Юліус Фрідріх Конгейм (20 липня 1839 — 15 серпня 1884) — німецький патологоанатом та патофізіолог.
Біографія Юліуса Конгейм народився у Демміні (Померанія). Він навчався в університетах Вюрцбурга, Марбурга, Грайфсвальда та Берліна. Отримав докторський ступінь у Берлінському університеті в 1861 році. Після проходження аспірантури у Празі він повернувся до Берліна в 1862 році, де практикував до 1864 року, потім поступив на службу хірургом у війні проти Данії . Восени того ж року він став асистентом у патологічному інституті Берлінського університету під керівництвом науковця Рудольфа Вірхова, залишився там до 1868 року. За цей час він опублікував кілька статей, пов'язаних з фізіологічною хімією та гістологією, але зрештою його увагу привернула патологічна анатомія. У 1867 році у праці Вірхова « Архів патологічної анатомії та фізіології й клінічної медицини » з'явилося есе Конгейма «Вивчення та вилучення», яке створило йому репутацію патологоанатома. У ньому він довів, що еміграція лейкоцитів стає джерелом гною. Це твердження спричинило велику революцію у патології. У 1868 році Конгейма було призначено професором патологічної анатомії та загальної патології у Кільському університеті; а через чотири роки (1872) він перейшов працювати до Бреслауського університету, щоб обійняти аналогічну посаду. Його роботу було вимушено перервано через хворобу взимку 1873–1874 років. У 1878 році він прийняв запрошення стати професором патології у Лейпцизькому університеті, кафедру якої він обіймав до своєї смерті.
Юліус Конгейм став першим, хто застосував універсальний метод заморожування свіжих патологічних об'єктів для дослідження; він першим продемонстрував нервове закінчення в «зонах Конгейма» (ділянки, що позначають розрізані кінці м'язових стовпчиків, що спостерігаються на поперечних зрізах поперечно-смугастих м'язових волокон); він був піонером у теорії запалення, яка зараз є загальновизнаною. Дослідження вченого у галузі патологій кровообігу та причин емболії створили новий напрямок у методах медичного лікування.
Окрім літературної та експериментальної діяльності, Юліуса Конгейм був популярним та успішним як вчитель.
Він помер у Лейпцигу в 1884 році.
Вибрані твори
Ueber die Entzündung seröser Häute," in Virchow's Archiv für pathologische Anatomie und Physiologie und für klinische Medicin, xxii.
"Zur Kenntniss der zuckerbildenden Fermente," ib. xxviii. "Ein Fall von Abscessen in Amyloid entarteten Organen," ib. xxxiii. "Ueber die Endigung der Muskelnerven," ib. xxxiv. "Ueber den feineren Bau der quergestreiften Muskelfasern," ib. xxxiv. "Zur pathologischen Anatomie der Trichinenkrankheit," ib. xxxvi. "Ueber die Endigung der sensiblen Nerven in der Hornhaut," ib. xxxviii. "Ueber Entzündung und Eiterung," ib. xl. "Ueber Venöse Stauung," ib. xli. With Bernhard Fränkel, "Experimentelle Untersuchungen über die Uebertragbarkeit der Tuberkulose auf Thiere," ib. xlv. "Untersuchungen über die embolischen Processe," Berlin, 1872 "Neue Untersuchungen über die Entzündung," Berlin 1873 Vorlesungen über allgemeine Pathologie: Ein Handbuch für Aertze und Studirende, Berlin 1877–80, 2d ed. 1882 Die Tuberkulose vom Standpunkte der Infectionslehre, Leipzig, 2d ed., 1881. Gesammelte Abhandlungen, Berlin, 1885, Herausgegeben von E. Wagner. Mit einem Lebensbilde Cohnheim's von W. Kühne.
Див. також Патологія Рудольф Вірхов— досліджував клітинні патології. Ілля Мечников— вивчав фагоцитоз та імунітет. Стівен Педжет — досліджував метастазування пухлин. Клод Бернар — вивчав кспериментальну фізіологію. Пауль Ерліх — досліджував мікроскопію та хіміотерапію
Посилання