Іслам є релігією більшості в Азербайджані. За оцінками The World Factbook, у 2020 році населення ідентифікувало себе як мусульман, а за даними Pew Research Center 97,3% населення громадян вважають себе послідовниками ісламу. Більшість із них належать до шиїтської гілки (55–65% мусульман), тоді як значна меншість (35%–45%) є сунітами. Традиційно відмінності між цими двома гілками ісламу в Азербайджані не були чітко визначені, і обидві громади історично мирно співіснували. Мусульмани-шиїти в країні зазвичай дотримуються джафарійської школи шиїтського ісламу, тоді як більшість мусульман-сунітів дотримуються ханафітської школи. Через багато десятиліть радянської атеїстичної політики мусульманська релігійна приналежність в Азербайджані є значною мірою культурною та етнічною, а не релігійною. Шиїтський іслам поширений у західних, центральних та південних регіонах країни. Традиційно села навколо Баку та Ленкоранського регіону вважаються оплотом шиїтів. Натомість у північних регіонах домінує сунітський іслам.

Решта населення сповідує інші віросповідання або взагалі не сповідує жодних; вони офіційно не представлені. Іншими релігійними традиціями, яких дотримуються багато людей у країні, є Російська православна церква та різні інші християнські конфесії.

Як і всі інші пострадянські держави, що раніше перебували під владою Радянського Союзу, Азербайджан є світською державою; стаття 48 його Конституції гарантує свободу віросповідання. Закон 1996 року говорить, що іноземці мають свободу совісті, але їм відмовляють у праві «здійснювати релігійну пропаганду» (тобто прозелітизм) під загрозою штрафів або депортації. Згідно з пунктами 1-3 статті 18 Конституції, релігія діє окремо від уряду; кожна релігія рівна перед законом; пропаганда релігій, приниження людської особистості та суперечність принципам гуманізму заборонені.

Іслам

Роль ісламу в політиці та повсякденному житті Азербайджану залишається відносно невеликою. Опитування в пізній радянський період і на початку пострадянської епохи загалом показали, що хоча переважна більшість азербайджанців ідентифікують себе як мусульмани, менше чверті тих, хто вважає себе мусульманами, «мали навіть базове розуміння стовпів ісламу». Для багатьох азербайджанців асоціація з ісламом тяжіла радше до етнічної чи національної ідентичності, аніж до суто релігійної. Опитування 1998 року оцінило частку палких віруючих в Азербайджані лише у 20 %.

У пострадянський період, хоча більшість населення Азербайджану все ще номінально сповідує іслам, дослідження показують, що азербайджанське суспільство залишалося відносно світським у роки після розпаду Радянського Союзу. Хоча, за оцінками, 93–99% населення Азербайджану сповідують іслам,Mapping the Global Muslim Population | PEW FORUM| October 2009 значення релігії в повсякденному житті залишається низьким. За оцінками уряду, мусульманське населення приблизно на 55-65% складається з шиїтів та на 35-45% з сунітів, проте офіційно ці відмінності різко не підкреслюються. Відносини азербайджанських шиїтів з Іраном, його сусідом та домінуючою шиїтською державою, не є тісними, принаймні станом на середину 1990-х років. Глава азербайджанського шиїтського духовенства, шейх Хаджі Хумат Пашазада, дотримується тихої школи Абу аль-Касіма аль-Хої та був учнем іранського священнослужителя Мохаммеда Казема Шаріатмадарі (обидва священнослужителі були рішучими противниками хомейністичних доктрин та репресивної політики іранського уряду).

Уряд Азербайджану дотримується світської позиції. Стаття 7 Конституції Азербайджану офіційно оголошує Азербайджан світською державою. Стаття 18 проголошує відокремлення релігії від держави, рівність усіх релігій перед законом, а також проголошує світський характер державної системи освіти. У грудні 2010 року Міністерство освіти Азербайджану оголосило про заборону хіджабу, за якою ученицям заборонено носити хіджаби в школах. У квітні 2021 року до парламенту Азербайджану було подано додатковий набір пропозицій щодо внесення додаткових, суто світських змін до Закону про релігію та Адміністративного кодексу Азербайджану

Релігійні меншини

Християнство

Християнська релігія почала поширюватися на території сучасного Азербайджану в перші роки апостольської ери. Християнство представлене православ'ям, католицизмом та протестантизмом, а також низкою меншинних громад в Азербайджані.

