Рената Зофія Радоєвська-КранцRogowski 2017 ↓, s. 222. (польською Renata Zofia Radojewska-Krant, народилася 9 липня 1914 року, Харків, Російська імперія - померла 11 грудня 1985 року, Нью-Йорк, США) — польсько-американська акторка театру й кіно. У 1937–1938 роках знялася у чотирьох польських фільмах: «Пан редактор збожеволів» (Pan redaktor szaleje), «Недотепа» (Niedorajda), «Запам’ятай мелодію» (Zapamiętaj tę melodię) та «Мої батьки розлучаються» (Moi rodzice rozwodzą się). Під час Другої світової війни виступала у варшавському театрі «Блакитний метелик» (Błękitny Motyl). Була дружиною художника-вітражиста Яна Кранца, разом із яким емігрувала до Сполучених Штатів.

Біографія

Молодість Рената Радоєвська народилася в родині землевласника та діяча сільськогосподарських синдикатів. Після Жовтневої революції родина втратила маєток і виїхала до Польщі. Спочатку вони оселилися в Яслі, де Радоєвська навчалася у школі сестер-візиток. Згодом сім’я переїхала до Новогрудка. Її батько працював там писарем, а сама Рената навчалася у Державній гімназії імені Адама МіцкевичаRogowski 2017 ↓, s. 220.Maśnicki, Stepan 1996 ↓..

Ядвіга Юркшус-Томашевська так згадувала свою шкільну подругу:

«Я добре пам’ятаю (...) Ренату Радоєвську, хоча вона навчалася у гімназії зовсім недовго. Донька однієї з “нових” продавчинь, вона вирізнялася серед дівчат у формених дешевих пальтах із місцевого, мабуть, єдиного, магазину. Узимку Рената носила пальто з кротового хутра, а навесні приколювала до волосся букетик фіалок. І сама вона була трохи “фіалкова” — мініатюрна, доглянута, зовсім не схожа на провінційних дівчат у надто довгих спідницях і грубих панчохах fil d'écosse»Jurkszus-Tomaszewska 1985 ↓, s. 28..

Після переїзду родини до Білостока Радоєвська закінчила середню школу імені Анни Сапеги-Яблоновської. Згодом оселилася у Варшаві, де вивчала танець, спів і сценічне мовлення. Мріючи про артистичну кар’єру, надсилала свої фотографії до журналу «Кіно» (Kino). У п’ятому номері журналу за 1935 рік їй присвятили окрему рубрику «Чи фотогенічні ми?» (Czy jesteśmy fotogeniczni?)Kino 1935, nr 5 (3 II) ↓, s. 2..

Акторська кар'єра

Фільми На великому екрані Радоєвська дебютувала 24 квітня 1937 року у фільмі «Пан редактор шаленіє»(Pan redaktor szaleje) режисера Яна Новини-Пшибильського. Попри молодий вік і відсутність досвіду, студія «Оріон-фільм» (Orion-Film) запросила її до участі у стрічці. Вона виконала роль Зофії — сестри головної героїні Ірени, яку грала Марія Боґда. Обидві героїні стали об’єктом зацікавлення журналістів часопису «Старт і Мета» (Start i Meta) — Богдана (Станіслав Сєлянський) та Антонія (Адам Бродзіш). Фільм не мав успіху в критиків.

У жовтні 1937 року вийшла друга комедія за участю акторки — «Недотепа» (Niedorajda) режисера Мечислава Кравіча. Її партнером по фільму був Адольф Димша. Хоча стрічка отримала стримані рецензії, Александер Піскор із журналу «Просто з мосту» (Prosto z Mostu) писав, що Радоєвська «зіграла свою роль дуже граційно».

1938 року акторка з’явилася в музичній комедії «Забута мелодія» (Zapamiętaj tę melodię), де виконала епізодичну роль однієї зі студенток Інституту для дівчат. Оглядач журналу «Кіно» (Kino) зазначав, що «витончена Рената Радоєвська безумовно заслуговує на уважніше використання своєї природної краси».

