Катерина Іванівна (Йоганівна) Лорберг, у шлюбі Калініна (, 2 липня 1882, Вейсенштейн, Естляндська губернія — 22 грудня 1960, Москва) — російська революціонерка, ув'язнена з 1938 по 1946 рік.
Біографія Народилася 2 липня 1882 року в Естляндії у великій селянській сім'ї естонського походженняErnest A. Rappaport (1975). Anti-Judaism: A Psychohistory. Perspective Press. p. 279..
Була активною революціонеркою та працювала на текстильній фабриці в Естонії. У 1905 році зустріла токаря Михайла Калініна у Петербурзі, куди втекла через свою революційну діяльність. Вони одружилися в 1906 році і жили в будинку Калініна в селі Верхня Трійця Тверської губернії до 1910 року, потім переселилися до Петербурга.
До революції працювала на пляшковому заводі і входила до більшовицької партії. У шлюбі було четверо дітей, двоє синів та дві дочки (за іншими даними, троє). Вона разом із дітьми супроводжувала чоловіка у його засланні до Сибіру 1916 року.
Після революції подружжя переїхало до Москви. 30 березня 1919 року її чоловіка було призначено головою Центрального Виконавчого комітету РРФСР, а пізніше — Центрального Виконавчого комітету СРСР. Спочатку Калініни жили у кремлівській квартирі, яку вони ділили з подружжям Троцького. Вони усиновили двох дітей, а Катерина була заступницею директора ткацької фабрики.
У 1924 році вона покинула Москву і поїхала на Кавказ, щоб взяти участь у кампанії по боротьбі з неграмотністю в регіоні, але того ж року повернулася до Москви. На початку 30-х років стала директором великого радгоспу у віддаленому районі під Новосибірськом. З 1936 по 1938 рік була співробітницею Верховного суду.
25 жовтня 1938 року заарештована за звинуваченням у тому, що є троцькісткою. Хоча її чоловік був головою Президії Верховної Ради — формально главою держави СРСР (1938—1946), вона була заарештована 2-м відділом державної безпеки НКВС за звинуваченням в «антирадянській діяльності та зв'язках з троцькістами та правими» і зазнала тортур у Лефортовській в'язниці. Засуджена Військовою колегією Верховного Суду СРСР 22 квітня 1939 року за статтею 58 (17-58-6, 17-58-8 і 58-11 КК РРФСР) і засуджена до 15 років у трудових та виправних таборах з позбавленням цивільних прав на 5 років.
У 63 роки (після того, як була визнана інвалідом), клопотала про помилування і 11 червня 1945 року була помилована. Звільнено з Устьвимлага НКВС 14 грудня 1945 року за спеціальним указом Президії ВС (указ підписаний секретарем Президії, а не Калініним). Це сталося незадовго до смерті чоловіка. Тим не менш, вона була спрямована на заслання невдовзі після його смерті. Офіційна реабілітація сталася через 8 років, коли вона отримала документ, який засвідчив, що «не було жодних доказів її антирадянської діяльності».
Померла 22 грудня 1960 року у віці 78 років. Похована в Москві, на Новодівичому цвинтарі, сімейне поховання на ділянці №1.
Примітки
Джерела та література
Медведєв Р. А. Про Сталіна і сталінізм. - Прогрес, 1990. - 484 с. Evan Mawdsley; Stephen White . The Soviet Elite від Lenin to Gorbachev: The Central Committee and Its Members, 1917-1991 . - : Oxford University Press, 2000. - p. 59. - via Questia Prominent Russians: Mikhail Kalinin . // RT . James Peter Young . Bolshevik Wives (PhD Thesis). - University of Sydney, 2008. Grace Hutchins . Women who work . - : International Publishers, 1934. - via Questia Miklos Kun . Stalin: An Unknown Portrait . - Budapest: Central European University Press, 2003. Vadim J. Bristein . The Perversion of Knowledge: The True Story of Soviet Science. Boulder, CO: Westview Press, 2001. - p. 68. - via Questia Robert C. Tucker . Stalin in Power: The Revolution від Above, 1928-1941. - : WW Norton, 1997. - p. 447. - via Questia Andrew Higgins . Secret lives of Kremlin wives . // The Independent . - 17 January 1993.