Битва у протоці Тонеле́ро () — річкова військова операція, що відбулася 17 грудня 1851 року біля круч Асеведо на західному березі річки Парана, в Аргентині, під час Лаплатської війни (1851—1852). У ході бою бразильська ескадра під проводом віцеадмірала Джона Паско Ґренфелла прорвала лінію берегової оборони аргентинських сил, якими командував генерал Лусіо Норберто Мансілья. Прорив забезпечив розгортання сухопутних військ союзників під проводом Хусто Хосе де Уркіси для вирішального наступу, щоб покласти край правлінню Хуана Мануеля де Росаса.

Передумови

Конфлікт був спричинений політикою аргентинського лідера Хуана Мануеля де Росаса, який прагнув встановити гегемонію над басейном Ла-Плата, що загрожувало інтересам Бразильської імперії та незалежності Уругваю. На думку бразильських дипломатів, Росас виношував масштабний політичний проект: він прагнув відродити колишнє віцекоролівство Ріо-де-ла-Плата, об'єднавши під своєю владою території Аргентини, Уругваю, Болівії та Парагваю. Бразильська імперія категорично виступала проти такого сценарію, вбачаючи в ньому пряму загрозу своєму суверенітету та регіональному балансу сил.

Згідно з угодою від 21 листопада 1851 року, укладеною між Бразилією та бунтівним губернатором провінції Ентре-Ріос Хусто Хосе де Уркісою, сили союзників розділилися для реалізації масштабного плану вторгнення. Перша частина сил — так звана «Велика армія» () під проводом Уркіси, підсилена бразильською дивізією, мала розпочати наступ із провінції Ентре-Ріос. Друга частина сил, а саме решта бразильської армії під командуванням герцога Кашіаса, залишалася в уругвайському місті Колонія-дель-Сакраменто. Їхнім завданням було в потрібний момент перетнути річку та вдарити в тил армії Росаса, якщо той наважиться вийти назустріч основним силам Уркіси.

Аналогічно було розподілено й бразильський флот під командуванням віцеадмірала Джона Паско Ґренфелла: частина ескадри залишалася в Колонії, погрожуючи Буенос-Айресу та блокуючи його, тоді як інші кораблі мали прорватися вгору по Парані, щоб посилити війська Уркіси в Ентре-Ріос, знайти місце для висадки та забезпечити перевезення військ

Для переправи союзних сил через Парану було необхідно нейтралізувати аргентинські оборонні укріплення та берегові батареї в районі круч Асеведо (протока Тонелеро), якими командував генерал Лусіо Норберто Мансілья.

Хід битви

Для реалізації плану вторгнення з уругвайського міста Колонія-дель-Сакраменто в напрямку аргентинського Діаманте на семи бойових кораблях вирушила бразильська піхотна дивізія з трьох батальйонів під командуванням бригадира Мануела Маркеса ді Сузи.

Бразильська ескадру під загальним керівництвом віцеадмірала Ґренфелла складали чотири пароплави, які буксирували три вітрильники. Флагманом ескадри був паровий фрегат «Дом Афонсу», він йшов на чолі колони, буксируючи корвет «Дона Франсіска»

+ Склад бразильської ескадри Тип корабля Найменування Командир корабля Озброєння Паровий фрегат «Дом Афонсу» () капітан другого рангу Жесуїну Ламегу да Коста дві 68-фунтові (206 мм) гармати та чотири 32-фунтові (163 мм) кулеврини Паровий корвет «Педру Сегунду» () капітан-лейтенант Жоакім Раймунду де Ламара дві 68-фунтові (206 мм) та чотири 32-фунтові (163 мм) гармати Паровий корвет «Ресіфі» () капітан-лейтенант Антоніу Франсіску да Пайшан дві 30-фунтові (164 мм) кулеврини та дві 30-фунтові (164 мм) каронади Колісний пароплав «Дом Педру» () капітан-лейтенант Віторіу Жозе Барбоза де Ломба дві 12-фунтові (120 мм) гармати Корвет «Дона Франсіска» () капітан першого рангу Вільям Паркер невідомо Корвет «Уніау» () капітан-лейтенант Франсіску Вієйра да Роша чотирнадцять 66-фунтових (220 мм) гармат Пексана Бриг «Каліопі» () старший лейтенант Франсіску Кордейру Торрес і Алвін одна 24-фунтова (152 мм) кулеврина та дванадцять 18-фунтових (138 мм) каронад

На правому березі вигину річки Парана, відомому як Пасо-дель-Тонелеро (район Рамальйо), аргентинські батареї під командуванням генерала Лусіо Норберто Мансільї зайняли позиції на стратегічних висотах кручі Асеведо. Це місце було обране не випадково: річковий канал там проходить настільки близько до берега, що кораблі опиняються на відстані рушничного пострілу від височин.

Мансілья мав у своєму розпорядженні близько 16 артилерійських гармат та 2000 солдатів. Піхота була розділена на невеликі загони, які ховалися за природними виступами та в ровах, готуючись до обстрілу.

Коли з'явилася бразильська ескадра, зав'язалася запекла артилерійська дуель. Протягом 55 хвилин сторони обмінювалися безперервним вогнем, випустивши приблизно по 500 снарядів з кожного боку, що супроводжувалося щільним вогнем із рушниць.

Цікаво, що на борту бразильського флагмана, пароплава «Дом Афонсу», у цей момент перебували троє майбутніх видатних аргентинських генералів: Бартоломе Мітре, Домінго Фаустіно Сарм'єнто та Венсеслао Паунеро, двоє з яких згодом стали президентами країни.

За свідченням Сарм'єнто, втрати бразильської сторони були незначними: троє загиблих, двоє поранених, а в корпуси кораблів влучило лише п'ять ядер. Спроба генерала Мансільї використати запалювальні ядра не мала успіху — вони лише спричинили невелике займання мішків із борошном та мішковини, яке екіпаж швидко загасив.

Водночас існують суперечливі дані щодо наслідків бою. Деякі джерела та офіційний рапорт Мансільї до Росаса вказують на те, що чотири кораблі бразильської ескадри отримали серйозні пошкодження. Натомість віцеадмірал Гренфелл у своїх звітах був вельми стриманим, зосередившись лише на технічних деталях виконання маневру та успішному завершенні прориву.

Незважаючи на опір, бразильські сили змогли прорвати оборону аргентинців та рушили на з'єднання з армією генерала Уркіси в провінції Ентре-Ріос. Це підкріплення відіграло ключову роль у підготовці до вирішального наступу проти Росаса. Вже 23–24 грудня 1851 року союзне військо розпочало переправу через річку Парана, що відкрило шлях до фінального зіткнення — битви при Касеросі, яка відбулася наступного року.

Зазнавши невдачі у спробі зупинити ескадру, генерал Мансілья залишив свої позиції поблизу Рамальйо. Перед відступом він наказав «заклепати» (зіпсувати) артилерійські гармати, що охороняли Тонелеро, аби вони не дісталися противнику.

Примітки