Християни, чисельність яких оцінюється від 280 000 до 450 000 (3,1%–4,8%) переважно є російськими та грузинськими православними, а також вірменськими апостольськими церквами (до 1990 року по всьому Азербайджану, між 1990 і 2023 роками лише в сепаратистському Нагірно-Карабаському регіоні, а після розпаду сепаратистської Республіки Арцах та втечі практично всіх вірмен – практично жодного). Існує також невелика етнічна азербайджанська протестантська громада, яка налічує близько 5000 осіб, переважно мусульманського походження.

Східна православна церква Православ'я в Азербайджані наразі представлене Російською та Грузинською православними церквами. Російські православні церкви об'єднані в Бакинську та Прикаспійську єпархії.

В Азербайджані також є одинадцять молоканських громад, пов'язаних із стародавніми обрядами православ'я. Ці громади не мають жодної церкви; їхні догмати зафіксовані в спеціальній книзі ритуалів. Вони виступають проти церковної ієрархії, яка має особливу владу.

Церква Святого Григорія Просвітителя Церква Святого Григорія Просвітителя (азербайджанською: Müqəddəs Qriqori kilsəsi, вірменською: Սուրբ Գրիգոր Լուսաւորիչի Եկեղեցի) була збудована в 1871 році. У 1869 році бакинський військовий губернатор Михайло Петрович Колюбакін виділив землю для будівництва церкви. Будівлю спроектував Карл Гіппіус, брат відомого художника Отто Густавовича Гіппіуса (Євстафійовича) та архітектор міста Баку та губернаторства. Першою роботою Карла Гіппіуса була церква Святого Карла в Таллінні, а другою – церква Святого Григорія Просвітителя в Баку. Більшу частину свого життя присвятив будівництву храмів. У 1903 році на подвір'ї церкви збудовано бібліотеку та школу. Вона пережила радянську державну атеїстичну політику 1920-х і 1930-х років, коли всі вірменські церкви в Баку були зруйновані, крім однієї. У 2002 році церкву було передано до Президентської бібліотеки, яка розташована неподалік, і зараз там зберігається її архів.

Албано-Удська церква Приблизно 6000 з 10 000 осіб етнічної громади удінів проживають в Азербайджані, включаючи 4400 осіб, які проживають у селі Нідж Габалинського району.

Католицька церква У Баку та його околицях є крихітна католицька громада, яка налічує менше тисячі членів.

Міністр закордонних справ Ватикану Джованні Ладжоло відвідав Баку 19 травня 2006 року. Під час візиту, який тривав до 25 травня, він зустрівся з президентом Ільхамом Алієвим та головою Кавказького духовного управління шейхом Аллахшукуром Пашазаде, щоб обговорити зв'язки між Азербайджаном та Ватиканом.

Джованні Лайоло зробив такі заяви: «Ми задоволені рівнем дружнього спілкування між Азербайджаном і Ватиканом». «Азербайджан дійсно є місцем злиття релігій і культур. Ми високо оцінюємо толерантність, яка тут існує. І ми дуже раді інтенсивному розвитку Азербайджану. Ватикан зацікавлений у розширенні відносин з Азербайджаном, і мета мого візиту до Баку полягає в проведенні обміну думками щодо подальшого розвитку наших зв'язків»..

Бакинський католицький костел був знесений за сталінської епохи, але новий розпочали будівництво у вересні 2005 року, а відкритий він був влітку 2007 року.

В Азербайджані існують три окремі єврейські громади (гірські євреї, ашкеназійські євреї та грузинські євреї), загальною чисельністю майже 16 000 осіб. З них 11 000 – гірські євреї, з концентрацією 6000 у Баку та 4000 у Кубі, 4300 – ашкеназійські євреї, більшість з яких проживають у Баку та Сумгаїті, та 700 – грузинські євреї. У Баку є три синагоги та кілька в регіонах. Шейх-уль-іслам Аллахшукюр Пашазаде пожертвував 40 000 доларів США на будівництво Єврейського дому в Баку у 2000 році. Також є єврейське село під назвою Кирмизи Касаба.

