Бернгард Карл Фрідріх Бесс (; 1 січня 1856, Вернігеродський замок — 10 серпня 1929) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.
Біографія Бернгард був сином Карла Фрідріха Бесса, який служив камергером графа Отто Штольберг-Вернігеродського. Він навчався у гімназії графа Штольберга у Вернігероде, яку залишив на Великдень 1874 року, а згодом розпочав військову кар'єру в Прусській армії.
У 1875 році він був унтерофіцером у 8-му Бранденбурзькому піхотному полку № 64 і залишався там, у званні першого лейтенанта з 1890 року, щонайменше до 1897 року. Пізніше він служив командиром роти у 3-му Вестфальському піхотному полку «Барон фон Шпарр» № 16. У 1901 році його підвищено звідти до посади комісара залізничної лінії, попередньо отримавши звання майора. Його призначили до 155-го піхотного полку та направили безпосередньо до Залізничного відділу Великого Генерального штабу. Він залишався там до 1907 року, коли у званні оберстлейтенанта його призначили до 99-го піхотного полку командиром батальйону. Згодом він служив штабним офіцером у 4-му Вестфальському піхотному полку «Граф Барфусc» № 17.
У званні оберста він протягом трьох років, починаючи з 22 березня 1910 року, командував 3-м Нижньоельзаським піхотним полком № 138, а згодом був призначений командувачем 24-ї піхотної бригади в Нисі. Отримавши звання генерал-майора, він був призначений командиром цього великого підрозділу 18 квітня 1913 року. 4 липня 1914 року він передав командування Герману фон дер Гейде та у своїй резиденції в Гумбіннені був переведений до офіцерського корпусу армії. Через дев'ять днів його було призначено командиром 4-ї піхотної бригади, яку він очолив після початку Першої світової війни в битвах під Гумбінненом, Танненбергом та Мазурськими озерами.
Наприкінці грудня 1914 року Бесс прийняв командування новоствореною 79-ю резервною дивізією, яку він очолював до середини 1916 року, зокрема в Зимовій битві за Мазурії. Згодом він став командиром 200-ї піхотної дивізії та був підвищений до генерал-лейтенанта. З вересня 1917 року по червень 1918 року він командував 11-ю резервною дивізією, з якою воював у Фландрії. 11 листопада 1918 року звільнений у відставку.
У лютому 1914 року на нього напали та поранили двоє солдатів. Солдати втекли та згодом наклали на себе руки. Ці самогубства обговорювалися в Рейхстазі на прохання Маттіаса Ерцбергера.
Бесс був членом почесного комітету Німецької скаутської асоціації.
Сім'я Він був одружений з Гертрудою Ферч (померла 1916 року), дочкою судді Ріхарда Ферча.
Нагороди
Столітня медаль Орден Червоного орла 4-го класу з короною 3-го класу з бантом 2-го класу Орден Корони (Пруссія) 3-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Примітки
Література
Herrmann A. L. Degener: Degeners Wer ist’s? X. Ausgabe, Berlin 1935, S. 156.
Посилання
Бесс на сайті The Prussian Machine.