Елізабет Шаролта «Ельза» фон Гутман (6 січня 1875 28 вересня 1947) — принцеса Ліхтенштейну з 1929 по 1938 рік як дружина принца Франца I.

Раннє життя Єлизавета (також відома як Ельза) народилася у Відні, столиці Австро-Угорської імперії. Вона була дочкою Вільгельма Ісака Вольфа Ріттера фон Гутмана та його другої дружини Іди Водіанер.

Батько Єлизавети був єврейським бізнесменом з Моравії. Він володів компанією з видобутку та торгівлі вугіллям, яка займала провідне становище на ринку Габсбурзької монархії. Він та його брат були посвячені в дворянство в 1878 році імператором Францем Йосифом I. Вони були посвячені в лицарі Ордена Залізної Корони, що одночасно означало надання їм спадкового лицарського звання. Між 1891 і 1892 роками він був президентом Віденської ізраїльської громади.

У Ельзи було троє зведених братів і сестер від першого шлюбу батька, а також два брати та сестра.

Шлюби

Перший шлюб

У січні 1899 року вона була охрещена під ім'ям Єлизавета Шаролта та стала католичкою. Кілька днів по тому, 1 лютого 1899 року, Єлизавета вийшла заміж у Відні за угорського барона Єроша з Бетленфальви, старшого сина барона Александра Єроша та його колишньої дружини Франциски Халупецької, згодом дружини принца Філіпа Карла фон Ліхтенштейн. Барон помер 7 серпня 1908 року у віці 42 років. Разом у них не було дітей.

Другий шлюб. Принцеса Ліхтенштейну

У 1914 році Єлизавета познайомилася з майбутнім Францом I, принцом Ліхтенштейну, у фонді допомоги солдатам. Брат Франца, Йоганн II, принц Ліхтенштейну, не схвалив ці стосунки через єврейське походження Ельзи.

11 лютого 1929 року принц Франц успадкував престол від свого брата, оскільки його брат помер неодруженим і бездітним. 22 липня 1929 року Єлизавета та Франц одружилися в невеликій парафіяльній церкві Лайнца поблизу Відня.

Шлюб залишився бездітним.

Як принцеса Ліхтенштейну, Ельза вела активну громадянську діяльність. За власною ініціативою вона заснувала медичний фонд принцеси Ельзи, а коли в 1931 році у Вадуці стався спалах поліомієліту, вона закупила ліки зі Сполучених Штатів за власний кошт. Щорічно подорожувала імперією, відвідуючи хворих у лікарнях та дітей у школах. Як наслідок, вона користувалася відносною популярністю за часів свого правління принцесою.

Починаючи з 1933 року, через своє єврейське походження вона стала об'єктом ворожості з боку нацистських груп, зокрема Службою батьківщини Ліхтенштейну, та Німецького національного руху у Ліхтенштейні. Опоненти також критикували її, припускаючи, що вона хотіла успадкувати трон після смерті свого чоловіка.

31 березня 1938 року після аншлюсу Австрії Франц I призначив свого троюрідного племінника Франца Йосипа своїм регентом. Після призначення його регентом подружжя переїхало до Фельдсберга в Чехословаччині.

25 липня помер Франц І. Хоча Франц заявив, що передав регентство Францу Йосипу через свій похилий вік, припускали, що він не хотів залишатися при владі у разі вторгнення нацистської Німеччини, головним чином через єврейські корені принцеси Ельзи.

Пізні роки Після смерті чоловіка в 1938 році Ельза покинула Австрію та вирушила у вигнання до Швейцарії, де й померла у Фіцнау на Люцернському озері в 1947 році.

У 1960 році рештки принцеси було перенесено до собору Святого Флоріана у Вадуці.

Примітки

Джерела Genealogisches Handbuch des Adels, Fürstliche Häuser, Reference: 1968

Посилання

Біографія Єлизавети (Ельзи) на вебсайті Княжого дому Родина Водіанер Ще одна біографія про Єлизавету