Степа́н Юхи́мович Карнович ( — ) — державний і військовий діяч Російської імперії та Гетьманщини. «Указний» стародубський полковник (1762). Граф (з 1761), генерал-майор Шлезвіг-Гольштейнського герцогства.
Походження Походив зі шляхетського роду, легендарним засновником якого був дворянин із Верхньої Сілезії Петро Берштейн-Карнович, що у XVI ст. поступив на службу до польського короля. 1653 дід Степана Антон приєднався до Війська Запорозького, ставши реєстровим козаком Почепської сотні Ніжинського полку, а згодом — сотенним писарем і наказним сотником.
Батько — Юхим Антонович Карнович — був почепським городовим отаманом (1722—1736), загинув 1737 під час штурму ОчаковаЦарские камердинеры, 1755 г.Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011. Брат Сосіпатр (Карнович) — архімандрит Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиряМодзалевський В. Малоросійський родословник. Том 2. — Київ, 1910.
Життєпис Про ранні роки життя відомості відсутні.
26 квітня 1740 поступив на службу лакеєм до двору російської імператриці Анни Іоанівни. Після її смерті продовжив служити у Єлизавети Петрівни. Іменним указом від 18 грудня 1746 підвищений до камер-лакея.
10 грудня 1748 призначений камердинером кронпринца Петра Ульріха Гольштейнського. Швидко став його фаворитом і одним із найближчих радників (іншим був ще один українець Василь Дараган)Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 1: Полк Стародубский. — Киев, 1888. — С. 62—63. У документі 1751 згаданий як Королько-Карнович.
Станом на 1761 рік — обер-гоф-камер-інтендант (управитель двору кронпринца). 22 листопада 1761 зведений Петром Ульріхом (що також був герцогом Гольштейн-Готторпським) у графи Шлезвігу. Також отримав військовий чин генерал-майора гольштейнської служби.
Вже за кілька днів після вступу на престол, 1 січня 1762 Петро ІІІ видав указ, яким призначив Карновича стародубським полковником Війська Запорозького Городового. Одночасно українець отримав чин бригадира Російської імператорської армії. 13 березня 1762 Карнович був пожалуваний значними володіннями у корінній Московії — отримав цілу Холмовську волость у Ярославській губернії, що включала 22 села із кріпосними селянами.
До Стародуба полковник прибув не раніше квітня 1762, а вже 28 червня 1762 його зверхника Петра ІІІ було вбито під час палацового перевороту. Невдовзі після цього Карнович зміщений з уряду, а пірнач дістався ставленику Кирила Розумовського князю Юрію Хованському — рідному брату чоловіка племінниці гетьмана Софії Дараган. Про діяльність Карновича на полковницькому уряді нічого не відомо.
Після зміщення з посади колишній полковник жив у Москві, звідки керував своїми значними маєтками. Помер 18 квітня 1788, похований при соборній церкві московського Донського монастиря.
Родина
31 січня 1748 одружився з Оленою Шванвіц-Кантемир (1728—1751) — донькою німецького професора Мартіна Шванвіца, яку вдочерив молдавський князь Костянтин Кантемир. Із нею мав двох синів — Миколу (1750—після 1807) та Петра (1751—1814).
Вдруге одружився з Софією Василівною Нероновою (1736—1807) — дворянкою, донькою капітана РІА. З нею мав трьох синів (Степана-старшого, Степана-молодшого, Гаврила) та п'ятьох доньок (Варвару, Олену, Феодосію, Єлизавету, Євдокію).
Син Микола — радник правління Ярославського намістництва (1787).
Син Петро — голова дворянства Ростовського повіту (1786—1803), голова міліції Ярославського повіту.
Син Степан-старший (1753—після 1798) — ад'ютант генерал-губернатора Ярославського намісництва Мельгунова, голова дворянства Романово-Борисоглібського повіту.
Нащадки були поміщиками у Ярославській губернії. Правнук Євген Карнович (1823—1885) — історик і журналіст.
Примітки