Привиди в малайській культурі (малайською: cerita hantu Melayu; джаві: چريتا هنتو ملايو) — різноманітні надприродні істоти, як-от душі померлих або викликані духи, що відіграють значну роль у фольклорі та віруваннях, часто пов'язані з небезпеками, хворобами та потребою в обрядах умиротворення. У сучасних державах Бруней, Індонезія, Малайзія та Сінгапур, а також серед малайської діаспори в сусідніх країнах Південно-Східної Азії існує багато малайських міфів про привидів, залишків старих анімістстичних вірувань, сформованих під впливом індуїстсько-буддійської космології та пізнішого мусульманського впливу. Загальне слово для позначення привида — hantu, якого існує велика різноманітність. Деякі концепції привидів, такі як жінки-вампіри понтіанак і пенанґґал, поширені в усьому регіону. Хоча традиційні вірування не вважають усіх привидів обов'язково злими, малайська масова культура схильна класифікувати їх усіх як різновиди злих джинів.

Історія Традиційні вірування у привидів коріняться в доісторичних анімістичних віруваннях. Однак регіон здавна мав широкі контакти з іншими культурами, і це вплинуло на форму деяких легенд. Торговельні зв'язки з південною Індією та Китаєм були встановлені за кілька століть до нашої ери, значною мірою формуючи місцеву культуру та фольклор. Індійські вірування індуїзму та буддизму були особливо впливовими в Південно-Східній Азії. З Індії також був завезений іслам, який до кінця XVI століття став домінуючою релігією на Яві та Суматрі. Мусульманські вірування не викорінювали повністю місцеві культурні та релігійні впливи, а накладалися на них і змішувалися з ними. Одним із прикладів є свято Манді Сафар, спочатку тамільська індуїстська практика, коли люди купаються в морі або річці та проводять церемонії, що очищають та захищають від хвороб та нещасть, а також яке служить для знайомства з молодими людьми, придатними для шлюбу. Після введення ісламу йому було надано нового значення як святу, щоб відсвяткувати одужання Мухаммеда від хвороби. Цей ритуал давно офіційно заборонений сінгапурськими та малайськими священнослужителями на тій підставі, що він суперечить вченню ісламу, але продовжує практикуватися в певних масштабах у Малайзії та Індонезії.

Традиційні вірування Відповідно до традиційних малайських уявлень, людська душа (що називається semangat або «сутність») має розмір приблизно з великий палець і виглядає як мініатюрна копія тіла (sarung або «оболонка»), в якому вона перебуває. Здатна літати та швидко «спалахувати», переміщуючись з одного місця в інше, душа часто порівнюється з птахом, і до неї звертаються так, ніби вона є птахом. Вона тимчасово залишає тіло людини під час сну, трансу та хвороби, а остаточно відлітає лише після смерті. Коли душа покидає тіло, вона набуває форми своєрідного гомункула, і в цій формі може живитися душами інших. Після смерті душа зазвичай переселяється в іншу людину, тварину або рослину, тоді як дух або привид, якого зазвичай називають hantu, продовжує блукати і може бути шкідливим для тих, хто вижив.

За старим малайським повір'ям, перш ніж піти, привид людини блукає на її могилі протягом семи днів. Привиди також можуть повернутися та заволодіти живою людиною, спричиняючи божевілля або хворобу. Зазвичай вважається, що привиди активні лише вночі, особливо під час повного місяця. Один зі способів уникнути такого привида — це щоб усі жертви офіційно змінили своє ім'я, щоб, коли привид повернеться, він їх не впізнав. Інший метод — спокусити привида їжею. Коли привид перетворюється на тварину, таку як курка, щоб він міг їсти, його можуть убити та знищити. Привидів традиційно звинувачували в деяких хворобах. Щоб вилікувати їх, шаман (дукун або бомо) у селі палив пахощі, читав заклинання, а в деяких випадках приносив у жертву тварину та змивав її кров у річку, щоб задобрити привида. Також можуть виконуватися цілющі танці, такі як мак йонг, саба, маїн путері або улек майанг.

Духи народження Духи пологів — це привиди, що певним чином пов'язані з народженням або вагітністю. Значна кількість із них — це злоякісні духи мертвонароджених дітей, тоді як інші полюють на немовлят. Усі вони є відображенням колишнього високого рівня дитячої смертності.

