ВАК (Будапешт) (, дослівно Фехтувально-атлетичний клуб) — перше єврейське спортивне товариство в Угорщині, засноване у 1906 році під керівництвом Лайоша Дьомена. Унаслідок запровадження антиєврейських законів, що почали діяти вже з 1938 року, у 1941 році спортивні підрозділи ВАК були усунуті від участі в чемпіонатах Угорщини. У період з 1941 по 1944 рік спортсмени клубу могли тренуватися лише таємно. Після входу військ Вермахту до Королівства Угорщина 19 березня 1944 року (операція «Маргарет I») клуб припинив існування.
Після Другої світової війни товариство було відновлено, однак проіснувало лише кілька років через опір комуністичної влади (зокрема через зв'язки організації із сіонізмом), і клуб знову було закрито. Після зміни політичного режиму у 1989 році ВАК знову відродився — цього разу під назвою «Маккабі ВАК».
Історія
До Другої світової війни Серед перших єврейських спортивних товариств був заснований Фехтувально-атлетичний клуб у Будапешті. Першим президентом клубу став адвокат доктор Шома Перл, а перше офіційне приміщення клубу та його офіс знаходилися в IV районі за адресою вулиця Хайо, 10 (1-й поверх), а тренування спочатку проводилися у спортивному залі школи на вулиці Няр у VII районі. З 1911 року офіс ВАК переїхав до VI району (вулиця Кірай, 36), а спортивний зал на три роки — до школи на вулиці Шіп, 12, після чого з 1914 року — на вулицю Вешшелені, 44. Уже на початку своєї діяльності ВАК вийшов за межі гімнастичного руху і став першим універсальним єврейським спортивним клубом. Незабаром після заснування почали працювати секції настільного тенісу, боротьби, футболу, гімнастики та фехтування.
Успішне створення і розвиток клубу, а також його міжнародні виступи мали значний вплив на єврейські спортивні рухи в сусідніх країнах. Початок Першої світової війни дуже болісно вдарив по керівництву і секціях клубу. Багато спортсменів і керівників були мобілізовані, і значна частина з них загинула, зокрема й засновник Лайош Дьомені, який загинув на російському фронті у званні капітана.
Хоча певний час існування клубу було під загрозою, він зміг подолати труднощі й увійшов у свій «золотий період», як і багато інших європейських єврейських спортивних організацій. ВАК налічував від тисячі до двох тисяч членів і понад 300 зареєстрованих спортсменів обох статей. Клуб досяг значних успіхів у багатьох видах спорту. 1920-ті роки стали для клубу визначними не лише у спорті, а й у культурному житті. Починаючи з сезону 1923 року, ВАК щороку взимку організовував бали, на яких регулярно були присутні провідні представники єврейської громади столиці. Одним із головних місць проведення був будинок «Вігадо». Щочетверга ввечері в клубі проводили культурні заходи. Особливу увагу приділяли збереженню єврейських традицій. Клуб також мав змішаний хор зі ста учасників і власне видання «Спорт і суспільство» ().
До 1926 року ВАК створив власний скаутський загін під назвою «Перелітний птах», який долучився до угорського скаутського руху. У його межах активно займалися фізичним, духовним і інтелектуальним вихованням молоді, організовували культурні програми, змагання, табори та здійснювали невелику соціальну діяльність.
Наприкінці 1930-х років, попри фінансові труднощі, клуб мав уже 17 спортивних секцій, серед яких: настільний теніс, легка атлетика, боротьба, бокс, стрільба з лука, веслування, футбол, хокей, гандбол, баскетбол, лижі, важка атлетика, теніс, гімнастика, туризм, плавання та фехтування, загалом понад тисячу спортсменів.
У 1941 році через антиєврейські закони секції ВАК були виключені з угорських чемпіонатів. У 1942 році жодна секція вже не брала участі в офіційних змаганнях, а статут клубу було змінено. Попри це організація не розпалася і спортсмени продовжували тренування, часто таємно, у підвальних залах пізно ввечері, аж до 1944 року. Тоді ж сотні членів клубу загинули під час Голокосту. Багато колишніх членів клубу брали участь у русі опору та в рятуванні євреїв.
