Берлі́н (, ) — столиця Федеративної Республіки Німеччина, окрема федеральна земля. Населення — 4 млн осіб, найбільше місто країни, найбільше місто ЄС.

Неодноразово був головним містом німецьких державних утворень, зокрема Бранденбурзьке маркграфство, Прусського королівства, Німецької імперії. З часу возз'єднання Німеччини в 1990 році — загальнонімецька столиця. Важливий політичний, інформаційний, культурний та науковий центр Європи. Великий транспортний вузол, одне з найвідвідуваніших міст континенту.

Численні університети, дослідницькі лабораторії, театри й музеї заслужили міжнародне визнання. Місто — важливий осередок діячів мистецтва з усього світу.

Географія Координати Берлінської ратуші — 52° 31′ 6″ півн. ш., 13° 24′ 30″ сх. д. Місто простягнулося зі сходу на захід приблизно на 45 км, із півночі на південь — на 38 км. Місто займає площу 892 км². Берлін і знаходиться на сході країни приблизно за 70 км на захід від кордону з Польщею і оточений федеральною землею Бранденбург.

Ландшафт Берліна сформувався під час останнього льодовикового періоду. 20 000 років тому землі міста були покриті шаром Скандинавського материкового льоду завтовшки 100 метрів. Під час розтавання льодовика 18 000 років тому сформувалися улоговини його стоку, що визначили річкову систему Берліна.

Історичний центр міста лежить у найтоншому місці того льодовикового стоку, що перетворився на річку Шпрее, яка тече зі сходу на захід. У західному районі Шпандау вона впадає до Гафелю, що протікає в північно-південному напрямку. Розширення річища Гафеля утворюють Тегельське озеро та озеро Ванзее.

Прилеглі міста й громади

Берлін зусібіч оточений федеральною землею Бранденбург і межує з її вісьмома районами і одним «містом окружного значення» (), із 7 містами та 20 сільськими громадами (за Сонцем, починаючи з північного сходу): Район Барнім (): Wandlitz, Panketal, Ahrensfelde Район Меркіш-Одерлянд (): Hoppegarten, Neuenhagen bei Berlin Район Одер-Шпрее (): Schöneiche bei Berlin, Woltersdorf, Erkner (місто), Gosen-Neu Zittau Район Даме-Шпреевальд (): Königs Wusterhausen (місто), Zeuthen, Eichwalde, Schulzendorf, Schönefeld Район Тельтов-Флемінг (): Бланкенфельде-Малов, Гросберен Район Потсдам-Міттельмарк (): Teltow (місто), Kleinmachnow, Stahnsdorf Місто Потсдам () Район Гафельланд (): Dallgow-Döberitz, Falkensee (місто), Schönwalde-Glien Район Обергафель (): Hennigsdorf (місто), Hohen Neuendorf (місто), Mühlenbecker Land, Glienicke/Nordbahn

Клімат

Місто розміщене в помірному кліматичному поясі. Середньорічна температура дорівнює 8,9 °C, а середньорічна кількість опадів — 581 мм. Найтеплішими місяцями є липень і серпень, коли середня температура сягає 18,5 і 17,7 °C відповідно. У січні й лютому в Берліні найхолодніше, у середньому в першому місяці року −0,6 і −0,3 °C в другому. Найдужче дощить у червні, коли випадає 70 мм, найменше — у травні, 31 мм опадів.

Адміністрація

Палата депутатів Берліна

Розподіл місць у Палаті депутатів Берліна за результатами виборів 12 лютого 2023 року — уряд очолює коаліція СДПН, Лівих і Зелених.

Адміністративний поділ міста

Зараз Берлін поділяється на 12 районів, що поділяються на дрібніші дільниці — «квартали» (), загалом таких кварталів 95. Ці квартали ніяк не впливають на адміністративний поділ, проте мають велике значення в повсякденному житті, бо прив'язані до історичних районів міста. Раніше їх у Західному Берліні було 12, а в Східному — 11. За реформою адміністративного поділу від 10 червня 1998 до 1 січня 2001 кількість районів скоротилася від 23 до сучасних 12.