Бахаїстська віра Бахаїстська віра в Азербайджані перетинає складну історію регіональних змін. До 1850 року в Нахічевані утвердилися послідовники попередньої релігії бабізму. На початку 20 століття бахаїстська громада, центр якої зараз міститься в Баку, налічувала близько 2000 осіб та кілька місцевих духовних зборів бахаї. Це сприяло прихильній увазі місцевих, регіональних та міжнародних лідерів думки, а також давніх провідних діячів релігії. Однак, згідно з офіційною доктриною державного атеїзму за часів радянської влади, бахаїстська громада майже припинилася, хоча вона одразу ж відновилася, оскільки перебудова послабила контроль над релігіями. Бахаїстська громада Азербайджану переобрала власну Національну духовну раду у 1992 році. До 2007 року сучасне бахаїстське населення Азербайджану, зосереджене в Баку, відновило свій пік з дорадянського періоду, налічуючи близько 2000 прихильників, із яких понад 80% були наверненими. Однак бахаїстська громада в Нахічевані, де вперше облаштувалися азербайджанські віряни, зазнавала серйозних переслідувань та утисків ще у 2006 році, хоча це також може бути пов'язано з пунктами 1–3 статті 18 Конституції Азербайджану, які підтверджують, що кожна релігія рівна перед законом, але пропаганда релігій, що принижують людську особистість та суперечать принципам гуманізму, заборонена.

Зороастризм

Історія зороастризму в Азербайджані сягає першого тисячоліття до нашої ери. Разом з іншими територіями Перської імперії, Азербайджан залишався переважно зороастрійською державою до арабського вторгнення у VII столітті. Назва Азербайджан означає «Земля Вічного Вогню» середньоперською мовою, і вважається, що ця назва має прямий зв'язок із зороастризмом. Сьогодні релігія, культура та традиції зороастризму залишаються високо шанованими в Азербайджані, а Новруз продовжує бути головним святом країни. Зороастризм залишив глибокий слід в історії Азербайджану. Сліди цієї релігії досі видно в Рамані, Хиналузі та Янар-Дагу.

Зороастризм в Азербайджані пов'язаний не зі збереженням давньої релігії в цьому регіоні, а з нещодавнім прибуттям парсів-зороастрійців із Британської Індії під час відкриття нафти в Баку та потреби в кваліфікованій робочій силі в 1880-х роках. Храм Вогню в Баку був побудований для них на місці стародавнього храму вогню, який використовував природним чином горіти газ і нафту на землі. Храм вогню побудований за схемою чартакі, яку зороастрійці використовували протягом тисячоліть.

Індуїзм Індуїзм в Азербайджані був пов'язаний з поширенням культури на Шовковому шляху. У Середньовіччі індуїстські торговці відвідували сучасний Азербайджан для торгівлі Шовковим шляхом. Цим регіоном курсували індуїстські торговці, які приїжджали переважно з Мултана та Сінда (Пакистан). Індуїсти також мають Храм Вогню в Баку. Сьогодні в Азербайджані налічується понад 400–500 індуїстів.

Старіші релігії

Про дохристиянську та доісламську азербайджанську міфологію відомо дуже мало; джерела здебільшого походять від еллінських істориків, таких як Страбон, та ґрунтуються на археологічних даних. Страбон називає богів сонця, неба та, перш за все, місяця.

Мультикультуралізм в Азербайджані В Азербайджані є 1802 мечеті, 10 синагог, 5 православних, 1 католицька, 4 грузинських православних, 1 лютеранська церква та інші місця богослужіння. Червоне місто Губа є домівкою для євреїв із 13 століття з їхньою унікальною мовою, специфічними звичаями та традиціями, і вважається єдиним у світі повністю єврейським містом за межами Ізраїлю. У місті є 2 школи для єврейських дітей та 2 синагоги.

Статті 25 та 44 Конституції Азербайджану гарантують рівні права та свободи кожного, незалежно від раси, національності, релігії, мови, статі, походження, фінансового становища, роду діяльності, політичних переконань, членства в політичних партіях, профспілках та інших громадських організаціях. Президент Азербайджану Ільхам Алієв оголосив 2016 рік «Роком мультикультуралізму».

Свобода віросповідання