Ширлі Елізабет Коллінз (; , Гастінгс, Східний Сассекс, Англія) — англійська фолкспівачка, яка зробила значний внесок у відродження британської фолкмузики у 1960-х — 1970-х. Вона часто виступала та записувалася разом зі своєю сестрою Доллі, чий акомпанемент на фортепіано та портативному органі створював унікальну атмосферу для простого, суворого стилю співу Ширлі.
Біографія
Ранні роки Народилася в Гастінгсі, Східний Сассекс, Англія, 5 липня 1935 року. Її батько покинув сім'ю, коли їй було близько 12 чи 13 років, і її дядько Фред, який був письменником, значною мірою взяв виховання на себе. Вона виросла разом зі своєю старшою сестрою Доллі в сім'ї, яка зберігала велику любов до традиційної пісні. Пісні, яких вони навчилися від дідуся та сестри матері, Грейс Вінборн, мали бути важливими в репертуарі сестер протягом усієї їхньої кар'єри.
Після закінчення школи, у 17 років, Коллінз вступила до педагогічного коледжу в Тутінгу, на півдні Лондона. У Лондоні вона також брала участь у ранньому відродженні фолку, вперше з'явившись на вінілі на збірці «Folk Song Today» 1955 року.
1954 року на вечірці, організованій Юеном Макколлом, вона познайомилася з Аланом Ломаксом, американським збирачем народних пісень, який переїхав до Великої Британії, щоб уникнути полювання на відьом Маккарті, яке тоді ширилося США. Ломакс і Коллінз жили разом у Лондоні, причому Коллінз допомагала Ломаксу в різних європейських проєктах і співала беквокал у версії пісні Маколла «Dirty Old Town» 1956 року гурту «Alan Lomax and the Ramblers»..
Перші альбоми 1958 року Коллінз записала свої перші два альбоми, «Sweet England» і «False True Lovers», з небагатими аранжуваннями, де Коллінз акомпанувала собі на банджо. «Sweet England» вийшов 1959 року, а «False True Lovers» — 1960 року. Коллінз також записала серію мініальбомів у 1958 та 1959 роках, зокрема «The Foggy Dew» та «English Songs» у 1959 році.
З липня по листопад 1959 року Коллінз і Ломакс здійснили подорож, збираючи народні пісні південними штатами США. Результатом стала багатогодинна поїздка за участю виконавців, як-от Альмеда Ріддл, Гобарт Сміт і Бессі Джонс, а також відкриття Міссісіпі Фреда Макдауелла. Записи з цієї подорожі видав лейбл Atlantic Records під назвою «Sounds of the South», а деякі з них з'явилися у фільмі братів Коен «О, де ж ти, брате?». Досвід її життя з Ломаксом і проведення записів у релігійних громадах, на світських зібраннях, у в'язницях та в ланцюгових угрупованнях описані в книзі Коллінз «America Over the Water», 2005 року.
Повернувшись до Великої Британії, Коллінз познайомилася з Остіном Джоном Маршаллом, з яким згодом одружилася. Вона продовжила свою співочу кар'єру, з'явившись на трьох збірках («A Jug of Punch», «A Pinch of Salt» та «Rocket Along») 1960 року та мініальбомі «Heroes in Love» 1963 року (доданий до альбому «False True Lovers» на компакт-диску). Саме після цього, у серії впливових альбомів, вона допомогла впровадити багато інновацій в англійське фолквідродження. 1964 року записала знаковий джазфолкф'южн «Folk Roots, New Routes» разом з гітаристом Дейві Гремом.
1964 року вийшли «English Songs Volume 2» та «Shirley Sings Irish».
«The Sweet Primeroses» 1967 року вийшла збірка пісень «The Sweet Primeroses», що по суті складаються з південної англійської музики, їй вперше акомпанувала портативним органом сестра Доллі. В альбомі 1968 року «The Power of the True Love Knot» також звучав акомпанемент Доллі. 1969 рік приніс ще одну співпрацю, «The Holly Bears the Crown», цього разу з гуртом «The Young Tradition», у якій, окрім Доллі Коллінз, взяли участь Пітер Белламі, Гізер Вуд і Ройстон Вуд. Цей альбом вийшов лише 1995 року.
«Anthems in Eden» Альбом «Anthems in Eden» 1969 року став першим альбомом, авторами якого є Ширлі та Доллі Коллінзи. Він містив набір пісень, присвячених змінам у сільській місцевості Англії, спричиненим Першою світовою війною. Доллі Коллінз створила аранжування за участю Девіда Манроу та різних інших виконавців з його гурту «Early Music Consort». Незвичайне поєднання стародавніх інструментів включало ребеки, сакбати, віоли та крумхорни.