Баджанг У традиційних віруваннях, баджанг (bajang) — це дух-помічник, якого набуває чоловік, промовляючи відповідні заклинання над щойно похованим тілом мертвонародженої дитини. Він приймає форму цивети або мусанга і може викликати судоми, непритомність або делірій. В обмін на свої послуги його господар годує його яйцями та молоком. Як і інші духи цього типу, баджанг може обернутися проти свого господаря, якщо про нього не піклуватися. Хоча баджанга можна змусити напасти на будь-кого, кого обере його господар, він вважається особливо небезпечним для немовлят та маленьких дітей. У давнину деяким дітям давали «браслети баджанга» (gelang bajang), виготовлені з чорного шовку, щоб захистити їх від нього, а гострі металеві предмети, наприклад, ножиці, розміщували біля немовлят з тією ж метою. Навіть смуги вагітності (розтяжки) іноді жартома називають шрамами, залишеними нападом баджанга.

Лангсуяр Лангсуяр (також langsuir або lang suyar), за малайським фольклором, — це привид жінки, яка померла під час пологів мертвонародженої дитини, яка перетворюється на понтіанак, або ж померла під час вагітності до закінчення сорока днів ритуальної нечистоти. Горе матері перетворює її на своєрідну летючу банші. Щоб запобігти перетворенню трупа вагітної жінки на лангсуяр, у рот поміщають скляні намистини, по одному яйцю кладуть у кожну пахву, а в руки вставляють голки. Лангсуяр може з'являтися в образі вродливої жінки з довгими нігтями (що є традиційною ознакою краси), волоссям до щиколоток та одягнена у зелене, але також має здатність набувати форми сови з довгими кігтями. Оскільки лангсуяр полюбляє їсти рибу, вона зазвичай блукає узбережжям і нападає на вагітних жінок через заздрість. Існує повір'я, що лангсуяр можна приборкати, відрізавши їй довгі нігті та заткнувши волоссям отвір на потилиці.

Понтіанак

Понтіанак (також відома як matianak або kuntilanak) — це привид мертвонародженої дівчинки, і, як і у випадку з її матір'ю, лангсуяр, для запобігання її появі в кожну руку мертвого тіла встромляють голку, а під кожну пахву кладуть куряче яйце. Понтіанак описують як потворну жінку з гострими нігтями та в білій сукні, але вона також може набувати вигляду вродливої молодої жінки або нічного птаха. Коли вона близько, відчувається сильний запах франжипані. Її зазвичай зустрічають при дорозі або під деревом, і вона нападає на чоловіків, щоб випити їхню кров. Однак індонезійський kuntilanak, як правило, використовує свою пташину форму для нападу на незайманих жінок; цей птах, який видає звук «ке-ке-ке» під час польоту, може бути надісланий через чорну магію, щоб викликати хворобу у жінки, характерним симптомом якої є вагінальна кровотеча. Вважається, що понтіанак можна перетворити на добру дружину, вбивши цвях в отвір на потилиці (так званий Sundel Bolong). Сучасна масова культура часто плутає понтіанак із її матір'ю, лангсуяр, проте традиційний міф чітко розрізняє їх, стверджуючи, що понтіанак — це привид мертвого немовляти, а не вагітної жінки. Схожий привид під назвою тіянак (tiyanak) існує і у філіппінському фольклорі.

Пенанґґал (Пенанґґалан)

Пенанґґал (penanggal) — це ще один вид жіночого вампіра, якого приваблює кров новонароджених немовлят, і який являє собою голову жінки, від якої тягнуться її нутрощі, що використовуються для захоплення жертви. Існує кілька історій про її походження: за однією, вона була жінкою, яка медитувала у великій дерев'яній діжці для виготовлення оцту, коли була настільки налякана, що її голова відірвалася від тіла, потягнувши за собою нутрощі; за іншою, вона є звичайною жінкою вдень, чия голова і нутрощі відділяються від тіла вночі. Якщо в будинку очікується народження дитини, навколо дверей або вікон розміщують гілки одного з видів будяка, щоб захистити оселю, оскільки нутрощі пенанггал застрягнуть у колючках. Пенанггалан відомий тайською як красуе, а подібний філіппінський привид називається манананґґал, який полює на вагітних жінок за допомогою видовженого хоботкоподібного язика.