Того ж року розпочалася робота над екранізацією роману Марії Родзевичувни «Девайтіс» (Dewajtis), у якій Радоєвська мала зіграти одну з ролей, однак виробництво фільму так і не завершили. Наприкінці 1938 року вона знялася у мелодрамі «Мої батьки розлучаються» (Moi rodzice rozwodzą się) в ролі Крисі Рудославської. 1939 року брала участь у зйомках фільму «Сатана із сьомого класу» (Szatan z siódmej klasy), роботу над яким перервала Друга світова війнаRogowski 2017 ↓, s. 224–235.

.

Театр У сезоні 1938–1939 років Радоєвська виступала в Камерному театрі у Варшаві. У комедії «Будинок дурнів» (Dom wariatów) Вільгельма Якобі та Карла Лауфса, поставленій 31 грудня 1938 року, вона грала разом зі Станіславом Сєлянським, Влодзімежем Лозінським, Ганною Ружаньською, Вандою Бартувною та Ганною КарвовськоюRogowski 2017 ↓, s. 233–234..

Друга світова війна та її наслідки Про життя Ренати Радоєвської під час Другої світової війни збереглося небагато відомостейRogowski 2017 ↓, s. 235–236.. Вона виступала у варшавському театрі «Блакитний метелик» (Błękitny Motyl) в ревю «Чотири тузи» (Cztery asy), «Є з чого сміятися» (Jest z czego się śmiać) та «Без конкурсу» (Bez konkursu), поставлених наприкінці 1941 рокуNowy Kurier Warszawski 1941, nr 223 (20-21 IX) ↓, s. 3.Nowy Kurier Warszawski 1941, nr 254 (27 X) ↓, s. 3.Nowy Kurier Warszawski 1941, nr 254 (27 X) ↓, s. 3.

У книзі «Реквізиторня» (Rekwizytornia) Анджей Лапіцький згадував, що 1944 року Радоєвська мешкала у притулку для бездомних артистів у Кракові:

«Але це вже минуле, усе згоріло, а тепер я сиджу та їм суп з Ортимом у Кракові. Ми живемо — Сташек, Зося і я — у притулку для бездомних артистів на вулиці Скавінській Боя; там мешкають циркові артисти, а також прекрасна довоєнна кінозірка Рената Радоєвська»Łapicki 2004 ↓, s. 66..

Після війни акторка одружилася з Яном Кранцом — художником, який спеціалізувався на вітражах і художньому глазуруванні. Подружжя емігрувало до Сполучених Штатів і 12 грудня 1966 року отримало американське громадянство. За кілька місяців до цього, 3 травня, Кранци відвідали президента США Ліндона Б. Джонсона в Білому домі,, передавши від польсько-американської громади образ Ченстоховської Богоматері, створений із 12 тисяч глазурованих каменів.У зв'язку зі святкуванням тисячоліття християнства та польської державності, роботу встановили в церкві міста Панна-Марія, штат Техас, — найстарішому польському поселенні у США.

Ян Кранц помер у лютому 1975 року в Нью-Йорку, а Рената Радоєвська померла там же 11 грудня 1985 рокуRogowski 2017 ↓, s. 238–239.

Бібліографія

Преса

Дослідження

Альманах польської сцени, том XXVII: сезон 1985/1986 (за редакцією Казімєжа Анджея Висінського), Наукове видавництво PWN, Варшава 1993, с. 238

Посилання

Зовнішні посилання

Renata Radojewska w bazie IMDb (ang.)

Zofia Raciborska-Zielińska, [w:] Encyklopedia teatru polskiego (baza wiedzy: Osoby) [dostęp 2021-04-09]  Stanisław Janicki: W ILUZJONIE: Nowe twarze polskiego filmu - Wanda Bartówna, Renata Radojewska. youtube.com, 2018-02-14. [dostęp 2020-07-30].