Вільгельм Юліус Карл Бранд, з 1879 року фон Бранд, з 1899 року барон фон Бранд (; 5 березня 1856, Лондон — 24 липня 1944, Тюбінген) — німецький воєначальник, генерал-майор Вюртемберзької армії.

Біографія Вільгельм Бранд був сином Карла Бранда (1825–1868), купця з Ульма, та його дружини Оттілії, уродженої баронеси фон Райшах (1828–1868). Він чотири роки навчався в ліцеї у Франції, потім три роки в різних середніх школах Німеччини, і, нарешті, з травня 1871 року, два роки був кадетом у Людвігсбурзькій військовій школі.

Після закінчення Військової школи Бранд 7 квітня 1873 року був призначений до 1-го піхотного полку «Королева Ольга» Вюртемберзької армії. З 1 жовтня по 14 листопада 1878 року його було відряджено до Прусської військової академії в Берліні для подальшого навчання.

20 травня 1879 року Вільгельм Бранд разом зі своєю матір'ю Оттілією та сестрою Марією був посвячений королем Карлом у спадкове вюртемберзьке дворянство.

З 2 жовтня 1879 року по 16 липня 1882 року він продовжував навчання в Прусській військовій академії, після чого був переведений до 4-го Вюртемберзького піхотного полку №122. З 1 травня 1883 по 30 квітня 1884 року Бранд був відряджений до прусського Великого Генерального штабу. 17 вересня 1887 року його було переведено до 1-го Вюртемберзького гренадерського полку «Королева Ольга» № 119.

10 червня 1889 року Бранд був переведений до 3-го Вюртемберзького піхотного полку №121 на посаду командира роти, затверджений на посаді 15 липня 1889 року. Однак, з 6 листопада 1889 року він переведений у тій самій якості до Гренадерського полку «Королева Ольга» (1-й Вюртемберзький) №119. В середині вересня 1893 року, перебуваючи у резерві свого полку, його було відряджено до Пруссії для служби у допоміжному штабі Генерального штабу. 27 січня 1897 року його було звільнено з командування та призначено до піхотного полку «Великий герцог Фрідріх Баденський» (8-й Вюртембергський) № 126. 17 грудня 1898 року його було підвищено до командира батальйону свого полку.

12 вересня 1899 року Вільгельма фон Бранда було підвищено до спадкового титулу барона.

З 18 липня 1903 року його було відряджено до Торна для служби в штабі 61-го Померанського піхотного полку «фон дер Марвіц».

Наказом короля від 21 травня 1906 року Бранд був звільнений від командування в Пруссії та призначений командиром 125-го піхотного полку «Імператор Фрідріх, король Пруссії» (7-й Вюртемберзький). Після схвалення його відставки, Бранд був внесений до резервного списку 20 квітня 1909 року з почесним званням генерал-майора та пенсією.

З початком Першої світової війни Бранд був переведений на посаду офіцера запасу і, після важкого поранення оберста фон Бендлера, 9 листопада 1914 року прийняв командування Вюртемберзьким резервним піхотним полком № 247 у Фландрії. Очолюючи свої війська, він брав участь у важких боях навколо Іпра.

4 жовтня 1915 року генерал-майор фон Бранд став командиром 108-ї (Вюртемберзької) резервної піхотної бригади, з якою він брав участь в окопній війні у Фландрії та битві на Соммі. У січні 1917 року йому було доручено командування 54-м (Вюртемберзьким) піхотним полком Ландверу, з яким він брав участь у боях під Верденом. Після поранення та тяжкої хвороби він спочатку повернувся на батьківщину, а потім став командиром заступника 54-ї піхотної бригади (4-ї Королівської Вюртемберзької) в Ульмі.

Після Комп'єнського перемир'я Бранд став комендантом Ульмської фортеці. На Великдень 1919 року він повернувся до Мюнхена, де вже жив після своєї відставки в 1909 році. Однак там його заарештували та затримали члени Ліги Спартака під час проголошення Мюнхенської Радянської Республіки. Йому вдалося втекти та дістатися до вюртемберзьких військ поблизу Штарнберга. В Оберстдорфі, де Бранд мав свій заміський маєток, він створив фрайкор для забезпечення миру та порядку у Верхній долині Іллер проти спартакістів.

У 1922 році він вирушив на пенсію до своєї швабської батьківщини Тюбінген, де помер 24 липня 1944 року у віці 88 років.

Сім'я 20 липня 1896 року Бранд одружився з Алісою фон Бергманн (1874–1965), дочкою хірурга Ернста фон Бергманна. У подружжя було двоє синів, Ернст (нар. 1897) та Рольф (нар. 1904), та дочка Марія (1899–1977), яка згодом стала відомим вченим-аграрієм.

Звання

Фенріх портупеї запасу (7 квітня 1873) Фенріх портупеї (10 листопада 1873) Другий лейтенант (7 жовтня 1874) Перший лейтенант (2 серпня 1883) Гауптман (10 червня 1889) Майор запасу (27 січня 1897) Майор (22 березня 1897) Оберстлейтенант (11 вересня 1903) Оберст (21 травня 1906) Генерал-майор запасу (20 квітня 1909) Генерал-лейтенант (11 листопада 1918)

Нагороди

Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (Російська імперія; 1885) Орден Непорочного зачаття Діви Марії Вілла-Вікозької, лицарський хрест (Португальське королівство; 1885) Орден Франца Йосифа, лицарський хрест (Австро-Угорщина; 17 квітня 1886) Вюртемберзька срібна ювілейна медаль (16 червня 1889) Орден Червоного орла 4-го класу (23 січня 1897) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (11 травня 1898) командорський хрест 2-го класу (9 травня 1908) Столітня медаль (1 червня 1898) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 3 червня 1898) Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 1-го класу з дубовим листям Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (13 травня 1902) почесний хрест (11 травня 1905) командорський хрест з мечами (5 жовтня 1916) Баденська ювілейна медаль (24 травня 1902) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (10 березня 1905) Залізний хрест 2-го класу (1914) 1-го класу (1915) Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 2-го класу з мечами (22 березня 1915) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (4 червня 1915) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Herman Niethammer: Das Offizierkorps des Infanterie-Regiments Kaiser Friedrich, König von Preußen (7. Württ.) Nr. 125. 1809–1909. Belser, Stuttgart 1909, S. 41–42.

Посилання

Бранд на сайті The Prussian Machine.