Тойол

Хоча його часто перекладають як «гоблін», тойол (toyol) насправді є духом маленької дитини, викликаним із мертвого людського плода. Традиційно його описують як більш-менш схожого на голе або напівголе немовля, але в сучасних зображеннях йому часто надають зеленувату або коричневу шкіру, великі ікла та гострі вуха. Тойол може використовуватися своїм господарем для захоплення інших людей або для вчинення дрібних капостей. Оскільки він мислить як дитина, цінні речі можна захистити, розсипавши на підлозі ґудзики або залишивши біля них солодощі чи іграшки, що відволіче тойола. Кажуть, що власник тойола може розбагатіти, але ціною здоров'я, статку і навіть життя членів своєї родини.

Привиди як агенти шаманів Кажуть, що шамани (малайською мовою відомі як дукун або бомо) здатні використовувати духів і демонів як для добрих, так і для злих цілей. Хоча західні писання часто порівнюють це зі звичними духами англійського чаклунства, насправді це більше відповідає японському інуґамі та іншим видам шікіґамі, оскільки духи є спадковими та передаються через сім'ї.

Полонг

Різновид імпета в пляшці, якого створюють шляхом зберігання крові жертви вбивства в пляшці та промовляння над нею певних заклинань протягом семи або чотирнадцяти днів. Власник, якого вважають батьком полонга, повинен щодня годувати духа кров'ю зі своєї шиї. Людина, на яку вплинув полонг, кричатиме та шалено битиме людей поблизу, весь час будучи сліпою та глухою до навколишнього середовища та не усвідомлюючи, що робить. У таких випадках викликають бомо, щоб розпитати полонга та з'ясувати, хто його батько та де він знаходиться. Якщо полонг бреше або приховує особу свого власника, жертва помре через один або два дні.

Пелесіт

Пелесіт створюється з язика щойно похованого тіла, мати якого також була старшою з її братів і сестер. Він виглядає як цвіркун і зберігається в пляшці, яку закопують, якщо власник бажає позбутися його. Перед приходом полонга пелесіт вселяється в тіло того, на кого його господиня наказала йому напасти. Людина, яка постраждала від цього, може захоплюватися котами. Пелесіт багато в чому порівнянний з баджангом, але тоді як власник баджанга завжди чоловік, пелесіт може утримуватися лише жінкою. Його можуть годувати кров'ю з кінчика безименного пальця або, як варіант, шафрановим рисом. Як і полонга, пелесіта можна змусити розкрити ім'я свого власника за допомогою магічних запитань.

Ханту-райя

Ханту райя (що означає «великий привид») вважається одним із наймогутніших малайських привидів. Володіючи великою силою, він зазвичай приймає вигляд свого власника та виконує ручну роботу від його імені. Однак, кажуть, що він має обмежений ареал дії, не маючи змоги далеко відійти від свого дому.

Інші привиди

Ханту-ейр (водяні духи). Мешкають у великих водоймах, як-от річки чи озера. Деякі з них, імовірно, є привидами потопельників, хоча зазвичай це незалежні духи. Якщо вони з'являються, то переважно у формі плаваючої колоди. Вони можуть бути небезпечними, здатними топити або поїдати людей. До 1960-х років малайці в Теренгану регулярно віддавали шану морським духам під час церемонії puja laut. Ханту-ґалаг (привид-жердина). Це дуже високий і тонкий привид, якого можна зустріти серед дерев і бамбука, зазвичай він чоловічої статі. Щоб змусити його зникнути, людині достатньо підняти й зламати будь-яку палицю чи гілку. Ханту-тетек (привид сосків). З'являється в образі старої жінки з відвислими грудьми. Ханту-лаут (морські духи). Анімістичні водні духи, які допомагають рибалкам і морякам. До 1960-х років малайці в Тренгану регулярно віддавали шану цим морським духам під час церемоній puja pantai або puja laut. Джембланґ-танаг (земляні демони). Це демони землі, які можуть стати небезпечними, якщо їх не задобрити відповідними ритуалами.