№ Район Населення30.06.2016 Площа,км²1 Мітте 368 122 39,472 Фрідріхсгайн-Кройцберг 281 096 20,163 Панков 394 816 103,014 Шарлоттенбург-Вільмерсдорф 334 351 64,725 Шпандау 238 278 91,916 Штегліц-Целендорф 302 535 102,507 Темпельгоф-Шенеберг 345 024 53,098 Нойкельн 328 045 44,939 Трептов-Кепенік 257 782 168,4210 Марцан-Геллерсдорф 261 954 61,7411 Ліхтенберг 280 721 52,2912 Райнікендорф 260 253 89,46

Міста-побратими

1967 Лос-Анджелес, США 1987 Париж, Франція 1988 Мадрид, Іспанія 1989 Стамбул, Туреччина 1991 Варшава, Польща 1991 Москва, Росія 1991 Будапешт, Угорщина 1992 Брюссель, Бельгія 1993 Джакарта, Індонезія 1993 Ташкент, Узбекистан 1993 Мехіко, Мексика 1994 Пекін, КНР 1994 Токіо, Японія 1994 Буенос-Айрес, Аргентина 1995 Прага, Чехія 2000 Віндгук, Намібія 2000 Лондон, Велика Британія 2023 Київ, Україна

Столиця

Рейхстаг () Відомство федерального канцлера Німеччини (, Бундесканцлерамт) Палац Бельвю () Бундесрат (Німеччина) Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини Посольство України в Німеччині

Історія

Заснування й середні віки

На місці сучасного Берліна близько 1200 року розміщувалися два торгові парні поселення — Кельн і Берлін. Точна дата надання їм міських прав невідома. Міські права Кельна вперше згадуються в 1237 році, міські права Берліна, який спочатку містився на північному березі річки Шпрее, — в 1244 році. Обидва міста заснували спільну ратушу в 1307.

Назва міста, очевидно, походить з якоїсь західнослов'янської мови: її порівнюють з полабським коренем berl-/birl- («болото, багно») . Але оскільки початкове Ber- звучить близько до («ведмідь»), то ця тварина стала символом Берліна, ведмідь зображений на його гербі.

У 1415 році курфюрст Фридрих I Гогенцоллерн отримав Бранденбурзьке маркграфство і керував ним до 1440 року. Члени династії Гогенцоллернів правили в Берліні до 1918-го, спочатку як маркграфи Бранденбургу, з 1701 року як королі Пруссії й з 1871 року як кайзери Німецької імперії. Містяни не завжди вітали зміни влади. 1448 року в місті повставали проти будівництва замку курфюрстом Фрідріхом II Залізним — так зване «Берлінське обурення» (). Однак цей протест не увінчався успіхом, а мешканців лише позбавили багатьох політичних та економічних свобод. У 1451-му Берлін став резиденцією бранденбурзьких маркграфів, а отже втратив статус вільного міста.

Ранній Новий час

Тридцятирічна війна 1618—1648 мала для Берліна руйнівні наслідки: третину будівель було пошкоджено, населення зменшилося вдвічі. Фрідріх Вільгельм, знаний як Великий Курфюрст, приймає в 1640 державну справу від свого батька. Він розпочав політику імміграції та релігійної толерантності. У наступному році він заснував такі передмістя Берліна, як Фрідріхсвердер, Доротеенштадт і Фрідріхштадт.

1671 року 50 єврейських родин переселили з Австрії до Берліна. У Потсдамському Едикті 1685 року Фрідріх Вільгельм запросив до Бранденбургу гугенотів. Зголосилося понад 15 тисяч французів, із яких 6 тисяч осіли в Берліні. На 1700 рік французи складали вже 20 відсотків мешканців Берліна, і вони мали значний культурний вплив. Окрім того, чимало переселенців прибуло з Богемії, Польщі, Зальцбургу.

XVIII — початок XX століття

В 1701 році в результаті коронації Фрідріха I Берлін набув статусу столиці Пруссії.

9 жовтня 1760 в ході Семирічної війни (1756—1763 роки) Берлін було захоплено російськими військами, очолюваними графом З. Г. Чернишовим. Росіяни захопили 4,5 тисяч солдат полоненими, численні військові трофеї, зокрема символічні ключі від міста, що досі знаходяться у Санкт-Петербурзі. Після чотирьох днів окупації російські війська однак змушені були відступити через підхід більших сил німців.

У листопаді 1806 року після поразки німецьких військ при Єні й Ауерштеді, Берлін був захоплений наполеонівськими військами. Після поразки Наполеона в Росії, 1813 року Берлін знову було захоплено російськими військами.

