Альпіністське скелелазіння (нім. Alpinklettern) — це вид альпінізму, який використовує широкий спектр передових технік скелелазіння, включаючи скелелазіння, льодолазіння та/або змішане скелелазіння, для подолання, як правило, великих скельних, крижаних або засніжених маршрутів (наприклад, багатоетапних або великих стін) у гірських умовах. Хоча альпійське скелелазіння зародилося в Європейських Альпах, зараз його використовують для позначення такого скелелазіння в будь-якій віддаленій гірській місцевості, включаючи Гімалаї та Патагонію. Похідний термін «альпійський стиль» стосується стилю альпінізму, коли невеликі легко екіпіровані команди несуть усе своє спорядження (наприклад, не використовуються носії) та виконують усі скелелазіння самостійно (наприклад, без шерпів чи резервних команд).
Окрім специфічних ризиків скелелазіння, льоду та змішаного скелелазіння, альпіністи стикаються з широким спектром серйозних додаткових ризиків. Це включає ризики каменепадів (поширені на стрімких скелях в альпійському середовищі), лавин (особливо в кулуарах), сераків та тріщин, сильних штормів, що обрушуються на альпіністів на відкритих гірських схилах, впливу висоти (зневоднення, набряки, обмороження), складної навігації та пошуку маршрутів, довгих небезпечних спусків по мотузках, а також труднощів порятунку та/або відступу через віддаленість місцевості. Через велику довжину альпійських маршрутів альпіністам іноді доводиться рухатися одночасно, щоб підтримувати швидкість (наприклад, одночасне скелелазіння або скелелазіння в командах), що створює ще одне джерело серйозного ризику.
Першим «золотим віком» сучасного альпінізму були перші вільні сходження — влітку, взимку та самостійно — на великі північні стіни Альп піонерами, такими як Вальтер Бонатті, Ріккардо Кассен та Гастон Ребуффат. Наступна епоха, яка триває й досі, зосередилася на еквівалентних сходженнях та сходженнях на крижані та засніжені стіни та хребти головних гімалайських вершин (наприклад, восьмитисячники Латок та Огре в Пакистані) та патагонських вершин (наприклад, група Серро-Торре, група Фіц-Рой у Південній Америці) в «альпійському стилі» такими піонерами, як Герман Буль, Райнхольд Месснер та Дуг Скотт, а пізніше альпіністами, такими як Улі Штек, Мік Фаулер, Пол Рамсден та Марко Презель. Щорічні «Золоті піолети» — «Оскари альпінізму» — вручаються за найкращі досягнення року в альпінізмі. Джерела
Інтернет-ресурси The Alps: A Glance at Modern Alpine Style, American Alpine Club (2001) Essential alpine climbing know-how, British Mountaineering Council (2016) Grading of Alpine Climbs, Ari Paulin Base Camp Database (2023) Примітки