Аргенти́на (, ), офіційна назва — Аргенти́нська Респу́блікаСтаття 35 Конституції Аргентини дає однакове визнання назвам «Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плата», «Аргентинська республіка» та «Конфедерація Аргентини» та використовує «Аргентинська нація» при прийнятті та введенні в дію законів. () — держава в Південній Америці, яка займає південно-східну частину материка, східну частину о. Вогняна Земля і низку островів у південній Атлантиці. Межує на півдні й заході з Чилі, на північному заході з Болівією, на сході з Парагваєм, Бразилією, Уругваєм і омивається Атлантичним океаном. Площа 2 780 092 км². За результатами перепису 2022 року населення Аргентини становить 46 044 703 осібhttps://www.indec.gob.ar/ftp/cuadros/poblacion/cnphv2022_resultados_provisionales.pdf. Офіційна мова — іспанська. Грошова одиниця — аргентинський песо.
Аргентина — республіка з представницькою демократією, яка має федеративний устрій. Суверенна держава розділена на 23 провінції та автономне місто Буенос-Айрес, яке є федеральною столицею країни. Провінції та столиця мають свої виборні органи влади і конституції.
Аргентина — країна, що розвивається, і займає 48 місце за індексом людського розвитку у світі і друге місце в Латинській Америці після Чиліhttps://hdr.undp.org/content/human-development-report-2023-24. Це регіональна потуга Латинської Америки, яка зберігає свій історичний статус середньої потуги в міжнародних справах. Аргентина має другу за величиною економіку в Південній Америці, третю за величиною в Латинській Америці та є членом G20. Країна також є членом-засновником ООН, Світового банку, Світової організації торгівлі, Меркосура. Основний союзник поза НАТО для США.
Походження назви Назва Аргентина походить від («срібло»). У часи колонізації сучасної території Аргентини ходили чутки (за деякими версіями для привернення більшого числа переселенців), що ці землі дуже багаті на срібло, завдяки чому найбільша річка регіону отримала назву Ріо-де-ла-Плата (у перекладі з іспанської — Срібна річка). Земля вниз за течією річки стала відома як Аргентина, себто Срібна, хоча значних покладів срібла там так і не знайшли. Уперше назва території як Terra Argentea була вжита на португальських мапах 1554 року. Власне назва Аргентина була вперше вжита в однойменній поемі Мартіна дель Барко Сентенери і стосувалася території Лаплатської низовини, а також сучасних Перу, Тукуману і Бразиліїhttp://docs.google.com/gview?a=v&q=cache:gkeNouYKvnoJ:shial.colmex.mx/textos/JoseCarlosChiaramonte.pdf+%22el+patriota+argentino%22+%22no+es+sanjuanino%22&hl=es&gl=ar&sig=AFQjCNGpLmF1EUxpnvnUlmWoXPcfXOfbfQ. Офіційно назва країни Аргентина була закріплена конституцією 24 грудня 1826 року.
Географія
Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки, східну частину острова Вогняна Земля, острови Естадос та ін. Спірною територією є Фолклендські (Мальвінські) острови на півдні Атлантики.
Розділяючи велику частину Південного конуса з Чилі на заході, країна також межує з Болівією та Парагваєм на півночі, Бразилією на північному сході, Уругваєм на сході та омивається Атлантичним океаном на сході і протокою Дрейка на півдні.
Протяжність Аргентини з півночі на південь становить близько 3800 км, із заходу на схід — близько 1400 км. Маючи площу материкової частини 2 780 400 км², Аргентина — восьма за величиною країна світу, четверта за величиною в Америці, друга за величиною в Південній Америці після Бразилії та найбільша іспаномовна країна. Аргентина претендує на суверенітет над частиною Антарктиди, Фолклендськими (Мальвінськими) островами та островами Південна Джорджія і Південні Сандвічеві. Разом з цими територіями її площа складає понад 3,7 млн км².
Аргентина вирізняється великою різноманітністю ландшафтів: на півночі великі простори займає рівнина Гран-Чако, покрита тропічною саваною; з нею межують сухі субтропічні степи Пампи, на півдні розташоване Патагонське плоскогір'я з суворим кліматом.
