Методологі́чний дуалі́зм () — епістемологічна позиція, згідно з якою методи природничих наук не можуть бути застосовані для дослідження людської діяльності. Ця позиція ґрунтується на припущенні , що люди радикально відрізняються від інших об'єктів зовнішнього світу. І саме, люди цілеспрямовано прагнуть обраних цілей та використовують обрані засоби для їх досягнення (тобто люди діють), тоді як інші об'єкти природи, такі як, наприклад, палиці, каміння та атоми, цього робити не можуть.
Суть дуалізму полягає в тому, що людина, на відміну від об'єктів неживої природи, має свідомість, волю та здатність ставити цілі.
Це наріжний камінь методології Австрійської школи економіки, що обґрунтовує необхідність специфічного підходу до соціальних наук.
Сутність та обґрунтування
Методологічний дуалізм — це фундаментальний гносеологічний підхід Австрійської школи економіки (детально обґрунтований Людвігом фон Мізесом у його Трактаті про людську діяльність), згідно з яким людський розум змушений розділяти дослідження реальності на два абсолютно різні за своєю природою напрями через обмеженість нашого поточного знання
.Цей підхід фіксує існування двох окремих реальностей, між якими на сучасному етапі розвитку науки немає жодного відомого зв'язку чи «мосту»:
Зовнішній світ фізичних, хімічних та фізіологічних явищ Внутрішній світ думок, почуттів, оцінок та цілеспрямованих дій
Людвіг фон Мізес стверджував, що вчені мають справу з двома різними сферами реальності: Сфера зовнішніх подій: Де панує причинно-наслідковий зв'язок (каузальність). Тут доречні методи фізики та математики. Сфера людської діяльності: Де панує цілепокладання (телеологія). Тут діє аксіома дії, а суб'єкт обирає засоби для досягнення суб'єктивних цілей. Наука наразі не здатна пояснити, які саме зовнішні (фізичні чи фізіологічні) процеси викликають у людському мозку конкретні думки, бажання та суб'єктивні оцінки, що згодом призводять до дій. Поки матеріалістичний монізм чи природничі науки не доведуть експериментально, як саме хімічні реакції або клітини мозку виробляють ідеї, дослідники людської діяльності змушені дотримуватися дуалістичного методу
Відмінність від монізму Методологічний дуалізм протиставляється методологічному монізму (позитивізму), який вимагає єдиного наукового методу для всіх галузей знань. Прихильники дуалізму вважають «сцієнтизм» у соціальних науках помилковим, оскільки він ігнорує суб'єктивний характер людського вибору.
Методологічне значення та прагматизм
«Інше Я» (Друге еґо): Методологічний дуалізм вимагає сприймати інших людей не як прості об'єкти природничих наук, а як мислячих та діяльних суб'єктів, логіка та категорії діяльності яких подібні до наших власних. Таке припущення («еґо розглядає інше людське існування як мисляче та діяльне») довело свою надзвичайну успішність та життєздатність як у повсякденному житті, так і в науковому аналізі . Критика фізикалізму та біхевіоризму: Спроби позитивізму застосувати до людини методи природничих наук (наприклад, моделювати поведінку як прості фізичні реакції на подразники) є помилковими. Будь-який подразник (наприклад, пропозиція товару на ринку) неможливо описати суто фізичними чи хімічними методами — його суть стає зрозумілою лише через суб'єктивний сенс та значення, яке йому надає діюча людина .
Таким чином, методологічний дуалізм для економістів Австрійської школи є не метафізичною теорією про душу, а строгою логічною та науковою необхідністю, що дозволяє вивчати праксіологію (науку про людську діяльність) як самостійну теоретичну систему, вільну від догм механістичного монізму
Історичний контекст та міжнародний синтез
Methodenstreit: Концепція розвинулася під час «суперечки про методи» з німецькою історичною школою. Як свідчать польські та чеські дослідження епістемології АЕШ, дуалізм спирається на розрізнення наук про природу та наук про дух (). Іспанська школа: Хесус Уерта де Сото підкреслює, що дуалізм є необхідним для розуміння «підприємницької творчості», яку неможливо змоделювати математично.
Методологічний дуалізм в Україні
В українському просторі популяризація дуалізму пов'язана з діяльністю таких організацій, як Міжнародний інститут свободи (ILI). Сучасні теоретики, зокрема Йорґ Гвідо Гюльсманн, використовують дуалізм для критики економетричного прогнозування, зазначаючи, що людський вибір є якісним, а не кількісним процесом.
Див. також Праксеологія Аксіома дії Методологічний індивідуалізм Методологічний апріоризм Сцієнтизм Австрійська школа Економічна методологія
Примітки
Література