«Запроданець» – це роман, написаний у 2015 році американським письменником Полом Бітті та опублікований видавництвами , . У жовтні 2016 року Пол Бітті вже отримав за нього Букерівську премію, яка зробила автора першим американським призером цієї літературної нагороди.

Жанр «Запроданець» – це художній сатиричний роман про расові відносини у США. Протягом усієї розповіді Бейті використовує стереотипи та пародію, щоб додати у твір гостру соціальну критику. Інші роботи автора також здебільшого гумористичні, хоча сам Бейті заявляв, що не вважає себе винятково сатириком.

Зміст Оповідач та більшість героїв – афроамериканці, що мешкають у зоні міського землеробства вигаданого містечка Діккенс, штат Каліфорнія. Історія починається з того, що головний герой (якого називають «Я» або «Бонбон») постає перед Верховним судом за злочини, пов'язані зі спробою відновити рабство у своєму рідному місті – «аграрному гетто» на околиці Лос-Анджелеса. Сидячи перед суддями, Бонбон починає розмірковувати про події, що призвели до цього моменту, і згадує своє виховання.

У Бонбона були непрості стосунки з батьком, неординарним соціологом, який у дитинстві проводив над сином численні травмуючі соціальні експерименти та покладав на нього великі надії, прагнучи, щоб той став поважним лідером громади Діккенса. За кілька років до суду батька вбиває поліція, після чого Бонбон намагається знайти власну ідентичність і сенс життя. Спочатку він цілком задоволений можливістю відсторонитися від громади та продовжувати займатися сільським господарством – вирощуванням елітних кавунів і марихуани.

Однак одного дня місто Діккенс раптово зникає з карт і втрачає статус муніципального утворення. Бонбон пов'язує ці зміни з небажаними соціально-економічними та расовими демографічними показниками міста. Він вирішує будь-якою ціною повернути Діккенсу існування. Бонбон залучає до допомоги Гоміні Дженкінса – старого чоловіка, колишнього актора-дитини, щоб той малював провокаційні дорожні знаки та межові лінії, які б привернули увагу до міста. Коли ці спроби виявляються марними, Бонбон іде далі: він намагається відновити в Діккенсі і рабство, і сегрегацію, прагнучи повернути те, що він вважає «об’єднавчою структурою влади».

Спершу він намагається повторно запровадити сегрегацію в громадському автобусі, яким керує його колишня дівчина, розвішуючи попереду таблички «Тільки для білих». Згодом він намагається відкрити школу «тільки для білих» поруч із місцевою середньою школою. Тим часом Гоміні пропонує Бонбону стати його рабом, на що той неохоче, але зрештою погоджується. Оскільки абсурдність дій Бонбона набуває розголосу, Гоміні спричиняє масштабну аварію, яка в кінцевому підсумку і призводить до розгляду справи у Верховному суді.

Аналіз Багато хто розглядає роман «Запроданець» як критику ідеї про те, що американське суспільство є пострасовим. За словами літературознавця Генрі Айврі, сатиричні прийоми, що використовуються в книзі, привертають увагу до актуальних проблем системного расизму, а також вони висміюють традиційні підходи, які американське суспільство запровадило для вирішення цих проблем. Бітті використовує стереотипи та пародії протягом усієї історії, щоб вставити свої п’ять копійок і долучитися до соціального діалогу на актуальну тему. Жанр сатири визначається тим, що має зручну комунікативну функцію. Привертаючи увагу через гумор та іронію, він робить критику легшою для сприйняття та запам’ятовування.

Професор Університету Олбані Стівен Дельмагорі зазначає, що гостра комедія в романі встановлює привілеї білих як центральну проблему, що стоїть перед американським суспільством, але Бітті одночасно висміює надмірно індивідуалістичний погляд, який домінував у дискурсі навколо привілеїв білих. Інша дослідниця, Юдіт Фрідріх, стверджувала, що твори Бітті спочатку можуть здаватися тогочасним табу, але його легковажне трактування серйозних расових питань — від сегрегації до економічної нерівності — свідчить про небажання суспільства обговорювати та суттєво вирішувати ці проблеми.

Критика Критики високо оцінили зміст роману, його гумор, сатиричну складову та вагу внесеного автором коментаря.

У виданні «The Guardian» Елізабет Доннеллі описала «Запроданця» як «майстерну роботу Пола Бітті як найсмішнішого письменника Америки», водночас рецензентка Рені Еддо-Лодж назвала твір «вихором сатири», продовжуючи: «Увесь сюжет дуже суперечливий. Прийоми достатньо реальні, щоб бути правдоподібними, але водночас достатньо сюрреалістичні, щоб викликати здивування». The HuffPost підсумувала: «Запроданець» — це кумедна, сповнена поп-культури сатира про расу в Америці. Бітті пише енергійно, спонукаючи до рефлексії так само часто, як і викликаючи сміх». У «Literary Review» Джуд Кук порівняв індивідуальність Бітті з «неперевершеним, модним, зухвалим і, перш за все, войовничим голосом», чиї «абсурдистські, карнавальні тиради приховують проникливий соціальний аналіз, захований під верхній шар».

Голова журі Букерівської премії Аманда Форман каже:««Запроданець» — одна з тих рідкісних книг, яка змусила сатиру, що сама по собі є дуже складною темою і не завжди добре написаною, осісти в серці сучасного американського суспільства і, з абсолютно легким дотепом, якого я не бачила з часів Свіфта чи Твена, витіснити кожне соціальне табу. Водночас роман змушує нас сміятися, а потім здригатися. Він водночас і кумедний, і болісний, і це справді робота нашого часу». Пол Бітті дивується, що критики називають роман комічним, адже це свідчить про їхні хибні переконання, і про те, що обговорення комічних аспектів позбавляє критиків необхідності обговорювати його серйозніші теми.

Нагороди 2016 року (художня), переможець. Букерівська премія 2016 року, лауреат. «Запроданець» став першою американською книгою, яка отримала престижну Букерівську премію, нагороду, традиційно присуджувану англомовній літературі. У 2024 році вона посіла 17-е місце у списку топ 100 найкращих книжок 21-го сторіччя на думку The New York Times’.

Передумови

Опублікований роман став останньою роботою Пола Бітті на тему расової ідентичності та наслідків расизму в Сполучених Штатах. Сам Пол Бітті заявив, що мотивацією для написання «Запроданця» було те, що «[йому] не вистачало грошей». Хоча твір не був написаний у відповідь на якусь конкретну подію і автор не мав особливого приводу, який спонукав би до написання, та все-таки роман був опублікований у часи расових конфліктів, пов’язаних з численними випадками жорстокості поліції та протестами у Фергюсоні, штат Міссурі. Примітки