Після Другої світової війни ВАК зазнав значних кадрових і матеріальних втрат під час Другої світової війни. Проте спортивні функціонери та тренери, які пережили Голокост, невдовзі взялися за відновлення секцій і клубного життя. Президент Марцелл Грос намагався знайти можливих спонсорів і налагодити зв'язки з єврейськими організаціями. Деякі секції, зокрема баскетбол, гандбол і настільний теніс, уже в 1945 році подали заявки на участь в угорських чемпіонатах.
Збереглися листи 1947 і 1950 років, у яких ВАК дякує Всесвітньому союзу «Маккабі» за запрошення на Всесвітні ігри Маккабі, але водночас зазначає про бюрократичні та фінансові перешкоди. Також ішлося про те, що офіційне запрошення має надіслати Державне управління спорту, щоб формально запросити ВАК до участі в Третіх іграх Маккабі, у яких клуб прагнув узяти участь (утім, це так і не було реалізовано).
Після кількох місяців спостереження та переслідувань у березні 1949 року комуністичний режим розпустив Угорську сіоністську федерацію, а діяльність організації «Джойнт» () постійно контролювалася і переслідувалася. Унаслідок цього ВАК втратив свою найважливішу матеріальну й інтелектуальну підтримку.
Офіційного документа про ліквідацію клубу не збереглося, однак без фінансової та іншої допомоги його діяльність стала неможливою. Після припинення існування клубу багато його спортсменів перейшли до інших столичних команд, а значна кількість обрала еміграцію до Ізраїлю.
За спогадами деяких колишніх спортсменів ВАК, на початку 1950-х років президент Марцелл Грос намагався відновити клуб, однак комуністична влада це заборонила.
Наш час У 1989 році за підтримки Міхаеля Кевегазі, майбутнього президента та лідера Всесвітнього союзу «Маккабі», і під керівництвом д-ра Яноша Гонди клуб було відроджено. Того ж року він став членом Всесвітнього союзу «Маккабі». Більше того, вже у 1989 році клуб, навіть маючи лише кількох спортсменів, узяв участь у своєму першому міжнародному заході, 13-х Всесвітніх іграх Маккабі. Маккабіада, що проводиться раз на чотири роки, є найбільшою у світі єврейською спортивною та громадською подією, на яку до Ізраїлю приїжджають тисячі спортсменів з усього світу.
У 1991 році в Марселі угорська делегація вперше взяла участь у Європейських іграх Маккабі.
Наступний президент, д-р Андраш Блейєр (1992—1999), своєю діяльністю сприяв тому, що єврейська молодь Угорщини отримала можливість як регулярно займатися спортом, так і брати участь у Всесвітніх іграх. Першими були створені секції карате та баскетболу (остання фактично була відновлена) за участю Міклоша Варги та Каталіни Мезеї.
Д-р Андраш Блейєр і віцепрезидентка д-р Єва Данош за постійної підтримки та фінансової допомоги Міхаеля Кевегазі, почесного президента ВАК до кінця життя, забезпечили можливість спортсменам клубу брати участь у міжнародних змаганнях. Завдяки цьому на 14-х Іграх Маккабі 1993 року делегація разом із юніорами стала однією з найбільших в історії клубу — 80 осіб. Ця подія мала велике значення і багато молодих спортсменів згодом представляли Угорщину на дорослому рівні, а чимало людей пов'язали з клубом свою діяльність саме тоді.
У 1999 році президентом клубу став Йожеф Горват, який раніше брав участь у багатьох заходах як гравець баскетбольної команди. Під його керівництвом, через фінансові труднощі, делегації на Маккабіаду та Європейські ігри Маккабі були відносно невеликими, проте стабільно досягали відмінних результатів.
З 2010 року посаду президента обійняв ще один баскетболіст, Адам Юстін. Відтоді клуб регулярно брав участь у міжнародних змаганнях із численними делегаціями та демонстрував високі результати.
У 2015 році Маккабі ВАК досяг великого успіху, вдруге прийнявши в Будапешті конгрес Європейського союзу «Маккабі», на якому делегати вирішили, що місто стане господарем Європейських ігор Маккабі 2019 року.
Секції
Настільний теніс
Настільний теніс був одним з найуспішніших секцій клубу, яка відіграла значну роль у становленні та поширенні цього виду спорту в Угорщині. Її засновник, Лайош Дьомені, і сам був гравцем у цей вид спорту.