Усього на території країни виділяють 4 великі природні області: Гірська область Анд; Північні рівнини, Гран-Чако і межиріччя Парани та Уругваю; Пампа — великі і практично безлісі рівнини на південь від Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від річки Ріо-Колорадо; Патагонія — відкриті вітрам степи на південь від Ріо-Колорадо.
Рельєф Дві третини території Аргентини займають просторі низовинні рівнини: Гран-Чако, Ентре-Ріос, Пампа, Лаплатська низовина. На заході рівнини змінюються Передандійським плато, що переходить в Анди (г. Аконкагуа, 6960 м) з численними конусами вулканів і сніговими вершинами. На північ від 27° пд. ш. в межі Аргентини заходить Міжандійське плато — Пуна-де-Атакама (до 4200 м). Весь південний схід зайнятий Патагонським плато (до 2000 м).
Клімат
У зв'язку зі значними розмірами, як поздовжніми, так і поперечними, Аргентина має широке розмаїття кліматичних зон. Загалом кліматичні умови у країні вважають помірними, однак наявна широка гама кліматичних умов — від субтропічного клімату в північних районах до субполярного на півдні країни. На півночі Аргентини влітку спостерігається спекотна і волога погода, зимою — м'яка і суха, періодично спостерігаються посухи. Центральна Аргентина відзначається спекотним літом та дощами, бурями, грозами, частим градом на заході і прохолодними зимами. Для півдня країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними снігопадами, особливо в гірських районах. А на високогір'ях (у всіх широтах країни) фіксують найхолодніші умови з малою кількістю опадів і засніженими горами.
Для спекотного і вологого клімату півночі характерна температура від +27 °C в січні до 12 °C в липні і рясні опади (у провінції Місьйонес до 2000 мм на рік). Ці показники знижуються в міру просування на захід до 600 мм у напівпустелі Чако Секо. Субтропічні умови з значною кількістю опадів (до 2000 мм на рік) відмічаються і в східній частині Анд, утворюючи так звану «Юнгас» — високогірні ліси з величезним біологічним різноманіттям, другий за величиною біорізноманіття регіон країни, що поступається лише «Сельві місіонерів» (). Однак взимку тут спостерігається сухий сезон, пов'язаний з дефіцитом опадів, хоча це не так сильно відчувається, оскільки висока вологість повітря не спадає цілий рік.
Помірний клімат характерний для Пампасів із середньою температурою 15 °C і опадами від 1000 мм до 500 мм на рік, кількість яких зменшується зі сходу на захід. Посушливі умови відмічають в північній частині Анд, Пампінських Сьєррах, степовій зоні на північний захід від Пампасів і в Патагонській пустелі з доволі частими великими добовими температурними амплітудами, іноді понад 25 °C (переважно на північному заході). В північних степах Патагонії фіксується середня річна температура нижче 15 °C і малою кількістю опадів — до 400 мм на рік, у південній Патагонії середня річна температура нижче 10 °C з опадами до 300 мм. Підвищена вологість спостерігається і в умовах холодного клімату, а саме, у південній частині Анд, південних островах із середньою температурою близько 7 °C, яка знижується з висотою, кількість опадів становить від 4000 мм до 2000 мм на кордоні з Чилі і різко зменшується на сході (до 300 мм на рік), здебільшого опади у вигляді снігу, лише в короткий літній період випадають дощі. Кліматограми різних зон Аргентини.Ресістенсія (Чако)Посадас (Місьонес)Сальта (Сальта)Буенос-АйресЛа-Ріоха (Ла-Ріоха)Мендоса (Мендоса)Ушуая (Вогняна Земля)Субтропічний клімат з сухим сезономСубтропічний клімат без сухого сезонуТропічний клімат гірськийПомірно вологі пампасиПосушливі пагорбів та кишеніНапівпосушливий кліматХолодні вологі умови
На кліматичні умови в Аргентині впливають Тихий та Атлантичний океани. Тому тут домінують дві повітряні маси: тепла — з вологими вітрами з субтропічних областей Атлантичного океану і суха, холодна — з сухими вітрами з південної частини Тихого океану. Основний вітровий фронт в Аргентині називають «Памперо», він домінує на рівнинах Патагонії в напрямку Пампи. А після холодного фронту приходить «В'єнто Норте» (), цей північний теплий вітер, характерний для середини і кінця зими, створює м'які та помірні кліматичні умови, а за ним слідує «Сонда», гарячий та сухий вітер, який переважає на центрально-західній частині країни. Спускаючись з 6000 метрових схилів Анд, Сонда, від такого перепаду висот на декілька годин стає поривчастим до 120 кілометрів на годину, приносячи значну шкоду населенню та господарству. Найчастіше такі пориви вітру спостерігаються з червня до листопада, на високогір'ях вони спричиняють снігові бурі й завірюхи.