1970 року вийшов альбом «Love, Death and the Lady», також за участі Доллі.
«Albion Country» й «Etchingham Steam Bands» 1971 року Коллінз одружилася з Ешлі Гатчінгсом. Того ж року він покинув «Steeleye Span», і вони разом зібрали перший склад «Albion Country Band», щоб акомпанувати їй для альбому 1971 року «No Roses», загалом 27 музикантів брали участь у численних сесіях. Коллінз також виконала запрошену вокальну партію в проєкті Гатчінгса «Morris On» 1972 року. Після розпаду пізнішого складу «Albion Country Band» 1973 року (незабаром після запису альбому «Battle of the Field») 1974 року пара створила повністю акустичний «Etchingham Steam Band» з Террі Поттером, Єном Голдером і Віком Гаммоном.
На той час подружжя жило в Етчінгемі, і рішення відмовитися від електрики надихнули заходи з обмеження електроенергії у Великій Британії. Репертуар гурту складала традиційна музика Сассексу. Єдиний запис гурту, доступний на той час, з'явився на збірці 1974 року «A Favourite Garland», хоча Террі Поттер і Єн Голдер (а також Саймон Нікол і Роджер Своллоу, колишні учасники «Albion Country Band») з'являються на деяких треках в альбомі Коллінз «Adieu to Old England» 1974 року (і спродюсованому Ешлі Гатчінгсом). Концертні записи «Etchingham Steam Band» 1974 та 1975 років вийшли на однойменному компакт-диску 1995 року.
Для двох релізів 1976 року зібрали переважно нову групу музикантів (за участю учасників «Etchingham Steam Band»): наступний альбом після «Morris On» під назвою «Son of Morris On» (з Коллінз, яка знову виконала вокальні партії); та нещодавно записані треки для альбому Ширлі та Доллі Коллінзів «Amaranth» (половина якого була перевиданням сюїти пісень з «Anthems in Ede»). Участь Філіпа Пікетта та Джона Соткотта в цих записах призвела до повернення до використання старовинних музичних інструментів. Основна частина музикантів стала гуртом «The Albion Dance Band», який виконував традиційний матеріал на суміші сучасних (електричних) і старовинних музичних інструментів, а Коллінз була вокалісткою. Вони записали альбом «The Prospect Before Us» і сесію для BBC 1976 року, сингл («Hopping Down in Kent», Roud 1715) вийшов того ж року, а наступний альбом — 1977 року. Концертні записи цього періоду були випущені на компакт-диску «Dancing Days are Here Again» 2007 року.
Вихід на пенсію «For As Many As Will» 1978 року став останнім студійним альбомом, записаним Ширлі та Доллі Коллінз, хоча відтоді вийшли концертні записи 1979 року, а 1979 року вона випустила сингл «The Mariner's Farewell» разом з Бертом Яншем. Коллінз не з'явилася в наступному альбомі «Albion Band» («Rise Up Like the Sun», записаному 1977 року та випущеному 1978 року, при цьому слово «Dance» прибрали з назви гурту) і вирішила зосередитися на домашньому житті та дітях від першого шлюбу, поки Гатчінгс й «Albion Band» співпрацювали над кількома постановками Національного театру. Саме тоді Гатчінгс і Коллінз розійшлися. Після болісного розлучення вона втратила голос і «повну здатність співати» через дисфонію і залишила музику.
Здавалося б, її музична кар'єра закінчилася, тому Коллінз вдалася до «низки низькооплачуваних робіт», зокрема до роботи в Британській бібліотеці та центрі зайнятості, щоб звести кінці з кінцями, а також продала своє старе обладнання.
Вона востаннє виступила з гуртом Albion Band для альбому 1980 року «Lark Rise to Candleford». 1993 року Девід Тібет з апокаліптичного фолкгурту «Current 93» випустив збірку її записів під назвою «Fountain of Snow» на своєму лейблі Durtro. Відтоді вона з'явилася на низці записів «Current 93».
XXI століття Коллінз виконала пісню у фінальній версії «Idumæa» з альбому «Black Ships Ate the Sky» 2006 року ансамблю «Current 93». 2009 року лейбл Topic Records додав до свого бокссету "Three Score and Ten, присвяченому 70-річчю, два треки з альбому «The Sweet Primeroses»: «All Things Are Quite Silent» і «The Rigs of the Time».