Розквіт секції припав на 1930-ті роки. Найуспішнішими були сезони 1937 і 1938 років, коли Дьйордь Гардош став чемпіоном Угорщини в одиночному розряді серед чоловіків, а Карой Бенко та Єне Шмідль здобули чемпіонський титул у чоловічому парному розряді. Дора Берегі була однією з найвидатніших тенісисток свого часу і спеціалісткою з парної гри. Вона виборола чемпіонські титули у жіночому парному та змішаному парному розрядах у 1937 і 1938 роках. У національному командному чемпіонаті ВАК у період з 1936 по 1942 рік здобув одну золоту, дві срібні та дві бронзові медалі. У сезонах 1939/40 і 1940/41 років жіноча команда виграла національну першість після попередніх двох бронзових і однієї срібної нагороди.
Після Другої світової війни секція одразу, вже у 1945 році, відновила діяльність і здобула срібну медаль у національному командному чемпіонаті.
Після відродження клубу секцію також було відновлено. Спортсмени з настільного тенісу регулярно та успішно беруть участь у Маккабіаді та Європейських іграх Маккабі, зокрема, на Іграх 2019 року в Будапешті вони здобули кілька золотих медалей.
Гандбол
4 листопада 1922 року Золтан Дюкштайн у журналі «Ifjúsági Testnevelés» опублікував (з певними неточностями) переклад із німецької мови правил чеської гри під назвою «хазена», отриманих від Шандора Чефаї, разом із поясненнями. Того ж року поблизу піщаних пагорбів у Медьєрі під керівництвом Центрального виконавчого комітету було проведено внутрішній турнір.
9 квітня, перед футбольним матчем ВАК — СК VII району, за організації Дюкштайна члени гімнастичних секцій ВАК провели показовий виступ із нового виду спорту. Це були перші кроки розвитку попередника сучасного гандболу в Угорщині. Дюкштайн також вважається першим неофіційним інструктором із гандболу.
У 1928 і 1934 роках чоловіча команда клубу виграла національний чемпіонат з гандболу на великому полі. Кілька гравців клубу входили до складу збірної Угорщини на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні.
Баскетбол
У 1932 році було проведено перший організований, хоча й неофіційний чемпіонат Угорщини з баскетболу, який тоді ще грали без щитів. Цей неофіційний турнір виграв ВАК. У першому офіційному національному чемпіонаті з баскетболу 1933 року команда посіла друге місце. До свого виключення у 1941 році вона стабільно виступала у вищому дивізіоні.
Після Другої світової війни завдяки Золтану Дюкштайну була сформована знову сильна команда. До її складу входив Рольф Кляйн, який у 1951 році емігрував до Ізраїлю й став відомим під ім'ям Ральф Кляйн. Він здобув вісім чемпіонських титулів і 68 разів виступав за збірну Ізраїлю. Згодом як тренер «Маккабі» (Тель-Авів) увійшов в історію, привівши команду до перемоги в Кубку європейських чемпіонів у 1977 році. До Другої світової війни до складу команди також входив майбутній легендарний спортивний коментатор Дьордь Сепеші.
Після відновлення клубу під керівництвом Каталіни Мезеї знову була створена баскетбольна секція, і вже у 1993 році чоловіча команда успішно виступила на Маккабіаді.
Через два роки, у 1995 році в Амстердамі, команда здобула перемогу на Європейських іграх Маккабі, рівно через 40 років після перемоги збірної Угорщини на чемпіонаті Європи. Цікаво, що в обох випадках у фіналі було переможено росіян.
Ще через два роки на Маккабіаді жіноча команда дійшла до фіналу й здобула срібні медалі. Відтоді баскетболісти регулярно брали участь у змаганнях, іноді виступають і юніорські команди. На Європейських іграх Маккабі 2019 року до програми також було включено формат баскетболу 3×3.
Футбол
З 1907 року секція розпочала офіційну діяльність і заявилася до третього дивізіону чемпіонату Угорщини. Після виходу з турніру двох клубів у 1910 році команда підвищилася до другого дивізіону.
У 1914 році молодіжна команда ВАК виграла Кубок ювелірів, однак через мобілізацію багатьох членів того ж року клуб опинився на межі припинення діяльності. Згодом він навіть знявся з військового чемпіонату 1916/17 років.