Кліматичний фронт «Судестада» пов'язаний з низьким тиском у зимовий період. Судестада спричиняє помірну низьку температуру, але водночас приносить дуже рясні дощі та шторми на узбережжя, що призводить до затоплення прибережних районів. Спостерігаються такі умови наприкінці осені та взимку на узбережжі центральної Аргентини та в гирлі Ріо-де-ла-Плата.
У південних регіонах фіксують тривалий період денного світла — з листопада по лютий (до дев'ятнадцяти годин), і полярну ніч — з травня по серпень.
Геологія й корисні копалини
У межах Аргентини виділяють такі геологічні утворення: Південноамериканська плита Патагонська епіпалеозойська платформа Частина Андійської складчастої системи Передандійський крайовий прогин, що їх розділяє.
Докембрійські утворення древньої платформи перекриті осадовим чохлом морських відкладень раннього і середнього палеозою і континентальних відкладень верхнього палеозою, мезозою і кайнозою. Породи фундаменту і низів чохла виступають в підняттях сьєрр Буенос-Айреса (Сьєрра-де-ла-Вентана, Сьєрра-дель-Танділь).
Аргентина має значні поклади нафти, свинцевих, цинкових, вольфрамових, залізних, мідних, уранових руд тощо.
Внутрішні води Головні річки: Парана, Уругвай, Ріо-де-ла-Плата, Парагвай, Чубут, Ріо-Негро.
Річкова сітка густіша на півночі. Великі судноплавні річки — Парана з Парагваєм, Уругвай. Річки півдня Аргентини маловодні. В країні багато озер, особливо на півдні Патагонії і в басейні Парани та Уругваю. Переважно озера мають льодовикове походження (Науель-Уапі, Буенос-Айрес, В'єдма та ін.)
Узбережжя та моря
Атлантичне узбережжя країни простягається на 4 665 км. Впродовж багатьох років воно залишається популярним місцем відпочинку місцевого населення. Рельєф узбережжя змінюється від піщаних дюн до скель. Берегова лінія Аргентини розчленована мало. Мілка ділянка Атлантичного океану біля узбережжя називається Аргентинське море. Його води багаті на рибу та, можливо, містять значні запаси нафти.
На клімат узбережжя впливають дві океанічні течії — Бразильська та Фолклендська.
Південне узбережжя Вогняної Землі формує північне узбережжя протоки Дрейка.
Ґрунти
Аргентина — країна з великою, витягнутою з півночі на південь територією і тому лежить у двох ґрунтово-біокліматичних поясах — субтропічному і суббореальному, що зумовлює значну різноманітність і строкатість ґрунтового покриву.Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: Підручник. У 2-х част. Ч. 2. — Львів : Вид-во ЛНУ, 2010. — 286 с. (с. 31—33) Найродючіші ґрунти зосереджені в пампасах — центральній частині країни. Тут переважають чорноземні ґрунти, зокрема родючі перегнійно-карбонатні чорноземи, що формуються під природною степовою рослинністю в умовах помірного клімату. На північному сході, в субтропічній зоні Місьйонес, під вологими тропічними лісами утворилися менш родючі червоноземи (фералітні ґрунти з високим вмістом оксидів заліза та алюмінію). На заході та півдні країни поширені малородючі й бідні ґрунти, які використовуються переважно як пасовища. У передгір'ях Анд панують бурі та сірі ґрунти напівпустель і пустель, у горах поширені гірські ґрунти, що змінюються з висотою. У Патагонії переважають щебенюваті й малогумусні типи, властиві холодним напівпустелям та степам.Географический атлас / Отв ред. Л. Н. Колосова, В. С. Чудинова. — 4 изд. —М. : ГУГК, 1983. — 236 с. (с. 45)Природа Мира. Почвы / Лобова Е. В., Хабаров А. В. — М. : Мысль, 1983. — 303 с. (с. 192—210)
Флора і фауна