Разом із актором Піпом Барнсом гастролювала зі своїми трьома ілюстрованими доповідями «America over the Water» (про її екскурсію південними штатами США з Аланом Ломаксом), «A Most Sunshiny Day» (про традиційну музику Англії та Сассексу зокрема) та «I'm a Romany Rai» (про циганських співаків і пісні Південної Англії). Вона також випустила компакт-диск «I'm a Romany Rai» (2012) в антології «The Voice of the People».
2013 року з'явилася у текстовій композиції Джастіна Гоппера «Fourth River: Ley Line», яка вийшла на Contraphonic Sound Series. 8 лютого 2014 року Коллінз вперше за багато років заспівала, виконавши дві пісні: «All the Pretty Little Horses» та «Death and the Lady». Їй акомпанував Ієн Кірі з гурту «Oysterband».
Повернулася до запису, і у листопаді 2016 року випустила «Lodestar», свій перший новий альбом за 38 років. Отримавши за нього дві номінації на премію BBC Radio 2 Folk Award, який деякі вважають його найкращим Вона вважала цей пізній успіх дуже малоймовірним: «Я ніколи не вірила, що це може статися. Це справді диво».
У липні 2020 року вийшов ще один альбом з новим матеріалом під назвою «Heart's Ease». Альбом містив перезаписи деяких пісень, які вона співала у свої двадцять років, як-от «Barbara Allen». У п'ятизірковому огляді «Гардіан» описав його як «…більш впевнене продовження [ Lodestar]», додавши: «Повернення ветеранки сцени дійсно набирає обертів завдяки цьому бездоганно підібраному альбому».
Ще один альбом нових записів, «Archangel Hill», вийшов у травні 2023 року, до нього увійшли пісні, обрані Коллінз — деякі традиційні, а деякі — її улюблених сучасних авторів.
У серпні 2023 року була гостею програми «Desert Island Discs» на BBC Radio 4, де її вибір включав «61 Highway Blues» у виконанні Міссісіпі Фреда Макдауелла, «A Heart Needs A Home» Річарда та Лінди Томпсон і «The Birds in the Spring» у виконанні родини Коппер.
Фільм У жовтні 2017 року вийшов фільм про її життя «Балада про Ширлі Коллінз». Коллінз не була впевнена, що заслуговує такої уваги: «Коли мене вперше запитали, я була спантеличена. Я подумала: „Це ж якась витівка?“».
Ушанування
2004 року нагороджена Золотим значком Англійським товариством народного танцю та пісні. 2007 року нагороджена орденом Британської імперії за заслуги в музиці. Має почесний ступінь Відкритого університету (за «видатний внесок в освіту та культуру») та почесний докторський ступінь Університету Сассексу. 2008 року обрана президентом Англійського товариства народного танцю та пісні та відзначена нагородою «Добра традиція» на церемонії вручення премії BBC Radio 2 Folk Awards. Була покровителькою Південно-Східної мережі народного мистецтва та Folk South West. Отримала дві номінації на премію BBC Radio 2 Folk Award за свій сьомий студійний альбом «Lodestar» 2016 року. Фільм про її життя «Балада про Ширлі Коллінз» вийшов у жовтні 2017 року.
Вплив Американський фолкрок гурт «10,000 Maniacs» виконав кавер на пісню «Just as the Tide was Flowing», дуже схожий на версію з альбому «No Roses».
Біллі Брегг сказав про неї: «Ширлі Коллінз, безсумнівно, є одним з найбільших культурних скарбів Англії».
Мало хто зі співаків англійського фолквідродження досягав у своїх записах такого рівня, як Коллінз — надзвичайного поєднання тендітності та сили. «Мені подобається, коли музика досить прямолінійна, просто прикрашена — виконання без театральності дозволяє тобі думати про пісню, а не говорить тобі, що думати».
Колін Мелой з гурту «The Decemberists» записав цілий мініальбом з мелодіями Ширлі Коллінз. Його продавали обмеженою кількістю під час весняного туру Мелоя у США 2006 року.
Дискографія
Sweet England — Argo (1959) False True Lovers — Folkways Records (1960) Heroes in Love — Topic (1963) — [EP] The Sweet Primeroses — Topic (1967) The Power of the True Love Knot — Polydor (1968) Adieu to Old England — Topic (1974) Amaranth — EMI Harvest (1976) — [one LP side of new material, paired with a reissue of «A Song Story (Medley)» from Anthems in Eden]