Комісія проти Італії (2009 року) C-110/05 також широко відома як справа про «Італійські причепи» — справа права ЄС щодо вільного руху товарів у Європейському Союзі. Ця справа має фундаментальне значення для європейського права, оскільки в ній Суд Справедливості офіційно запровадив так званий «тест на доступ до ринку» (market access test).C-110/05 - Commission v Italy
Факти Італійське законодавство забороняло мотоциклам та мопедам тягнути за собою причепи (тобто закон регулював правила ''використання'' продукту). Ця заборона застосовувалася до всіх причепів незалежно від їхнього походження. Однак фактично вона впливала лише на імпортні товари, оскільки італійські виробники не виготовляли причепів, спеціально призначених для буксирування мотоциклами.
Європейська комісія оскаржила цей італійський закон, стверджуючи, що він перешкоджає імпорту та продажу таких причепів з інших держав-членів ЄС, а отже, суперечить статті 34 Договору про функціонування Європейського Союзу (на той час — стаття 28 Договору про заснування ЄС).
Судове рішення
Генеральний адвокат Бот Генеральний адвокат Бот стверджував, що таку заборону на використання слід розглядати як захід, що має ефект, еквівалентний кількісному обмеженню (MEQR) у торгівлі, і тому такий закон вимагає об'єктивного обґрунтування з боку держави.
Суд Справедливості Суд Справедливості постановив, що будь-який захід, який суттєво перешкоджає доступу товару до ринку, вважається заходом еквівалентної дії (і тому підпадає під заборону статті 34 ДФЄС), але в цій конкретній справі італійська заборона могла бути виправдана міркуваннями безпеки дорожнього руху.
Критика та розвиток італійської судової практики щодо причепів Тест доступу до ринку, встановлений у цій справі, був розкритикований за відсутність чіткості, оскільки Суд ніколи не визначав поняття «доступ до ринку». Італійська компанія Trailers постановила, що встановлення вимог, яким повинні відповідати товари, може становити заходи, що мають еквівалентний ефект до кількісних обмежень, якщо вони створюють перешкоду для їх вільного руху, навіть якщо ці правила застосовуються до всіх товарів однаково, демонструючи надмірно широкі рамки того, що вважатиметься заходом, що має еквівалентний ефект до кількісного обмеження.
Однак цей тест виявився найбільш бажаним підходом, оскільки він перевершив тест на дискримінацію, запроваджений справою Кек і Мітуар, і отримав широку академічну підтримку для заміни всіх трьох тестів, прийнятих після справи Кека, на єдиний тест доступу до ринку. Подальші справи, такі як Ker-Optika (щодо продажу контактних лінз через інтернет), довели, що навіть суперечки стосовно правил продажу тепер вирішуються за допомогою загального тесту на доступ до ринку, а не через формальні винятки справи Кек.
Див. також
Право Європейського Союзу
Примітки