав жінок. 2020 року визнана найхоробрішою жінкою світу. Пережила три замахи.
Біографія
Ранні роки та сім'я Народилася 1994 року в Кабулі. Найстарша дитина з восьми дітей Абдула Васі Гафарі, полковника афганської армії та командира Корпусу спеціальних операцій. Їй не дозволяли здобувати освіту, але вона відвідувала підпільну школу. Освіту легалізували 2001 року після повалення правління Талібану, але їй довелося таємно навчатися у середній школі Халіми Хазан, оскільки її батька відправили на роботу до Пактії. Батьки не хотіли, щоб донька навчалася там через теракт смертника в школі. Якось вона опинилася обруч вибуху бомби, внаслідок якого загинув губернатор провінції.
Батька застрелили бойовики перед власним будинком у Кабулі 5 листопада 2020 року. Навчалася в Панджабському університеті в Чандігарху, лише тому, що отримала стипендію. Батьки їй відмовили у вступі до Університету Шейха Заїда, бо не хотіли, щоб вона жила сама. Після здобуття диплома з економіки, могла б залишитись у Чандігархі, але вирішила повернутися додому.
Мер Майданшахра Подала заявку на посаду мера Майданшахри і її обрали серед інших (чоловіків) кандидатів на основі результатів тестів. У липні 2018 року президент Ашраф Гані офіційно призначив її мером Майданшахра. У 24 роки стала наймолодшим мером в історії країни. Через упередженість щодо віку і статі почались протести і вступ на посаду довелось відкласти на дев'ять місяців. В Афганістані жінки вже обіймали посади мерів, але у більш культурних і толерантних містах. У консервативній провінції, як-от Вардак, де Талібан мав широку підтримку, це була неприйнятна посада для жінкиAn Afghan Mayor Expected to Die. Instead, She Lost Her Father., nytimes.com, 06 Nov 2020.
У свій перший день на посаді мера зіткнулася з переслідуваннями з боку групи чоловіків, які юрбою напали на її офіс і попередили про необхідність піти у відставку. Зіткнулася з погрозами смерті від Талібану й ІДІЛ. У березні 2019 року склала присягу як мер Майданшахра. Однак з міркувань безпеки проживала в Кабулі. Змогла розпочати кампанію проти сміття у своєму місті. Пережила кілька замахів. Після вбивства її батька 5 листопада 2020 року, вона сказала: «Це Талібан. Вони не хочуть, щоб я була на Майданшахрі. Ось чому вони вбили мого батька». Гафарі звернулася зі спеціальним проханням і зверненням до тодішнього державного секретаря США Майка Помпео щодо захисту прав жінок в Афганістані після невизначеності, після переговорів між Талібаном і США.
Падіння Ісламської Республіки 2020 року адміністрація Дональда Трампа підписала угоду з Талібаном. Гафарі зазначила, що американці знищили цілі села в її країні, щоб усунути кількох талібів, але цією угодою вони «продали мою країну».
У серпні 2021 року, коли таліби наступали, Гафарі оголосила, що не тікатиме з країни. 15 серпня 2021 року, після падіння Кабула, вона сказала: «Я сиджу тут і чекаю їхнього приходу. Немає кому допомогти мені чи моїй сім'ї. Я просто сиджу з ними та своїм чоловіком. І вони прийдуть за такими, як я, і вб'ють мене». Після захоплення уряду Афганістану талібами в середині серпня 2021 року втекла з країни до Стамбула, Туреччина. Прибула туди 18 серпня разом зі своїм партнером Баширом Мохаммаді, матір'ю, чотирма братами та трьома сестрами. Пізніше оселилася в Бонні. На кілька днів відвідала Афганістан і помітила покращення безпеки, але також побачила, що права жінок різко обмежено: їм заборонили відвідувати громадські місця, як-от парки та ярмарки.
У грудні 2024 року вступила на магістерську програму Корнелльського університету.
У ЗМІ У листопаді 2022 року Netflix випустив документальний фільм про неї «У її руках», а інтерв'ю з нею опублікувала «Файненшл таймс».
Нагороди Включена до списку 100 жінок за версією BBC за 2019 рік. 2020 року обрана найхоробрішою жінкою світу.
Примітки
Посилання