Britpop — тринадцятий студійний альбом англійського співака та автора пісень Роббі Вільямса та його перша студійна робота з часів платівки The Christmas Present 2019 року. Альбом був випущений 16 січня 2026 року лейблом Columbia Records. До нього увійшли п'ять синглів: «Rocket» за участю гітариста Black Sabbath Тоні Айоммі, «Spies», «Human» за участю мексиканського попдуету Jesse & Joy, «Pretty Face» та «All My Life». Альбом отримав схвальні відгуки музичних критиків.
Передісторія Публічні коментарі Вільямса та його колег свідчать про те, що робота над Britpop розпочалася на початку 2024 року паралельно з плануванням біографічного фільму Вільямса «Роббі Вільямс: Better Man». У вересні 2024 року Вільямс заявив, що протягом року проводив інтенсивні записи, але чекав узгодження планів щодо випуску фільму, перш ніж розпочати повноцінну промокампанію альбому.
Наприкінці вересня 2024 року його барабанщик і співавтор Карл Бразіл повідомив, що Вільямс працював із Тоні Айоммі над рок-треком, який згодом вийде під назвою «Rocket». Це вказувало на те, що сесії запису та написання пісень тривали й восени 2024 року.
Запис Сесії запису Britpop проходили в численних студіях Великої Британії, Європи та США, що відображає фрагментований та спільний процес виробництва, а не запис гурту в одному місці. Згідно з титрами альбому, проєкт розроблявся переважно за моделлю мережевих студій: основні треки, накладання, програмування та оркестрові елементи записувалися в різних локаціях.
Основними центрами запису у Великій Британії були Eastcote Studios у Лондоні та Green Nova Studios у Гітчіні, які слугували постійною базою протягом усього виробництва альбому. Додаткові британські сесії проходили у Fish Factory Studios у Лондоні, The Cabin в Оксфорді та LYL Studios у Бірмінгемі; в останній зокрема записували гітарні накладання Тоні Айоммі для відкриваючого треку «Rocket».
Для кількох пісень залучалися міжнародні студії. Студії в Стокгольмі, включаючи Atlantis Studios та To Whom It May Concern Studio, використовувалися для окремих накладань та продюсування, особливо в треках з електронними аранжуваннями та використанням синтезаторів. Додаткові сесії з написання та запису проводилися в Лос-Анджелесі, зокрема в The Pool House та The Freddy Wexler Company, що підкреслює гібридний підхід альбому — поєднання британської гітарної музики з сучасними поптехнологіями.
Оркестрові та струнні елементи записувалися окремо від основних сесій. Струнні для кількох треків були записані в США, включаючи сесії в Little Big Studio в Белв'ю та Wildwood Studio у Франкліні. Фінальна пісня альбому, «It's OK Until the Drugs Stop Working», включала запис повного оркестру в Synchron Stage Vienna в Австрії; ця сесія проводилася незалежно від основного процесу запису за участю спеціалізованих підрядників та інженерів.
Хоча над попередніми альбомами Вільямс співпрацював із Гаєм Чемберсом, Тімом Меткалфом та Флінном Френсісом, цього разу виробничу групу очолив сам співак разом із барабанщиком Карлом Бразілом та автором пісень Овеном Паркером, які зробили значний внесок як співавтори, інструменталісти та програмісти.
Під час сесій часто поєднувалися живе виконання гурту з програмованими елементами, накладанням гітар, синтезаторів та багатошаровим вокалом. Це підтверджує спостереження критиків про те, що Britpop змішує гітарний поп і рок із естетикою сучасного студійного продюсування.
Реліз та промоція Після понад року роботи Вільямс оголосив про вихід Britpop 21 травня 2025 року. Він зазначив: «Я прагнув створити альбом, який хотів би написати і випустити після того, як пішов із Take That у 1995 році. Це був пік бритпопу та золота ера британської музики. Над цим альбомом я працював із деякими зі своїх героїв; він сирий, тут більше гітар, і він навіть більш енергійний та гімновий, ніж зазвичай. У ньому є трохи „брит“, і, безумовно, є трохи „попу“ — я безмежно пишаюся цією роботою і з нетерпінням чекаю, коли шанувальники її почують». 19 серпня 2025 року Вільямс анонсував концерт у клубі Dingwalls у Кемден-Тауні (Лондон) на 9 жовтня 2025 року на підтримку альбому під назвою Long 90's. Цей виступ став найменшим шоу з продажем квитків у його кар'єрі; на ньому він повністю виконав як свій дебютний сольний альбом Life thru a Lens, так і новий Britpop. Після шоу Вільямс оголосив про подальші виступи Long 90's на аналогічних невеликих майданчиках у лютому 2026 року в Глазго, Ліверпулі, Лондоні та Вулвергемптоні.
16 вересня 2025 року дату виходу альбому перенесли з початкової 10 жовтня 2025 року на 6 лютого 2026 року, щоб уникнути конкуренції з The Life of a Showgirl Тейлор Свіфт. Вільямс прокоментував це так: «Я міг би вдати, що це не так, але це правда. Це егоїстично. Я хочу свій 16-й альбом номер один».
16 січня 2026 року стандартне видання альбому було неочікувано випущено на цифрових платформах без попереднього анонсу. Делюкс-версія альбому з'явилася в цифровому форматі 19 січня 2026 року.
Музичний стиль та теми Попри назву Britpop, у рецензіях зазначалося, що альбом використовує еру британського гітарного попу 1990-х переважно як привід: він змішує ознаки бритпопу (гімнові приспіви, ретро-інді-гітари) з радикальними стилістичними відхиленнями в бік глем-року, синті-попу, електронних балад, оркестрового попу та інших сучасних рок-текстур.
У текстах пісень критики помітили коливання Вільямса між самоміфологізацією та самоусвідомленням: він пише про славу, ідентичність, сприйняття публікою та вразливість, водночас включаючи сюжетні композиції або твори з численними відсиланнями.
Список композицій
Примітки позначає додаткового продюсера.
Чарти + Позиції в чартах Britpop Чарт (2026) Найвищапозиція Australian Albums (ARIA) 22 German Pop Albums (Offizielle Top 100) 1 Italian Albums (FIMI) 69
Примітки