В 1871 у Берлін був проголошений столицею новоутвореної Німецької імперії. Після закінчення Першої світової війни у 1918 році в Берліні було проголошено Веймарську республіку. 1920 року прийняли закон про заснування Великого Берліна, що об'єднав кілька передмість, після чого чисельність населення Берліна перевищила 4 мільйони осіб.

В 1933 році з приходом до влади націонал-соціалістів Берлін став столицею Третього Рейху. В 1936 у Берліні пройшли всесвітні літні Олімпійські ігри. Під керівництвом Альберта Шпеєра був розроблений генеральний план забудови Берліна як майбутньої столиці «Тисячолітнього рейху», що не був однак здійсненим через війну.

Повоєнний час

Під час Другої світової війни значна частина Берліна була зруйнована під час авіанальотів союзників 1943—1945 років та битви за Берлін 1945 року. Союзники скинули на місто 67 607 тонн бомб, знищивши 6427 акрів забудованої територіїMicheal Clodfelter (2002), Warfare and Armed Conflicts- A Statistical Reference to Casualty and Other Figures, 1500—2000 (2nd ed.), McFarland & Company, ISBN 9780786412044. Майже половина всіх будівель була зруйнована, і лише чверть усіх квартир залишилася неушкодженою. З 226 мостів лише 98 залишилися незруйнованимиJohannes Strempel: Berlin. Ende in Trümmern. In: GEO Epoche. Nr. 44, Hamburg 2010, S. 146—162, hier S. 162..

Із наближенням поразки Німеччини у Другій світовій війні 2 травня 1945 Берлін було взято військами Червоної армії. Внаслідок бомбардувань і вуличних боїв місто зазнало значних руйнувань, окупанти вчинили масові зґвалтування жінок. Берлін було розділено на чотири сектори, якими управляли західні союзники (США, Велика Британія і Франція) та Радянський Союз.

Протистояння західних союзників і Радянського Союзу призвело до поділу Німеччини на ФРН та НДР, при цьому Східний Берлін став столицею НДР, тоді як ФРН, до складу якої входив і Західний Берлін, розмістила свою столицю в Бонні. 1953 року в Східному Берліні відбувся масовий антиурядовий виступ, придушений радянськими окупаційними військами.

У 1961 році з ініціативи соціалістичної НДР в Берліні було споруджено Берлінський мур, що розділив місто на дві частини. Перехід громадян з однієї території на іншу допускався тільки через прикордонні контрольно-пропускні пункти, тоді як спроби нелегального перетину кордону зі Сходу на Захід каралися ув'язненням, а спроби втечі — розстрілом. Чотиристороння угода 1971 року вивела Західний Берлін зі складу ФРН, а також врегулювала питання транзиту між ФРН і Західним Берліном територією НДР.

Возз'єднання Німеччини

Лише у листопаді 1989 року уряд НДР зняв заборону на перетин кордону між частинами міста, а після об'єднання Німеччини 1990 року Берлінський мур було знесено. З 1991 року Берлін було затверджено столицею об'єднаної Німеччини.

Економіка

Історичний огляд

Економічне значення Берліна зростало одночасно зі зміцненням його ролі як політичного центру Німецької імперії. У минулому він слугував як транзитний пункт на місці схрещення торгових шляхів з Рейнської області та з південних районів до Балтійського моря. У період капіталістичного розвитку Берлін став осередком банківського капіталу (більше ½ банківських активів Німеччини), промисловості і торгівлі, потужних монополістичних німецьких та іноземних об'єднань. Берлін перетворився не тільки на провідний економічний центр Німеччини, але й на один з найбільших промислових центрів світу. Економічний розвиток викликав швидке зростання населення і глибокі зміни в його соціальній структурі. 1939 року в Берліні налічувалося 2,5 млн найманих робітників, на місто припадало 7,2 % усіх зайнятих у німецькій промисловості. Берлін виробляв 8,7 % промислової продукції Німеччини (за вартістю).

Чільними галузями промисловості були: електротехнічна індустрія, машинобудування, металообробка, поліграфія, швейна і харчова промисловість. Великою низкою підприємств було представлено металообробку; в Берліні зосередилася половина електротехнічної промисловості Німеччини (найбільші підприємства: AEG, Siemens, Osram, Telefunken та інші), значна частина машинобудування (зокрема, чверть верстатобудування країни — BORSIG, локомотивобудування — Berliner Maschinenbau), а також оптико-механічної промисловості, швейної промисловості, поліграфічної та видавничої справи країни.