Лео Розенберг (нім. Leo Rosenberg; 7 січня 1879 — 18 грудня 1963) – німецький юрист, професор у Геттінгенському, Гіссенському та Лейпцизькому університетах. У 1934 році йому був заборонений в'їзд до Німеччини через єврейське походження, але він зумів пережити режим Гітлера і повернутися в країну. Після Другої світової війни він читав лекції в Мюнхенському університеті, допоки не вийшов на пенсію у 1956 році. Двотомний посібник Розенберга з цивільного процесуального права залишається стандартним довідником.

Біографія Розенберг народився 7 січня 1879 року у Фрауштадті, провінція Позен, Німецька імперія (нині — Всхова, Польща), в родині Міхаеля Розенберга, виробника сигар, та Емми, уродженої Ліхтенштейн.

У віці 17 років, Розенберг склав абітурієнтську сертифікацію, пропустивши один клас. Вивчав право у Фрайбурзькому, Мюнхенському та Бреслауському (нині — Вроцлавський) університетах. У 1899 році склав свій перший юридичний іспит у 1899 році та здобув докторський ступінь у 1900 році: його дисертація стосувалася тягаря доказування в цивільному праві («Die Beweislast nach der Civilprozeßordnung und dem Bürgerlichen Gesetzbuch»). Праця згодом була перевидана у п'яти виданнях і сильно вплинула на сучасне німецьке цивільно-процесуальне право. Розенберг служив референдаром у Познані та склав свій другий юридичний іспит у 1904 році, пізніше габілітувався в Геттінгені в 1906 роціBruno Rimmelspacher: biography .

У 1912 році Розенберг став професором Гіссенського університету та ректором університету у 1927–1928 роках. У 1932 році Розенберг перейшов до Лейпцизького університету, але був звільнений у 1934 році згідно із Законом про відновлення професійної державної служби за те, що був євреєм. Ще два роки йому вдалося попрацювати юристом у Рейхсгерихті в Лейпцигу.

Як постійний гість будинку Розенбергів у Лейпцигу, Гельмут Ролофф, на той момент ще молодий студент юридичного факультету, згадує удаваний стоїцизм Розенберга перед обличчям посилення нацистських переслідувань. Цей досвід допоміг переконати Ролоффа залишити юриспруденцію заради кар'єри в музиці, де він міг би бути менш безпосередньо причетним до злочинів режиму, а пізніше приєднатися до групи опору «Червона капела».

Родина Розенбергів знайшла притулок у Штіфенгофені, Алльгой, де вони проживали у воєнні роки.

Розенберг, після реабілітування наприкінці війни, у 1946 році був призначений на посаду завідувача кафедри цивільного права та цивільного процесуального права в Мюнхенському університеті, де викладав до виходу на пенсію у 1956 році. Він відіграв важливу роль, зокрема як декан, у відбудові юридичного факультету.

Розенберг помер у Мюнхені 18 грудня 1963 року.

Родина Розенберг був одружений з Гедвікою Петер, дочкою Густава Альберта Петера, німецького ботаніка, у них було двоє синів та дві доньки. Одна дочка померла у віці 19 років у 1944 році. Дві сестри Розенберга загинули в концтаборі Терезієнштадт.

Публікації

Die Beweislast nach der Civilprozeßordnung und dem Bürgerlichen Gesetzbuch (5 editions published in 1900, 1923, 1953, 1956, 1963) Lehrbuch des deutschen Zivilprozeßrechts (9 editions published in 1927, 1929, 1931, 1949, 1951, 1954, 1956, 1960, 1961); continued as Rosenberg/Schwab/Gottwald: Zivilprozeßrecht, 18th ed. 2018

Нагороди

Член Instituto Español de Derecho Procesal (Іспанія, 1949) Член Баварської академії наук і гуманітарних наук (1954) Почесний сенатор Гіссенського університету (1959) Доктор юридичних наук (Інсбруцький університет, 1963)

Примітки